То була Рука Демонічного Дерева!
Мо Фань зціпив зуби. Він уже встиг відчути на собі цю Руку Демонічного Дерева раніше — той Глоркіан з "Індії" використовував те саме заклинання, коли вони нещодавно билися!
Це було Просунуте заклинання Рослинної стихії. Однак форма Руки Демонічного Дерева залежала від Насінини Душі мага. Мо Фань пам’ятав, як у Президента Хань Цзі ця Рука Демонічного Дерева була скоріше не деревом, а лютою людожерною квіткою. Ціла купа нежиті рівня Воїна тоді була повністю зжерта його рослиною. І Хань Цзі теж міг накладати Просунуте заклинання миттєво.
Мочідзукі Чіхая зараз творила саме Просунуте Рослинне заклинання. Така Рука Демонічного Дерева без проблем відкинула б його на кілька десятків метрів, варто їй лише влучити.
Мо Фань добре знав, наскільки страхітливим було це заклинання. Він одразу ж активував Броню Чорного Змія.
Щойно броня обхопила його тіло, Рука Демонічного Дерева з’явилася нізвідки, виринувши з-під землі прямо за його спиною. Її товстий пагін ударив зверху й пригвоздив Мо Фаня до землі!
Мо Фань підвівся, швидко озираючись і намагаючись передбачити, звідки ця Рука Демонічного Дерева атакує наступного разу. Та раптом він почув, як під ним тріщить земля.
— Та твою ж! — він опустив погляд, і обличчя його зблідло.
Виявилося, що вся земля в радіусі кількох сотень метрів уже була всіяна тріщинами. Арена під його ногами була повністю пронизана корінням Демонічного Дерева. Лише верхній шар був кам’яним — під ним усе кишіло корінням!
Мо Фань навіть не встиг збагнути, що сталося. Поверхня миттєво розійшлася, відкриваючи величезну яму, повну лоз, що звивалися, мов гігантські пітони. Демонічне Дерево вирило під землею жахливу пастку — і тепер намагалося затягнути Мо Фаня просто собі до пащі!
Паща Демонічного Дерева була неймовірно величезною. Хоча арена складалася з шарів каменю, рослина все одно проникла крізь них і захопила територію під ареною. У центрі з’явилася діра радіусом у сто метрів, наповнена лозами й гіллям, здатними порвати жертву на клапті. А під тією дірою — бездонна прірва!
Представники китайської команди були шоковані до німоти. Вони просто не могли повірити, наскільки сильною була Мочідзукі Чіхая.
Вона легко володіла Просунутими заклинаннями. І з цієї безодні Руки Демонічного Дерева не було шансів вибратися.
Мо Фань відчував себе мізерною порошинкою, падаючи в ту прірву. Якби Мочідзукі Чіхая справді хотіла б його вбити — від нього не лишилося б навіть тіла!
— Дивно… щось тут не так! — Ай Цзянту вже встиг помітити нестиковки. Він повільно рушив у бік японської команди.
Мо Фань був дуже сильним. Він уже використав Просунуте заклинання, а потім накрив суперницю нищівним поєднанням Вогню й Блискавки. Якби його опонентка була звичайною студенткою, вона б давно програла бій. Навіть якби Ай Цзянту бився з самим Мо Фанем, він би, певно, теж постраждав.
Але Мочідзукі Чіхая була лише в складному становищі — жодної справжньої шкоди вона не отримала. Це не мало жодного сенсу!
— Хто б міг подумати… Міс Чіхая мусила використати це заклинання, щоб перемогти його — зітхнув японський хлопець із загостреним волоссям.
Він підвівся зі свого місця, щойно побачив, як до них іде Ай Цзянту.
— Хто вона? — Ай Цзянту прицілився поглядом у Мочідзукі Кена та Фудзікату Тегамі.
— Навіщо питаєш? — незворушно відповіла Фудзіката Тегамі.
— Її сила…
— Ми ніколи не казали, що вона студентка, — вимовила Фудзіката Тегамі.
Ай Цзянту насупився. Він уже хотів щось сказати, коли Мочідзукі Кен додав:
— Ми ж чітко попереджали: Мочідзукі Чіхая — не варіант. Він міг обрати лише дев’ятьох студентів у першому ряду.
— ХА-ХА-ХА! Мабуть, він уже зрозумів свій урок! Немає сенсу більше приховувати — Міс Чіхая наша бойова інструкторка! Вона не студентка Національного Тренувального Центру! — вигукнув японський студент із загостреним волоссям.
— Вона… вона не студентка?
— Так. Хоча вона й була моєю ученицею колись, але вже давно не є студенткою. Зараз вона інструкторка охоронців Вартових Веж — сказала Фудзіката Тегамі.
— От же ж! А я ще дивувався, чому ця жінка така неймовірно сильна… Вона ж інструкторка, вчителька! — у Чжао Ман'яня мало щелепа не відпала.
— Та ви знущаєтесь? Ви серйозно виставили проти нас учителя? Це не зараховується! — Цзян Юй одразу ж підскочив на ноги.
Японці були неймовірно безсоромними — дозволити інструкторці битися зі студентом! Не дивно, що Мо Фань не міг її дотиснути, хоч і показував просто шалений рівень. Це взагалі не було чесним поєдинком!
— Тьфу на вас! Та ми ж намагалися його зупинити! Це він сам наполіг битися з Міс Чіхаєю, ще й провокував нас! — огризнувся той студент із загостреним волоссям.
Власне, саме він і був справжнім капітаном японських студентів. Мочідзукі Чіхая ніколи не сиділа з ними в одному ряду — вона була позаду. Навіть Ґуань Юй припустив, що вона капітан, тому й сидить окремо. Аж ось виявилося, що вони всі помилялися.
— Неважливо, зараховується дуель чи ні — ми ж просили обрати іншу суперницю ще до початку. Ми не приховували правду спеціально. Але дехто дуже впертий і захотів битися саме з Мочідзукі Чіхаєю — додала Фудзіката Тегамі.
Ай Цзянту, Цзян Юй, Нань Юй, Чжао Ман'янь та інші негайно згадали, як Мо Фань узагалі не дав їм шанс щось пояснити. Він просто вискочив уперед і закричав, вимагаючи бою з Мочідзукі Чіхаєю, ніби божевільний…
А він же зачепив інструкторку. Як вона могла спокійно стерпіти, коли якийсь хлопець показує на неї пальцем і зухвало викликає?
— Чесно, я б волів сказати, що не знаю цього ідіота… — Чжао Ман'янь вдарив себе долонею по лобі. Дізнавшись правду про Мочідзукі Чіхаю, він одразу ж схопився за голову, згадавши, як зневажливо поводився Мо Фань.
Му Нінсюе дивилася на величезну прірву та слухала крики Мо Фаня, що долинали знизу. Їй мимоволі спало на думку, чи взагалі має він хоч якісь мізки.
Якби він не гавкав, наче скажений пес із самого початку, а спитав хоч щось про неї, він би зараз не страждав ось так…
Усередині ями Мо Фаня без упину билo лозами — і він не мав ані найменшого уявлення, що відбувається нагорі.
Броня Чорного Змія значно збільшила його захист, але коли велика кількість гнучких, живих батогів шмагала його, мов м’ячик для пінг-понгу, біль усе одно був дикий.
— Прокляття, вона ж неймовірно сильна! Здається, більше не можна давати їй фору, тримаючи одну стихію при собі!
— Маленька Полум'яна Белль, вселися! — заревів Мо Фань. Він нарешті був змушений серйозно взятися за бій!
Раніше він лише кликав Маленьку Полум'яну Белль, щоб вирватися з кокона. У самому поєдинку він не покладався на її силу. Але судячи з того, що відбувалося — якщо він зараз вагатиметься, то програє жахливо й безповоротно!