Якби рівень небезпеки територій демонічних істот був занесений до одного рейтингу, пустеля Сахара, швидше за все, опинилася б у трійці лідерів!
Більшість місць, де мешкали демонічні істоти, вважалися скарбницями для Мисливців. Незалежно від того, наскільки небезпечними, безлюдними чи віддаленими були ці місця, багато Мисливців були готові досліджувати їх, оскільки на територіях демонічних істот зазвичай чекали на відкриття дивовижні та цінні скарби.
Однак навіть Мисливці не наважувалися заходити в таке заборонене місце, як пустеля Сахара!
Зовнішня зона пустелі Сахара мала темно-червоний ранг небезпеки. Щільність демонічних істот була порівнянна з глибинами океану. Тут були зграї, племена і навіть королівства демонічних істот.
Однак, якби люди наважилися заглибитися в пустелю Сахара, це місце було б абсолютно фіолетовим, що означало, що щільність демонічних істот утричі перевищувала щільність червоних зон! Вони, безперечно, дізналися б на власному досвіді, що означає бачити паради демонічних істот, куди б вони не пішли!
Більша кількість демонічних істот, що мешкали в цій місцевості, означала, що ресурсів також було обмаль. Орди демонічних істот ніколи не припиняли змагатися між собою за ресурси, не кажучи вже про людей, які наважувалися зазіхати на їхні території!
Зазвичай навколо такого небезпечного місця ходило багато жахливих чуток. Однак про пустелю Сахара чуток було небагато, оскільки вони з'являлися лише тоді, коли комусь вдавалося повернутися живим і розповісти іншим про свій досвід. Навіть досі мало хто з Мисливців наважувався говорити про пустелю Сахара, оскільки це була просто зона смерті. Окрім фіолетових зон у внутрішніх районах пустелі Сахара, найглибша її частина була шокуючою чорною зоною!
Мо Фань ніколи не забуде видовище, яке він бачив у Темній Безодні. Це була піч нежиті, де зомбі та скелети громадилися, наче гори й океани. Тільки таке місце можна було класифікувати як чорну зону!
Виявилося, що в пустелі Сахара є таке місце, місце, яке ніколи не відвідував жоден маг і яке було абсолютно невідоме людству...
Тому команда була вражена, коли їх попросили вирушити в таке небезпечне місце для рятувальної місії!
Що це за жарт? Замість того, щоб когось урятувати, вони лише накличуть смерть на себе! Пустеля Сахара була фактично нічийною землею!
— Радники чітко дали зрозуміти, що ми самі вирішуємо, чи хочемо йти. Однак ті, хто вирішить не йти, не отримають жодних ресурсів, виділених для національної збірної, — сказала Нань Юй.
— Я краще відмовлюся від них! — першим висловив свої думки Цзу Цзімін.
— Я теж не хочу туди йти, таке місце...
— Капітане, що ти думаєш?
Багато людей одразу подивилися на Ай Цзяньту, сподіваючись, що він зможе вирішити від імені команди.
— Нас просять лише пошукати сліди зниклої команди в зовнішній частині. Нам не потрібно буде заглиблюватися в пустелю Сахара, — навмисне пояснила Нань Юй. Вона явно вирішила йти, оскільки вигоди, обіцяні радниками, були надто хорошими, щоб від них відмовлятися.
— Я теж хочу піти; мені потрібні гроші! — Мо Фань був досить прямим.
Після розмови з Чжао Ман’янем про ціну Насіння Душі Блискавки Мо Фань майже збожеволів, думаючи, як заробити більше грошей. Африканська Магічна Асоціація пообіцяла досить щедру винагороду, і Мо Фань відчайдушно потребував її!
— Вибачте, у нас інші плани. Давайте розділимося тут, не соромтеся йти, якщо хочете. Що ж до грошей, ми навіть не турбуватимемося, щоб узяти хоч цент, оскільки гроші абсолютно марні, якщо ти мертвий, — відмовився Гун Юй.
Пустеля Сахара не була частиною їхнього початкового маршруту. Прибувши до Середземного моря, Гун Юй мав власні джерела для отримання необхідних ресурсів. Він не мав наміру ризикувати життям, вирушаючи в Сахару.
— Тоді зробимо по-старому. Нань Юй очолить тих, хто зацікавлений, а я догляну за тими, хто вирішить не йти, — сказав Ай Цзяньту.
У членів команди давно були конфлікти між собою. Це був не перший раз, коли команда розділялася. Коли учасники могли вільно приймати власні рішення, команда зазвичай ділилася на дві частини.
Як капітан, Ай Цзяньту був зобов'язаний наглядати за іншими. Зазвичай він залишався з Гун Юєм та іншими.
Як і очікувалося, Цзян Шаосюй, Цзян Юй, Чжао Ман’янь, Му Нінсюе та Нань Юй вирішили йти в Сахару, тоді як інших повів шукати інші способи заробітку ресурсів Ай Цзяньту.
Кожен у команді хотів вдосконалюватися, тому їм потрібні були всілякі ресурси, щоб залишатися конкурентноспроможними в команді. Найважливіше те, що вони хотіли яскраво сяяти, коли дістануться Венеції, щоб світ помітив їх і фракції, що стояли за ними!
— Скажи, Мо Фаню, ти можеш бути трохи добрішим до себе? Ти ж не серйозно зібрався в Сахару, хоч як сильно ти хочеш грошей? — Чжао Ман’янь насправді був людиною, яка дуже боялася смерті.
Подружитися з Мо Фанем було справді найгіршим рішенням, яке він коли-небудь приймав у житті, оскільки він, швидше за все, помре в дуже молодому віці!
Насправді, коли він побачив винагороди, які запропонувала Африка, він легко здогадався, наскільки складною буде робота!
— Хіба Нань Юй уже не сказала? Ми збираємося дослідити лише зовнішню частину пустелі, — сказав Мо Фань.
— Навіть так, я чув, що в Сахарі досить часто можна натрапити на істот рівня Правителя, — здригнувся Чжао Ман’янь.
— Сумніваюся, що цим істотам рівня Правителя настільки нічого робити, що вони блукають у зовнішній частині пустелі. Там патрулюватимуть лише якісь слабаки, не хвилюйся так сильно.
Діставшись пустелі, вони одразу побачили золоті піски, що простягалися аж до горизонту перед ними. Якби хтось став на трохи вищу дюну і подивився вниз, він зміг би побачити всю вражаючу золоту сцену, що спонукала б замислитися над тим, наскільки крихітними є люди і наскільки дивовижним є витвір природи!
Місцевість була дуже спокійною. Не було вітру, і пил не висів у повітрі.
Група продовжувала долати одну піщану дюну за другою, прямуючи до місця, яке вказала Африканська Міжнародна Магічна Асоціація.
Насправді вони ще не увійшли в пустелю Сахара. Зараз вони перебували на зовнішньому кільці і були досить близько до Середземного моря.
Пустеля Сахара була відома не лише сильними демонічними істотами, що мешкали в ній, а й моторошною ілюзією, яка там існувала.
Кожен, хто входив у пустелю Сахара, фактично втрачав відчуття напрямку. Мало того, що вони не могли знайти вихід, вони продовжували заглиблюватися в неї, навіть не усвідомлюючи цього.
У пустелі було важче визначити напрямок, ніж у джунглях, оскільки все навколо було вкрите піском і піщаними дюнами. Пекуче сонце над головою теж не могло надати їм жодної допомоги. Будь-які залишені мітки легко засипало піском!
Було очевидно, що зникла команда необережно увійшла в ілюзію.
Якби хтось ззовні міг допомогти їм із напрямком або надіслати команду для порятунку, у них все ще була б надія вибратися з ілюзії. Однак що довше вони там перебували, то більшою була ймовірність того, що вони проведуть решту життя в пустелі Сахара. Навіть Верховні Маги губилися в пустелі Сахара!
— Це приблизно те місце, де зникла команда востаннє виходила на зв'язок із Магічною Асоціацією. Це десь за три кілометри від меж ілюзії в пустелі Сахара. Радники згадували, що команда зіткнулася із сильною піщаною бурею. Вони були змушені увійти в ілюзію, щоб знайти укриття. Піщана буря прямувала на південь, тому я вважаю, що вони, мабуть, теж пішли звідси на південь. Будемо сподіватися, що вони не заглибилися занадто далеко в пустелю... — сказала Нань Юй.
— Що нам тепер робити? Ми ж не можемо піти туди шукати їх? — запитав Цзян Юй.
— Нам потрібно триматися в лінію, рухаючись звідси. Кожен має бути на відстані менш як кілометр від наступної людини, щоб ми все ще могли вибратися з ілюзії, навіть якщо хтось випадково зайде в неї, — сказала Нань Юй.
Концепція была досить простою. Якщо кожен мав дотримуватися відстані в кілометр від наступної людини, шістьох із них було достатньо, щоб утворити лінію довжиною п'ять кілометрів. Людина в самому кінці залишатиметься за межами кордону, тоді як інші четверо увійдуть всередину шукати зниклу команду. Усім наказали подавати одне одному сигнали магією кожні п'ять хвилин, щоб переконатися, що лінія все ще ціла.
Ілюзія насправді мала дуже чіткі межі. Золотий пісок раптово перетворювався на своєрідний червоний пісок після перетину кордону, натякаючи, що людина увійшла в ілюзію.
Група виконувала прості інструкції Нань Юй. Нань Юй залишилася в кінці лінії за межами кордону, поки решта групи повільно входила в пустелю.
Група намагалася з усіх сил використовувати піщані дюни поблизу як орієнтири. Було важко підтримувати ідеальну відстань між учасниками, але піщані дюни дозволяли іншим бачити їх чіткіше.
— Я стоятиму тут, ти продовжуй іти далі вперед, — сказала Му Нінсюе Мо Фаню.
Людиною позаду Му Нінсюе була Цзян Шаосюй. Вона вже зайняла позицію на піщаній дюні.
Мо Фань був першим, хто пішов глибше в ілюзію, оскільки був найсміливішим у групі. І Чжао Ман’янь, і Цзян Юй були занадто налякані, щоб заходити так далеко в ілюзію.
— Невже це місце таке страшне? — дивувався Мо Фань, заглиблюючись далі.
Пісок явно мав червонуватий відтінок. Пройшовши п'ятсот метрів уперед, Мо Фань обернувся, щоб подивитися назад.
Мо Фань миттєво відчув, як холодний піт вкрив його чоло. Де була Му Нінсюе?
Він навіть не зайшов так далеко, чому вона раптом зникла?
Через мить Мо Фань виявив спіральний потік повітря ліворуч від себе, що змітав темно-золотий пісок у повітря, кружляючи навколо піщаної дюни, наче величезна мантія.
Мо Фань був шокований, побачивши Му Нінсюе, коли подивився в тому напрямку. Він абсолютно не помітив, що Му Нінсюе раптово перемістилася ліворуч від нього!
Це звучало неправильно; здавалося, що Му Нінсюе зовсім не рухалася. Вона все ще стояла на тій самій піщаній дюні, а це означало, що це він почав відхилятися від прямої лінії?
Мо Фань був шокований, коли ця думка майнула в його голові.
Він пройшов лише п'ятсот метрів, але вже відхилився на сорок п'ять градусів від прямої лінії. Хіба ця ілюзія не була трохи занадто жахливою?