Гавань Білої Голови...
У гавані був пришвартований човен із неоновими вогнями та баром на борту. Це був досить відомий бар у Гавані Білої Голови. Люди з навколишніх міст часто збиралися там.
На палубі стояв стіл із вісьмома стільцями. Зараз за ним сиділи чоловік з афро в пальті та чоловік, одягнений у вишуканий одяг, наче аристократ.
Чоловік з афро палив сигару. Жінка в костюмі кролика обслуговувала його і масажувала плечі. Він поклав ноги на стіл, його брудні від багнюки та крові черевики були всього за кілька дюймів від обличчя чоловіка, вдягненого в розкішний одяг. Він сказав з усмішкою:
— Мере Лорен, я думав, ми легко дійдемо згоди сьогодні. Мої брати скоро стануть вашими вірними магами, але, наскільки я знаю, деякі з моїх людей були відправлені до в'язниці вашими підлеглими кілька днів тому...
— Хіба ви не давали слово, що ваші люди будуть поводитися добре? Їх заарештував Майстер-Мисливець, він не мій підлеглий, — відповів Лорен з усмішкою.
— Мені байдуже. У мене не так багато людей, і вони готові слухати мене, тому що я дбаю про них. Але зараз мої люди ув'язнені у ваших камерах, і їх збираються передати до Священного Залу Свободи. Якщо я все ж продовжу укладати з вами угоду, незважаючи на те, що сталося, як я поясню це своїм людям? — сказав Кассо.
— Це насправді не велика проблема. Я знав, що ви запитаєте про них, тому, щоб висловити нашу щирість, я вже звільнив їх, — сказав Лорен.
— Оце вже інша розмова! — Кассо посміхнувся. Грізний вираз зник з його обличчя.
— Чи означає це, що ми дійшли згоди? — запитав Лорен.
— Поки що, але спершу я повинен побачити скасування винагороди за наші голови. Зрештою, мої люди, можливо, робили якісь неправильні речі раніше. Без скасування люди зі Священного Залу Свободи та Спілки Мисливців ніколи не перестануть турбувати нас. Я не хочу бачити, як хтось приносить вам голови моїх людей, вимагаючи нагороду, — поставив вимогу Кассо.
— Скасування не відбудеться найближчим часом.
— Нічого страшного, у мене вдосталь часу, щоб почекати. Крім того, ми ще не зовсім втомилися від того, чим займалися раніше, — посміхнувся у відповідь Кассо.
Обличчя Лорена зблідло. Він сказав пом’якшеним голосом:
— Гаразд, я докладу всіх зусиль, щоб зробити запит для вас, але скоро надійде наступний Червоний Приплив...
— Мере, не хвилюйтеся про це. Оскільки я тепер генерал міста Білої Голови, я не дозволю якимось дрібним монстрам порушувати спокій нашого міста, ХА-ХА-ХА! — вибухнув сміхом Кассо.
Сміх Кассо все ще лунав у повітрі, коли маг у чорному вбранні безшумно з’явився поруч із Кассо і щось прошепотів йому на вухо.
Кассо насупився. Його погляд миттєво загострився; він люто витріщився на Лорена і гаркнув:
— Тобі краще пояснити це!
— Пояснити? Пояснити що? — зі спантеличеним обличчям запитав Лорен.
— Якщо ти думаєш заманити мене сюди своєю брехнею, щоб позбутися мене, я запевняю тебе, що міста, якими ти керуєш, скоро потонуть у крові! — пообіцяв Кассо важким голосом.
Мер Лорен був приголомшений. Він негайно глянув на асистентку поруч.
Жінка, здавалося, теж щойно отримала якісь новини. Вона швидко прошепотіла щось на вухо меру Лорену.
До мера Лорена миттєво прийшло усвідомлення. Він швидко натягнув посмішку:
— Це справді непорозуміння. Ми знаємо одне одного багато років, невже ви серйозно не розумієте, про що я думаю? Я розберуся з ними; ви та ваші люди можете поки що піднятися на борт.
— Тобі краще подбати про це. Якщо мені доведеться це робити, все буде не так просто. Мені байдуже, звідки вони! — сказав Кассо.
Він довго свиснув, даючи сигнал членам Гільдії Червоних Прикрас піднятися на човен.
Маги Гільдії Червоних Прикрас швидко виконали наказ Кассо, піднімаючись на борт групами, і не наважувалися рухатися без наказу свого боса.
Мер Лорен залишив човен із групою солдатів у темно-синій формі. Вони попрямували до верфі.
— Захищайте це місце, — наказав мер Лорен.
Бойові маги в темно-синьому вбранні негайно розосередилися і дуже ефективно перекрили шляхи, що вели до човна.
Мер Лорен стояв там із похмурим обличчям. Його блискучі очі втупилися в групу молодих магів, які, важко дихаючи, наближалися до човна.
— Стояти! Що ви, на вашу думку, тут робите? — холодно гаркнув мер Лорен.
Шоу Ватані з японської команди очолював молодих магів. Він помітив, що шляхи до човна охороняють солдати в темно-синій формі.
Шоу Ватані був спантеличений. Невже місцева влада отримала інформацію і теж планувала знищити Гільдію Червоних Прикрас?
— Ми... ми виконуємо наказ Священного Залу Свободи знищити Гільдію Червоних Прикрас. Можливо, у вас така ж мета? — запитав Шоу Ватані.
— Гм, відколи це їм потрібна купка дітей, щоб виконувати їхню роботу? Просто повертайтеся туди, звідки прийшли, це місце не для вас! — наказав Лорен.
Шоу Ватані здригнувся. Він глянув на чорний плавучий бар.
Він вірив, що його розвіддані були точними. Він був упевнений, що люди Гільдії Червоних Прикрас знаходяться саме там, на величезному човні. Вони могли б фактично стерти Гільдію Червоних Прикрас з лиця землі, якби змогли пробитися до човна. Однак він ніколи не думав, що місцева влада надішле солдатів охороняти це місце.
Завдання їм дав Священний Зал Свободи, наймогутніша Магічна Асоціація в Америці. Щоб не попередити ворога, вони навіть не повідомили місцеву владу. Вони планували розповісти уряду, коли завершать операцію.
Але тепер уряд захищав човен, набитий членами Гільдії Червоних Прикрас, не даючи їм провести операцію!
— Це неабиякий сюрприз — дізнатися, що місцева влада має тісні стосунки з купою непрощенних злочинців, — глузливо сказала Нань Юй, легко здогадавшись про правду.
Мер Лорен насупив брови. Він був явно незадоволений цим коментарем.
— Сер, я вважаю, ви знаєте, хто ці люди на човні; будь ласка, не втручайтеся в нашу місію, — сказав Шоу Ватані.
Мер Лорен холодно пирхнув:
— Я знаю, хто ви, але попереджаю вас як мер цього міста: люди на човні були найняті містом Білої Голови як бойові маги. Вони — вірні слуги міста Білої Голови. Ви не маєте права турбувати їх!
— Найняті? Що це за жарт? Ви найняли купу злочинців, які грабували ваші міста, містечка й села?
— Вам краще негайно піти. Інакше я звинувачу вас у втручанні в державні справи. Я не буду до вас поблажливим! — твердо заявив Лорен.
— Мере, ви, мабуть, мер Лорен. Ваші дії справді відкривають очі. Вам не здається, що ви йдете на компроміс із Гільдією Червоних Прикрас? Наскільки розчарованими будуть жертви та їхні сім’ї, коли зрозуміють, що ви зробили? — сердито вигукнула японська дівчина в синьому матроському костюмі.
— Що може знати купка студентів, які комфортно живуть у вежі зі слонової кістки? — розлютився мер.
— Ви думаєте, Священний Зал Свободи погодиться з вами?
— Священний Зал Свободи? Навіть не згадуйте їхнє ім’я. Якби їм справді було не байдуже, вони б надіслали своїх магів і знищили морських чудовиськ у Карибському морі. Проте вони просто насолоджуються вином і їжею, коли наші міста й містечка руйнують морські монстри, коли настає сезон. Вони вміють лише тицяти пальцями, але без мене це місто давно б стало розплідником для морських чудовиськ! — гаркнув мер Лорен.
— У будь-якому разі, це не виправдовує співпрацю з людьми, які гірші за морських чудовиськ! — заперечила Нань Юй.
Мер Лорен був надто впертим, щоб слухати її.
Їхня країна не була настільки розвиненою, як країни, звідки прибули молоді маги, не кажучи вже про Сполучені Штати Америки та їхню величезну Магічну Асоціацію — Священний Зал Свободи.
Кількість їхніх солдатів була дуже обмеженою, а бюджету уряду катастрофічно не вистачало.
На Карибах було багато країн із різними расами та релігіями. Однак більшість країн відчували значну загрозу з боку морських чудовиськ, і для губернатора збіднілої країни єдиним можливим рішенням було найняти Гільдію Червоних Прикрас.
Країна пообіцяла Гільдії Червоних Прикрас місто в обмін на захист від морських чудовиськ. По-перше, вони триматимуть злочинців під контролем, а по-друге, усунуть загрозу з боку морських монстрів. Це був блискучий план відновлення миру в країні, хоч і пов’язаний із ризиком.
Що ж до національних збірних, то у мера не було причин приймати їх тепло!
— Якщо ми об’єднаємося і знищимо Гільдію Червоних Прикрас, хіба це не вирішить проблему раз і назавжди? — сердито запитав Шоу Ватані.
— Мені не потрібна ваша допомога, ідіть геть! Якщо ви наважитеся застосувати магію на моїй території та завдати будь-якої шкоди чи спричинити жертви, я заарештую вас згідно із законами нашої країни! — безжально проголосив Лорен.
— Неймовірно, це просто смішно, як уряд може співпрацювати зі злочинцями? Це найбільше табу. Кожна країна, яка робила те саме в історії, завжди закінчувала повстанням! — вигукнула Нань Юй.
Місцева влада була неймовірно нікчемною!
Вони не тільки не намагалися з усіх сил заарештувати людей Гільдії Червоних Прикрас, вони навіть пішли на компроміс із бандитами. Хіба це не спровокує бандитів поводитися ще більш розпусно?
Вони просто вийдуть з-під контролю!