Мо Фань не міг відчувати ніякої радості, оскільки той самий номер надіслав йому повідомлення всього за п'ять секунд до цього. Повідомлення містило лише три літери — SOS, що складалися в міжнародний сигнал лиха і фактично означали «ДОПОМОЖІТЬ»!
Однак, перш ніж Мо Фань встиг зібратися з думками, він отримав дзвінок із цього номера. Дівчина просила його прийти спокійним, але наляканим голосом. Мо Фань миттєво насторожився...
Мо Фань показав повідомлення групі. Чжао Ман’янь вже збирався щось сказати, але передумав:
— Що відбувається?
— Контроль Розуму, цей хлопець контролює Лі Юйе, він використовує її, щоб заманити нас у свою пастку! — впевнено сказав Мо Фань.
Хоча він знав Лі Юйе лише кілька днів, він міг сказати, що вона дуже оптимістична і сильна дівчина. Мо Фань не міг уявити, щоб вона говорила такі слова.
Якби Мо Фань не отримав від неї дивне повідомлення, він був би просто спантеличений. Однак, зв'язавши ці дві події, він одразу подумав про Філіпа. Це, мабуть, Філіп контролює її розум!
Цей Кат Чорної Церкви справді був надзвичайно хитрим і жорстоким!
— Що нам тепер робити? Вона може бути в небезпеці, — запитав Чжао Ман’янь.
— Не панікуйте поки що, не думаю, що Філіп щось зробить з нею. Я сказав їй, що подзвоню, коли дістануся лікарні, тож вона має бути в порядку, доки я не подзвоню їй знову, — сказав Мо Фань.
Мо Фань зреагував швидко. Якби він не наголосив на цьому, існувала ймовірність, що Філіп убив би Лі Юйе одразу після дзвінка!
— Може, попередити магів Священного Залу? — запитала Му Нінсюе.
Мо Фань і Лінлін похитали головами. Було очевидно, що вони не хочуть вплутувати магів Священного Залу.
Філіп колись був близьким до Священного Залу Свободи. Він, безперечно, втече, щойно з'являться маги Священного Залу.
Однак їм потрібно було розібратися з Катом тут, у Нью-Йорку. Інакше це принесе Мо Фаню нескінченні неприємності. Маги Священного Залу лише відлякають ворога.
— Цей хлопець думає, що він мисливець, який ховається в темряві, щоб забрати моє життя, але я покажу йому, хто тут справжній Мисливець! — холодно присягнув Мо Фань.
Настала ніч, на головних вулицях залишилося лише кілька автомобілів. Час від часу проносився спорткар, залишаючи по собі слід яскравих задніх ліхтарів. Вуличні гонщики думали, що рев їхніх двигунів приверне увагу, але вони були лише перешкодою, як купа сміття.
Оранжево-жовті вуличні ліхтарі освітлювали вулиці. Кілька медсестер, які закінчили зміну, йшли вулицею. Їхній сміх був досить чітким у тиші ночі.
Світло значно подовжувало тінь чоловіка. Одна з медсестер глянула на нього, але виявила, що він таємничим і моторошним чином зник у сліпій зоні між ліхтарями.
Освітлення в лікарні було переважно білим. Мо Фань стояв біля входу до лікарні. Вночі тут було набагато менше людей, а оскільки США не настільки густонаселені, як Китай, лікарня здавалася досить порожньою.
Це була насправді гарна новина для Мо Фаня, оскільки евакуювати лікарню у разі виникнення бійки буде не так складно.
У палаті на п'ятому поверсі Лі Юйе лежала на білому ліжку. Її очі дивилися в стелю.
Філіп переодягнувся і стояв біля вікна, визираючи назовні, піднявши штори. Здавалося, він нікуди не поспішав.
Він був неймовірно терплячим, адже міг вдарити знову, якщо втратить нагоду цього разу.
— Чому ви маєте його вбити? — запитала Лі Юйе.
— Маленька дівчинко, ти зовсім не виглядаєш наляканою, — обернувся Філіп. Посмішка на його обличчі була досить моторошною.
— Я потрапила у ваші руки. Боятися марно, — сказала Лі Юйе.
— Ти досить особлива, чи не так? О, до речі, якщо тобі набридне продавати напої, ти могла б стати менталістом. Тобі майже двадцять, хіба ти не усвідомлюєш, наскільки ти талановита? — Філіп підійшов до ліжка. Він з нудьги взяв яблуко і почав знімати з нього шкірку.
— Я знаю, але мені це не подобається, — сказала Лі Юйе.
— Ти дуже цікава, — Філіп почистив яблуко і розрізав його навпіл. Він простягнув одну половину Лі Юйе, а іншу запхав собі до рота.
Лі Юйе з'їла яблуко, не виявляючи жодного занепокоєння.
— Я не маю зла на хлопця. Я лише виконую наказ. Він образив декого, кого ніколи не повинен був ображати, — невимушено зізнався Філіп.
— Кого саме? — запитала Лі Юйе.
— О, краще тобі не знати... знання про цю людину не принесе тобі нічого хорошого, — сказав Філіп.
— Я скоро помру, то яка різниця? — відповіла Лі Юйе.
Філіп подивився на дівчину і розреготався.
— Знаєш що? Ти досить кумедна. Але я маю нагадати тобі, що смерть — це не найстрашніше. Багато людей, які образили цю особу, благали її вбити їх, аби тільки померти легкою смертю. Вони були готові вбити своїх близьких, аби тільки отримати це бажання. Ти впевнена, що хочеш знати таку людину? — відповів Філіп.
— Тоді забудьте, але я бачила великий шрам на тильній стороні вашої долоні з безліччю подряпин. Я думаю, порізи мали приховати його, але я бачу, що це символ мага Священного Залу. Ви колись були магом Священного Залу? — запитала Лі Юйе.
Філіп підняв праву руку і подивився на її тильну сторону.
Він ненавидів цей символ. Він був готовий зрізати шкіру з руки, аби тільки позбутися його. Хоча символ був невпізнанним, дівчина все одно змогла його розпізнати. Якби дівчина захотіла стати магом, вона, безперечно, була б видатним менталістом. Вона була такою спостережливою ще до Пробудження своєї магії!
— Це моя найбільша ганьба. — Філіп підняв голову і втупився в стелю.
— Багато людей вважають, що стати магом Священного Залу — це найбільша слава, — зауважила Лі Юйе.
— Ось чому люди в цьому світі дурні... на жаль, я теж був одним із них. Я ніколи не сумнівався в їхніх переконаннях і навіть змарнував половину життя, виконуючи обов'язки, які мені не належали. Я хотів лише, щоб вони подбали про мою доньку, але вони не змогли цього зробити. Дивовижний Священний Зал Свободи, де зібралися найсильніші маги світу, не зміг захистити навіть маленьку дівчинку приблизно твого віку. — Філіп гірко посміхнувся. Здавалося, йому не було боляче згадувати минуле. Навіть тон його голосу залишався незмінним.
Однак Лі Юйе знала, що справа не в тому, що чоловік був надзвичайно спокійним. Це був його спосіб виразити свою ненависть!
— Що сталося? — запитала Лі Юйе.
— У мене була донька, я був готовий пожертвувати всім, щоб захистити її, щоб бачити, як вона росте. У день, коли її обрали для вступу до Залу Богині Храму Парфенона, я був щасливішим і гордішим, ніж тоді, коли мене обрали до Священного Залу Свободи. Колись у мене був начальник, він припустився помилки, але Священний Зал Свободи сподівався, що їм не доведеться карати його. Врешті-решт, я зголосився взяти провину на себе, оскільки він був мені як старший брат. Мене вигнали зі Священного Залу Свободи і змусили відмовитися від моєї культивації як покарання. Мій начальник пообіцяв мені, що подбає про те, щоб моя донька стала однією з найвидатніших магів усіх часів, кращою за маленького мага Священного Залу, яким був я. Я повірив йому, я був готовий жити звичайним життям, я навіть не заперечував проти того, щоб працювати прибиральником на вулицях. Я думав, що воно того варте.
— Але одного дня щось захотіло смерті моєї доньки, це затягло її в Безодню Смерті і не пощадило навіть її душі. Я благав начальника врятувати її, але він цього не зробив! Я бився з тією істотою, ризикуючи життям, але в мене не було магії. Ти розумієш, як відчайдушно я сподівався, що в мене все ще є магія? Я лежав на землі, як нікчемний пес, і дивився на все це, чуючи передсмертні крики моєї дорогоцінної доньки... — Вираз обличчя Філіпа майже не змінився. Він був лякаюче спокійним.
Лі Юйе замовкла. Вона нічого не знала про Світ Магії, але відчувала жорстокість, якої ніколи раніше не чула, в описі Філіпа!
— Але особа, про яку я тобі казав, допомогла мені повернути магію, і вона навіть допомогла мені стати сильнішим, тож ти думаєш, я відмовлю в такому маленькому проханні, як убивство дитини? — запитав Філіп.
Лі Юйе вже збиралася щось сказати, коли задзвонив її телефон.
Лі Юйе прийняла виклик із максимальною швидкістю і вже збиралася закричати в трубку. Однак Філіп був швидшим за неї. Вона не встигла вчасно закричати. Її очі втратили свій звичний блиск, і його змінив порожній вираз.
— Ти тут? — запитала Лі Юйе.
— Так, у якій ти кімнаті? — запитав Мо Фань.
— На п'ятому поверсі, кімната в кінці коридору. Ти прийшов сам?
— Так, ти серйозно хочеш, щоб я привів із собою когось зайвого? — посміхнувся Мо Фань.
— Угу, в лікарні зараз нікого немає, я вішаю слухавку...
— Чекай, я все ще не знаю, де ти. Я на п'ятому поверсі, яка кімната в кінці коридору твоя? Ліворуч чи праворуч? Тут дві кімнати, я не хочу зайти не в ту, — сказав Мо Фань.
— Тут тільки одна, та, де горить світло, — відповіла Лі Юйе.
— О, але хіба ти не була в кімнаті весь цей час? Звідки ти знаєш, що тут тільки одна кімната? — відповів Мо Фань.
Філіп, який усе ще контролював розум Лі Юйе, був приголомшений. Він негайно обернувся, зрозумівши дещо.
Кілька чорних шипів полетіли в нього. Він зовсім не помітив, що Мо Фань прибув, хоча все ще розмовляв по телефону...
Гігантські Тіньові Шипи були неймовірно потужними. Навіть із його культивацією Гігантські Тіньові Шипи паралізували б його, якби влучили. Він не зміг би застосувати жодного закляття!
Найголовніше те, що Філіп був зосереджений на розмові з Лі Юйе, згадуючи своє жахливе минуле. Він не помітив, що світло в кімнаті раптово потьмяніло, і не помітив темної аури, що витала в будівлі та кімнаті!
Велика Формація Панування Темряви!
Гігантські Тіньові Шипи могли побудувати Темну Формацію в зоні Панування Темряви. Філіп не наважився залишатися в кімнаті ні секундою довше. Він негайно вибив вікно і вистрибнув назовні!