Першим поривом Цзян Шаосюй було негайно викликати підкріплення.
Очевидно, що Ай Цзяньту та інші були не надто далеко. Вони могли б встигнути, якби розвернулися просто зараз. Проблема полягала в тому, що бандити тримали селян у полоні. Якби розбійники використали їх як заручників, ситуація стала б доволі складною.
Цзян Шаосюй спробувала скористатися пристроєм зв’язку і не здивувалася, виявивши, що він не працює. Схоже, якийсь прилад блокував сигнал.
— Спустимося з гори зараз і знайдемо місце, де ловить мережа, — сказала Цзян Шаосюй.
— Ми не встигнемо, подивися сама, — сказав Мо Фань, вказуючи на натовп.
Схоже, людям Сі Ґе уривався терпець. Вони з хтивим збудженням витріщалися на молодих, енергійних жінок серед селян.
Жінки в цих селах здавалися привабливішими за інших, можливо, тому, що зростали серед прекрасної запашної трави. Бандити прийшли сюди не лише заради грошей. Якщо час дозволятиме, вони перейдуть від поганого до гіршого і вчинять безсоромні дії. Селяни не могли сподіватися, що розбійники зможуть стримати хтивість, пробуджену ланцюговою реакцією жадібності глибоко всередині них!
— Бачите, я насправді з усіх сил намагаюся вести з вами бізнес. Віддайте гроші, щоб мої брати могли дозволити собі найняти повій. Тоді вони не чіпатимуть тутешніх леді. У всього є причина і наслідок; якщо чоловіки у вашому селі не бажають платити, мені доведеться забрати жінок із собою. Можливо, я зможу продати їх за хорошу ціну. У вас є п’ятнадцять хвилин на роздуми, бо я зможу стримувати цих сучих синів лише стільки часу. Не можу уявити, що вони зроблять через п’ятнадцять хвилин! — неквапливо промовив Сі Ґе.
Сі Ґе поводився як король, ніби міг прийняти будь-яке рішення, яке забажає. Він давав селянам час лише для того, щоб створити видимість милосердя та справедливості.
Селяни зціпили зуби. Відколи це бандити стали такими самовпевненими?
— Просто віддайте їм гроші, — зітхнувши, сказав один із селян.
— Так, ми не зможемо перемогти їх. Віддаймо їм наші гроші, поки вони нічого з нами не зробили, — тремтячи промовила жінка.
— Мадам, навіть якби ми щось і робили, б’юся об заклад, моїх братів ви не зацікавите, враховуючи, яка ви потворна і яка зморшкувата у вас шкіра, тож не бійтеся, ха-ха-ха! — вибухнув сміхом Сі Ґе.
Маги з червоними прикрасами теж зайшлися реготом. Вони почали обговорювати між собою, хто кому припав до душі.
Жінка почервоніла і спохмурніла після словесного приниження. Здавалося, її огрядне тіло ось-ось вибухне.
— Ми не можемо віддати їм гроші. Скоро змінюється сезон. Якщо ми віддамо гроші, нам не вистачить коштів, щоб найняти магів для відлякування морських монстрів. Тоді загине ще більше наших людей, — негайно озвався м’язистий чоловік середніх років.
Їхнє село колись заплатило велику ціну після набігу морських чудовиськ. Віддати гроші означало просто наразити своє село на небезпеку повторення тієї ж трагедії.
— Гівнюк, ти натякаєш, що ми милосердніші за морських монстрів Карибського моря?! — Сі Ґе розлютився, щойно почув ці слова!
Він вихопив чоловіка середніх років із натовпу. Між його пальцями з’явилася проклята червона нитка.
Сі Ґе миттєво обмотав прокляту нитку навколо чоловіка, витягуючи енергію його душі з тіла і згодовуючи її зловісному криваво-червоному павуку, що висів над ним!
Ще хвилину тому чоловік був живий, а тепер його тіло посіріло, наче гниле дерево. Очі запали, а рот був широко розкритий. Він помер жахливою смертю!
Багато селян знепритомніли, побачивши, як Сі Ґе вбив одного з них прокляттям. Людина загинула лише тому, що її слова здалися неприємними ватажку бандитів!
— Припиніть випробовувати моє терпіння! Я можу відповідально заявити: якщо сьогодні ми не домовимося, я перетворю ваше село на Пекло, набагато страшніше, ніж напад морських чудовиськ! Це ви змусили справедливого Сі Ґе зробити це! — люто закричав Сі Ґе.
Селяни більше не наважувалися сперечатися з бандитами. Морські монстри нападуть на їхнє село лише наступного сезону, а розбійники можуть вирізати їх просто зараз!
— Гм, він справді діяв мені на нерви, тепер я про це шкодую, тож ви мусите заплатити мені подвійну ціну! — холодно пирхнув Сі Ґе.
— Де... де ж нам узяти стільки грошей?!
— Дуже просто, я прийду по гроші знову наступного року. А поки що ми заберемо ваших жінок, і, сподіваюся, наступного року ви виконаєте свою частину угоди. Інакше можете використати їхні трупи як добриво для запашної трави. Можливо, так трава ростиме краще, і ви зможете продати її дорожче! — сказав Сі Ґе.
— Хіба... хіба ви не казали, що не чіпатимете їх, якщо ми викупимо своє добро назад? — запротестував староста.
— Я передумав!
— Босе, це геніально!
— ХА-ХА, чесно кажучи, мені дуже подобаються тутешні жінки! — люди Сі Ґе вибухнули сміхом.
— Ці бандити такі самовпевнені серед білого дня. Невже влада цих країн настільки нікчемна? Мо Фаню, давай переб’ємо їх усіх! — Цзян Шаосюй була на межі.
— Панянко, заспокойся, будь ласка. Якщо ми з’явимося зараз, вони візьмуть селян у заручники. У мене є кращий план, але він спрацює, тільки якщо ми добре зіграємо свої ролі, — сказав Мо Фань.
— Який план?
— Спочатку нам потрібне ім’я. Бандити Чоловік і Жінка, як тобі?
— Що за маячня?
Сі Ґе жорстоко посміхався. Іноді він поводився зі своїми жертвами милосердно, бо розумів, що нудно знищувати їх морально одразу. Йому подобалося тиснути на здобич страхом поступово, подобалося дивитися, як спочатку вони присягаються померти, але не скоритися, а потім падають на коліна, благаючи його дотримуватися того, що він обіцяв на початку.
На жаль, сьогодні Сі Ґе не збирався забирати свої слова назад.
Ці ідіоти серйозно думали, що морські чудовиська страшніші за Гільдію Червоних Прикрас, навіть якщо монстри з'являться лише наступного сезону?! Він мав обов’язок навчити їх, що Гільдія Червоних Прикрас насправді вдесятеро, або навіть у сто разів страшніша за морських монстрів! Навіть уряд нічого не міг з ними вдіяти!
— Гей, ви двоє... — Сі Ґе був занурений у приємні думки, коли побачив двох азіатів, що вийшли з чагарника.
Двоє азіатів пройшли повз бандитів і підійшли до Сі Ґе так, наче його люди були невидимими.
Люди Сі Ґе здригнулися. Вони гадки не мали, звідки взялися ці двоє молодих азіатів.
— Жовтошкірі мавпи, ви, мабуть, туристи в цій країні. Вважайте, що вам не пощастило натрапити на нас, Гільдію Червоних Прикрас, у розпал роботи. Ця ціпонька поруч з тобою непогана; я дам тобі шанс запропонувати мені прийнятну ціну, щоб викупити її, — Сі Ґе витріщився на двох азіатів, що з’явилися нізвідки. Проте він не виглядав надто здивованим.
— Вона? В моїх очах вона коштує лише стільки, — Мо Фань глянув на Цзян Шаосюй, перш ніж дістати з кишені дві монети й кинути їх Сі Ґе.
Сі Ґе не спіймав їх. Монети вдарилися об його тіло і впали на землю...
Його обличчя спохмурніло, оскільки ці дві монети мали найменший номінал у місцевій валюті!
— Ти гівнюк! — Цзян Шаосюй розлютилася. Їй кортіло дати Мо Фаню ляпаса.
-Невже я серйозно так мало коштую? Цих двох монет не вистачить навіть на те, щоб купити огірок у Китаї! Наскільки дешевою мене вважає Мо Фань?!-
— Ти можеш не сприймати це так серйозно? — безмовно запитав Мо Фань.
— Ти мене принижуєш.
— ... — Мо Фань не знайшов слів.
Обличчя Сі Ґе потемніло ще більше. Ці двоє розумово відсталі? Хіба вони не бачать, що поруч із ним стоїть п’ятдесят людей? Хіба вони не знають, що лідер Гільдії Червоних Прикрас саме в процесі пограбування?
— Скажи мені, як ви плануєте померти? Я виконаю ваше бажання! — холодно сказав Сі Ґе.
— Померти від старості у своїй спальні на ліжку з грошей... — відповів Мо Фань.
Суглоби Сі Ґе почали гучно хрустіти. Звідки взялася ця жовтошкіра мавпа? Він поклявся, що здере з цього чоловіка шкіру живцем і зробить собі з неї пару шкіряних черевиків!
— Я передумав, — Сі Ґе діяв за тією ж схемою. Він говорив повільно, навіть коли його переповнювала лють.
— Досить цієї нудної психологічної фігні. Я накинув оком на це село раніше за вашу Гільдію Червоних Прикрас, тож їхні гроші мають бути в моїй кишені. Крім того, я дам тобі шанс: кожен із твоїх людей коштує чотириста тисяч, тож якщо ти заплатиш мені... якщо заплатиш...
— Двадцять вісім мільйонів, — підказала Цзян Шаосюй.
— Точно, округлимо до тридцяти мільйонів. Якщо заплатиш мені тридцять мільйонів, я дозволю вам піти, — сказав Мо Фань.
Сі Ґе та його люди заціпеніли на кілька секунд.
Селяни були ще більш приголомшені.
Що, в біса, відбувається? Вони намагалися пограбувати бандитів, будучи лише вдвох?
— Ви... ви прийшли нас врятувати? — тихо запитав один із селян.
— Мені шкода, але ні! — Мо Фань махнув рукою і викликав потужний Удар Блискавки, що вдарив перед селянином, який заговорив.
Селянин був звичайною людиною. Він не мав жодного шансу витримати удар. Потужна блискавка підкинула його в повітря і скинула зі скелі, наче повітряного змія з обірваною мотузкою. Він упав на дерева під скелею. Впавши з такої висоти, він, безперечно, загинув!
Однак ніхто не помітив, як ліва рука Мо Фаня випромінювала сріблясте мерехтіння, коли він махнув нею в бік прірви.
Побачивши це, селяни в паніці закричали. Лише мить тому Сі Ґе вбив селянина Прокляттям як приклад для інших, а тепер двоє інших бандитів, що з’явилися нізвідки, скинули селянина зі скелі, хоча він їх нічим не образив. Вони були безсердечними вбивцями!
Сі Ґе остовпів, ставши свідком цього вбивства.
Насправді він спочатку подумав, що ці двоє азіатів були магами, які прийшли врятувати селян. Однак коли він побачив, як чоловік убив селянина ще бездушніше, ніж він сам, він одразу відкинув цю можливість!
— З якої ви гільдії? — Сі Ґе зрозумів по закляттю, що Мо Фань не був звичайним магом. Судячи з того, як він розмовляв, він, імовірно, був кимось із тієї ж професії.
Правду кажучи, Сі Ґе чув чутки, що багато бандитів накидали оком на це село, яке було багатшим за інші.
— Викуп у тридцять мільйонів за тебе і твоїх людей, моє терпіння гірше за твоє, — спокійно сказав Мо Фань. Потім він повернувся до селян і додав: — Старосто, попроси своїх селян теж підготувати гроші. Інакше я щосекунди скидатиму одного з вас зі скелі.
Вимагати гроші з обох сторін!
Яка дикість!
І бандити, і селяни відчували, що ось-ось збожеволіють.
Селяни були в кращому становищі, оскільки бути пограбованими один раз чи двічі — різниці немає. У них все одно була обмежена кількість грошей.
Тим часом маги Гільдії Червоних Прикрас втрачали розум.
Що це за божевільний жарт? Зазвичай це вони грабували інших людей уздовж Карибського моря. Ніхто й ніколи не наважувався пограбувати їх!