Аша’руя була дуже різносторонньою. Зараз вона була одягнена в чорно-коричневий обтислий одяг, зручний для пересування, з підібраним волоссям.
Мо Фань пам'ятав, що востаннє він відчував збудження від камуфляжу та одягу мандрівника в долині Січжао на озері Дунтін. Це була отруєна жінка-генерал, на яку він натрапив. Він ледве міг пригадати її ім'я.
У нинішньому одязі темперамент Аша’руї кардинально відрізнявся від тієї шляхетної аури жінки із Західної Європи, яку вона демонструвала в довгому виставковому коридорі. Мо Фань міг сказати, що Аша’руя була досвідченим Мисливцем, судячи з її обережного, спокійного підходу...
Мо Фань також був досвідченим Мисливцем і легко міг відрізнити Мисливця, який проводив більшу частину часу в мирному середовищі, від досвідченого Мисливця, який звик ризикувати життям. Деталі, які Аша’руя помічала під час подорожі, явно натякали на те, що вона вже звикла подорожувати територіями демонічних істот.
-Ця Аша’руя може бути святою, бізнес-леді, Мисливицею... мабуть, досить захопливо, коли вона косплеїть поліцейську, медсестру, вчительку, дружину тощо!- — вигукнув Мо Фань про себе.
На Горі Тирана було багато різних видів демонічних істот, причому з досить високою щільністю. Через це старі Мисливці не надто полюбляли сюди приходити.
Коли види демонічних істот занадто різнилися, це означало, що по всій території розкидані різні види небезпеки. Гнізда, отруйні тумани, пастки, ілюзії, території, екстремальні рівні певних Елементів... Для Мисливця було великим викликом реагувати і відповідати на різні умови середовища. Ставало ще складніше, коли небезпечні умови накладалися одна на одну, поки вони заглиблювалися в це місце.
У такому небезпечному місці було надзвичайно важко уникати небезпеки, не кажучи вже про пошуки Насіння Душі!
Мо Фань ішов за Аша’руєю. У швидкоплинному середовищі Гори Тирана єдиним стимулом, що мотивував Мо Фаня, було звабливе тіло Аша’руї, її стрункі ноги, пружні сідниці та тонка талія, яку він міг легко обхопити однією рукою. Для нього це було досить приємне видовище.
— Скоро ми дістанемося головної частини Гори Тирана, де живуть великі хлопці, — обернулася Аша’руя і сказала Мо Фаню.
— М-м, я стежу за всім навколо. Тут був один слід, який привернув мою увагу, — Мо Фань швидко відвів погляд від талії Аша’руї і роззирнувся навколо.
Сказавши це, Мо Фань не міг не відчути, наскільки він марний. Він навіть не міг повністю зосередитися на підгляданні за жінкою, бо все одно помітив якісь дивні сліди на землі!
Придивившись уважніше, Мо Фань одразу зрозумів, що справа не в тому, що йому бракувало зосередженості, а в тому, що слід був просто надто великим. Аша’руя спочатку подумала, що це маленька калюжа, тому просто перестрибнула на інший бік. Мо Фань був трохи позаду неї, тому він зміг роздивитися краще... Аша’руя нарешті мала можливість обернутися і зрозуміла, що маленька калюжа насправді була слідом. Вона зігнула вказівний палець і приклала його до губ, ніби глибоко замислившись. Через кілька секунд вона пробурмотіла собі під ніс:
— Це означає, що вибух раніше не був громом?
БАХ!
Щойно Аша’руя закінчила речення, гігантська сталева нога опустилася з неба і приземлилася прямо на неї.
Очі Мо Фаня розширилися. Він побачив, як гігантська нога приземлилася на землю, залишивши глибокий слід. Аша’руя була розчавлена під нею!
— Твою ж матір! — вилаявся Мо Фань і негайно кинувся вперед.
Власник сліду був над кронами дерев. Огляд Мо Фаня був повністю заблокований деревами, і він не міг бачити зовнішність істоти. Величезна істота, здавалося, не підозрювала, що щойно наступила на жінку. Вона продовжувала рухатися вперед, прямуючи до вершини Гори Тирана.
Істота віддалилася на кілька сотень метрів одним кроком. Мо Фань підійшов до ями і відчув дивну лють. Така ідеальна, сексуальна жінка щойно перетворилася на купу фаршу, і він став свідком усього цього!
— Аша’руя! — Мо Фань зазирнув у яму.
— Я тут, — пролунав голос Аша’руї поруч із ним.
Мо Фань швидко обернувся і побачив, як Аша’руя виходить з-за дерева.
— Я думав, ти мертва! — Мо Фань полегшено зітхнув.
Жахливий велетень з'явився занадто раптово. Якби нога приземлилася на нього, він сумнівався, що зміг би вчасно зреагувати.
— Майже! Титан-Тиран завжди з'являється непередбачувано. Я рада, що ти попередив мене про його слід, — сказала Аша’руя.
Мо Фань підвів голову і подивився вдалеч, але велетень уже давно зник.
Мо Фань був ще більше спантеличений. Зазвичай було б надзвичайно легко помітити таку гігантську істоту, але вона просто зникла в горах за одну мить.
— Тут досить небезпечно, — сказав Мо Фань.
— Тому тобі не варто постійно витріщатися на мене, — сказала Аша’руя з посмішкою.
— Е-е... це справді було так очевидно? — Мо Фань почервонів.
— Дуже.
— Може, мені йти попереду?
— Звісно.
— Що це була за істота? — мусив запитати Мо Фань.
— Титани-Тирани, вид гігантів із давніх часів. Подейкують, що гіганти були містичними істотами в минулому Європи, але коли грецька міфологія повільно взяла гору, ці стародавні містичні істоти поступово перетворилися на жахливих монстрів і звірів-людожерів. Правду кажучи, ці стародавні титани справді харчуються людьми. Вони неймовірно сильні, і в минулому люди навіть думали, що вони насправді намагалися зберегти людство, поїдаючи лише певну кількість людей час від часу... — сказала Аша’руя.
— Тобто «Тиран» насправді стосується цих гірських титанів? — припустив Мо Фань.
— Саме так, Храм Парфенону має свій нинішній статус лише тому, що вони перемогли цих напівбогів і встановили свою цивілізацію та вірування людства. Їхнім лідером була жінка, яку називали Богинею, і в багатьох фільмах та аніме її зазвичай називають Богинею Афіною, — повідомила йому Аша’руя.
— О, я думав, що Афіна — це лише міф, — сказав Мо Фань.
— Міфи походять з історії. Люди люблять перетворювати деяких видатних людей на міфи, щоб утвердити сильні ідеї, які згодом перетворюються на вірування. Сила цих вірувань така ж руйнівна, як цунамі. Афіна — це лише ім'я, будь-хто може назвати себе Афіною, але найважливіше те, чи зробила людина достатній внесок, щоб носити це ім'я, — сказала Аша’руя.
— Я чув схожі вислови раніше. Я маю на увазі другу частину. — Погляд Мо Фаня раптом став пронизливим, коли він подивився на Аша’рую.
Аша’руя не розуміла, чому ставлення Мо Фаня раптово змінилося. Вона побачила ворожість і настороженість в очах Мо Фаня і захихотіла:
— Ти, мабуть, щось неправильно зрозумів.
Мо Фань дивився прямо в очі жінки, намагаючись зазирнути в її розум.
Однак незабаром Мо Фань похитав головою. Хоча Аша’руя була в Стародавній Столиці, вона не належала до групи можновладців, яких тримали в полоні і серед яких була Салан. Малоймовірно, що вона була Саланом.
Однак те, що сказала Аша’руя, ідеально збігалося з тим, як Салан описувала своє ім'я. Малоймовірно, що звичайна людина поділяла б ту саму думку.
— Я, мабуть, неправильно зрозумів, — Мо Фань прибрав свій ворожий погляд.
— Я, мабуть, наступила на міну, раз так тебе розлютила. До якої людини ти такий чутливий і кого так остерігаєшся? — запитала Аша’руя спокійнішим голосом.
— Тобі краще не знати, — сказав Мо Фань.
— Я досить добре поінформована про те, що сталося в Стародавній Столиці, оскільки я теж була там у пастці, — сказала Аша’руя.
Мо Фань вагався, але вирішив розкрити карти:
— Лідер Чорної Церкви сказала мені те саме.
— Ти маєш на увазі Салан? Тепер я розумію; ім'я Салана насправді схоже на ім'я Афіни, але одне уособлює зло, а інше — справедливість. Наразі ім'я Богині не знайшло свого наступника, але ім'я Салана принесло страх у світ, — сказала Аша’руя.
— Ти справді багато знаєш, — пробурмотів Мо Фань.
— Ти забув? Це частина мого бізнесу. — Аша’руя грайливо посміхнулася, ніби намагаючись пожвавити атмосферу.
— На щастя, у тебе є ідеальне алібі; інакше я б уже діяв, — Мо Фань похитав головою з кривою посмішкою, побачивши посмішку на обличчі Аша’руї.
— Салан — стара жінка, я в цьому впевнена.
— Звідки ти знаєш, що це вона? — очі Мо Фаня розширилися.
— Я вже казала, я знаю більше, ніж ти можеш собі уявити. Якщо ти готовий заплатити гроші, я можу розкопати більше інформації про неї, включно з тим, ким вона була до того, як стала Саланом, — сказала Аша’руя.
Мо Фань роззявив рота. Він на мить втратив дар мови.
На що здатна ця Аша’руя? Невже вона справді може розкопати інформацію про Салана?
— Не думаю, що зможу це собі дозволити, але ти можеш спробувати обговорити це з Союзом Примусу Китаю, — сказав Мо Фань.
Союз Примусу був досить багатим. Вони готові були заплатити сотні мільйонів за голову Салана.
— Я рідко працюю з чиновниками. Крім того, мої джерела інформації теж не зовсім легальні, — відверто сказала Аша’руя. — О, якщо ти мені досі не довіряєш, щоб переконатися, що ми можемо краще працювати разом, я можу зробити виняток і розповісти тобі, чому я була в Стародавній Столиці.
— Я не підозрюю тебе, — сказав Мо Фань.
— Про всяк випадок. Однією з причин, чому я була в Стародавній Столиці, було те, що хтось купував у мене інформацію про Салана. Людина була загорнута в сіро-білу тканину, я не знаю, хто він був, але б'юся об заклад, він шпигун, якого Союз Примусу Китаю помістив у тінь на довгий час, — розповіла йому Аша’руя.
— Сіро-біла тканина? — здригнувся Мо Фань. Він одразу згадав таємничу людину, яка трималася поруч із президентом Хань Цзі. Він пам'ятав, що саме ця людина запропонувала тримати десятьох можновладців під вартою!
— Те, що я дала йому, існувало давно, це свого роду доказ. Я вважаю, що Союз Примусу мав досить точні здогадки, але їм потрібен був незаперечний доказ, перш ніж вони були готові ризикнути, і я привезла цей доказ з інших країн до вашої, — сказала Аша’руя.
— Незаперечний доказ... що це? — запитав Мо Фань.
— Я не можу тобі сказати.