— Хто тут? Стороннім вхід до фортеці під час бою заборонений, негайно забирайтеся! — кілька солдатів перехопили Мо Фаня й Мочідзукі Чіхаю на вищій дамбі.
Мо Фань глянув на Мочідзукі Чіхаю, сподіваючись, що вона скористається своїм авторитетом і переконає солдатів їх пропустити.
На його подив, Мочідзукі Чіхая нічого не зробила, лише тихо прошепотіла йому на вухо:
— Доведеться розбиратися самому.
Мо Фань був глибоко розчарований. Інструктор національної збірної — і без перепустки?
На щастя, він узяв із собою посвідчення Мисливця — у більшості країн це був чинний документ. Мо Фань простягнув картку солдатам.
Солдати похитали головами, давши зрозуміти, що для входу до фортеці потрібен значно вищий рівень допуску.
— Секундочку, в мене ще дещо є… — Мо Фань почав нишпорити по кишенях у пошуках «серйознішого» посвідчення.
У цей час гігантський приплив уже досяг Східної Морської Фортеці. Будівлі поблизу нижчої дамби миттєво обвалилися від потужного удару. Деякі споруди заввишки понад двадцять метрів не витримали шаленої інерції хвилі.
Солдати одразу ж озирнулися в бік гуркоту; на їхніх обличчях з’явився подив. Водночас вони з полегшенням усвідомили, що розташовані на вищій дамбі. Морським монстрам було майже неможливо дістатися сюди — їм довелося б пройти всі тридцять дві зони, а вода ніколи не доходила до верхньої дамби!
— Бій буде важким! — вигукнув один із солдатів.
— А ти ще питаєш, поглянь на кількість морських монстрів… гей, ви двоє, стояти!
— Чорт забирай, негайно зупиніться! Незаконне проникнення до Східної Морської Фортеці — тяжкий злочин!
Поки солдати відволіклися, Стрімкий Зоряний Вовк із Мо Фанем і Мочідзукі Чіхаєю на спині вже зістрибнув зі стометрової дамби. Та скидалася на стрімке гірське урвище — будь-хто інший розбився б насмерть, навіть не маючи змоги пригальмувати падіння!
Але Стрімкий Зоряний Вовк і не думав зупинятися. Його блакитна шерсть шалено майоріла у вітрі, поки він стрімголов пірнав униз. Мочідзукі Чіхая сиділа позаду Мо Фаня й зовсім не очікувала, що той так безрозсудно вдереться у фортецю. Втрачаючи рівновагу, вона поспіхом обхопила Мо Фаня. Той відчув сильний поштовх, коли її пишні груди щільно притиснулися до його спини!
Стрімкий Зоряний Вовк приземлився на дах будівлі заввишки близько тридцяти метрів, залишивши в бетоні глибокі тріщини…
У Мо Фаня й Мочідзукі Чіхаї на мить запаморочилося в голові. Амортизації у Стрімкого Зоряного Вовка, здавалося, просто не існувало. Падіння лише з сімдесяти метрів, а удар — немов від вибуху!
Стрімкий Зоряний Вовк намагався перевести дух. Зазвичай він без проблем витримував падіння сам, але цього разу ніс на спині двох людей. Після приземлення його кінцівки неприємно заніміли.
— Де двадцята зона? — спитав Мо Фань.
— Прямо попереду! — показала Мочідзукі Чіхая.
Вуха закладало від безперервного гуркоту, до якого час від часу додавалися крики японських магів. Судячи з їхніх облич, масштаб приливної хвилі перевищив усі їх найсміливіші прогнози, змусивши їх поспіхом міняти бойові розрахунки.
Морська вода хлинула в місто. Бурхливий потік ніс із собою уламки будівель, зруйнованих хвилею. Більшість споруд у зонах після шістнадцятої зазнали серйозних ушкоджень ще до початку бою. Вони або повністю завалилися, падаючи на сусідні будинки, або були розтрощені на шматки могутнім натиском води…
Вода була переповнена уламками. Якби це була лише вода — ще пів біди, але летючі шматки будівель, які хвилі з шаленою силою жбурляли вперед, становили смертельну загрозу для магів!
Східна Морська Фортеця мала форму півмісяця, а відстань між двома дамбами була досить малою.
Останні шістнадцять зон тягнулися вздовж нижчої дамби, утворюючи першу лінію оборони з будівель і магів. У минулому, під час слабкого або середнього припливу, вода навіть не доходила до цих зон. Але цього разу приплив легко прорвав першу лінію захисту. Половина фортеці вже опинилася під водою!
— Тепер я нарешті зрозумів, чому всі будинки тут виглядають такими новими… — вилаявся Чжао Ман'янь. — Їх, чорт забирай, зносять у кожному бою, а потім просто відбудовують заново!
Приплив приніс із собою й туман — такий густий, що здавалося, ніби ллє потужна злива. Усі миттю промокли до нитки.
Діставшись Східної Морської Фортеці, потік розділився між будівлями на безліч рукавів. Кожен із них був схожий на окрему шаленіючу повінь, що пожирала вулиці й нижні поверхи споруд.
— Ці будівлі спеціально зводилися, щоб витримувати приплив, але гляньте скільки з них уже завалилося після першого ж удару… Наша зона пересування різко скоротилася. — Цзян Юй стояв на краю даху й дивився, як вода мчить повз стіни. Серце почало важко калатати.
— Ва-а-а! — знизу донісся плач немовляти, сповнений паніки перед несамовитим потоком.
— Чорт забирай, хто взагалі дозволив, щоб дитину змило течією?! — зарепетував Чжао Ман'янь, почувши крик.
— Рятуйте дитину! — Нань Жунні не вагалася ані миті й одразу стрибнула на сусідній будинок.
Вона підбігла до краю й побачила спальний мішок, що нісся бурхливою водою. Плач лунав саме звідти.
Нань Жунні швидко викликала магічні ліани, сформувавши драбину, й почала спускатися вниз, намагаючись дістатися спального мішка, який відносила течія.
Потужний потік був усього за кілька сантиметрів від її ніг. Тут, біля самої води, туман ставав іще густішим, майже повністю позбавляючи її огляду. Вона викликала ще одну магічну ліану, обкрутила нею спальний мішок і обережно потягнула його до себе.
Вона була надзвичайно обережною, аби не зашкодити немовляті всередині…
— Ва-а-а!
Плач став значно чіткішим. Крізь туман Нань Жунні ледве розрізняла голівку дитини.
Почувши крик, вона зітхнула з полегшенням. Добре, що вони встигли його почути — інакше малюк невдовзі захлинувся б водою.
— Усе добре, я зараз тебе підніму, — Нань Жунні простягнула руку, намагаючись дістати немовля зі спального мішка.
— Нань Жунні, не підходь ближче! — раптом пролунав зверху голос Цзян Юя.
Та через рев води вона його майже не почула.
У цю ж мить із мішка висунулася «голівка» — але це було зовсім не немовля. На тілі моторошної істоти здіймалася кривава пухлина з плоті!
— Це Білий Ридаючий Демон, тримайся подалі! — закричав Цзян Юй.
Реакція Нань Жунні була блискавичною. Вона негайно скомандувала магічній ліані підтягтися вгору.
Але Білий Ридаючий Демон був далеко не звичайним створінням. Він рвонув зі спального мішка й кинувся навздогін за Нань Жунні.
Його руки нагадували щупальця з надзвичайно гострими кінчиками — жала випромінювали фіолетове сяйво.
Одне з щупалець із блискавичною швидкістю вдарило просто по її гомілці!
Нань Жунні не встигла викликати захисне спорядження. Свердлоподібне жало прошило її ногу наскрізь і прибило до стіни сусідньої будівлі…
Свіжа кров ринула з рани. Та вона була прикута до стіни й більше не мала жодної можливості підтягнутися вгору за допомогою магічної ліани.