Монахи, які стогнали від болю, відчули полегшення, побачивши, що з’явився хтось, схожий на мага аби їх врятувати.
Їхні праві очі були вибиті, праві вуха вже відірвані. Якщо б ще й руки відривали — вони померли б від втрати крові, навіть якби й витримали біль.
«Досить!» — волосся Нари Орісори встало дибки від люті, оголюючи його бліде, моторошне обличчя.
— Лисий виродку, мені начхати на твою помсту, але негайно відпусти душі моїх товаришів! — відрубав Мо Фань, вказуючи на Нару Орісору.
Ай Цзяньту здивовано підштовхнув Мо Фаня і прошепотів:
— Хіба ти не збираєшся рятувати монахів?
— Я не член Асоціації Світового Миру. Хіба в Японії немає своїх екзорцистів, Ультрамена чи Астро-Боя, щоб вони їх рятували? Мене хвилюють тільки Му Нінсюе й Чжао Ман’янь! — чесно відповів Мо Фань.
Невже монахи справді сподівалися, що Мо Фань їх урятує, коли винні були саме вони? Та він у своїй країні носив усілякі червоні галстуки (ПП: відсилка на піонерів), а вони ще й очікували, що він буде зберігати мир тут, у Японії? Заради чого!? Простіше кажучи — якщо Нара Орісора відпустить Чжао Ман’яня й Му Нінсюе, тоді їх суперечку можна буде забути.
— Я вже очистив їхні душі. Звідки ти думаєш узявся цей проклятий візерунок, намальований кров’ю? — Нара Орісора не приховував зневаги і відразу видав усю правду.
— Ідіот, ти сам обрав пити кару замість тосту! Думаєш, твій дідусь Мо Фань — просто іноземний гість? Та я таких, як ти, демонів перебив понад десять тисяч! — розлютився Мо Фань.
Як він насмілився брати енергію душ Му Нінсюе й Чжао Ман’яня, щоб підживлювати свою демонічну формацію? Мабуть, він використовував викрадені душі для власних лихих цілей!
Цей японський монах явно не був чесним служителем. Залицяння до когось, викрадення душ, убивства — Мо Фань відчував, що не має вибору, окрім як вершити справедливість від імені Неба.
— Ай Цзяньту, відступи, я йду вбивати його! — махнув рукою Мо Фань, готуючись до сутички з демонічним духом.
Ай Цзяньту не міг завадити, навіть якби хотів. Він узагалі не міг бачити Нару Орісору.
— Блискавка Трансценденції! — крикнув Мо Фань і запустив у небо кілька розрядів блискавки.
Блискавка стрімко зійшла з безмежного неба, а дуги електрики розійшлися в усіх напрямках. Найпотужніший розряд упав найшвидше — у сліпучому спалаху світла!
Фіолетово-чорна блискавка з її тремтінням простору гуркотіла навколо, змушуючи землю здригатися. Каміння на поверхні розсипалося в пил і зависло в повітрі.
Нара Орісора рухався, немов фантом. Насправді він плавно ковзав у повітрі, як і Міята. Його мантія ледь коливалася на вітрі, залишаючи за собою кілька примарних тіней, поки він прослизав між спалахами блискавок. Коли ж громові удари розвіялися, на ньому не залишилося навіть найменшої іскри.
— Думаєш, тобі вдасться ухилитися? Тепер спробуй це! — Мо Фань підняв обидві руки і скерував у небо, викликаючи Лихо Блискавок.
— Не зачіпай монахів! — попередив Ай Цзяньту.
— Лишаю їх на тебе. Я ж мушу вбити демонічного духа в першу чергу. Якщо не вб'ю його, душі Чжао Ман’яня й Му Нінсюе ще більше виснажаться! — гаркнув Мо Фань, трохи стримуючи потік блискавок.
Ай Цзяньту кивнув і, не гаючи часу, утворив ілюзорні кігті волі, якими схопив і відкинув монахів подалі з області, куди були спрямовані блискавки.
Він не мав часу перейматися за монахів, тож просто підхопив їх і викинув геть.
Товстуватий монах, який відповідав за кухню, летячи у повітрі, побачив розлюченого Мо Фаня, що викликав цілу бурю блискавок. Розряди сипалися прямісінько на землю, але потім з’єдналися в гігантську павутину, з якої в усі боки розходилися дуги електрики!
Нара Орісора не мав куди тікати. Він стояв просто в центрі блискавичної сітки — струми проходили через нього з усіх боків, пропалюючи в тілі величезні дірки. Проте з них не текла кров, і кісток усередині не було — тільки порожнеча.
Більше того, ці рани поступово затягувалися, повертаючи йому попередній вигляд.
Здавалося, ніби б’єш по поверхні води: збурюєш хвилю, але за мить усе знову стає гладким.
Мо Фань остовпів. Йому вже траплялися істоти з феноменальною здатністю до відновлення, але такого, щоб загоєння було миттєвим, він ще не бачив. Демонічні духи й справді були якимись неприродно дивними створіннями.
Нара Орісора, розлючений, холодно наказав двом червонолицих демонам, які щойно відірвали руку Ці Хаю:
— Убийте його!
Демони обернулися. Їхні сірі очі втупилися просто в Мо Фаня. Один із них навіть кинув у його бік закривавлену руку Ці Хая.
Ці демони мали колосальну силу — будь-що, що вони кидали, могло вдарити людину до напівсмерті. Мо Фань швидко відскочив убік, і рука врізалася в камінь біля самих ніг Ай Цзяньту, залишивши глибоку вибоїну.
— Ти що, не бачиш цих двох демонів? — крикнув Мо Фань.
Ай Цзяньту похитав головою. Він не бачив нічого, окрім крові, що бризкала всюди, і монахів, які звивалися на землі...
— І ти ще називаєш себе магом елементу проклять? — пробурмотів Мо Фань сердито.
Ці демонічні духи явно не були мерцями — їх можна було б віднести саме до істот елементу проклять. Їхня сила, ілюзії, магічні візерунки — усе було побудовано на прокляттях. Ай Цзяньту мав би розуміти це краще за інших.
— Забери цих монахів. Мені начхати на їхнє життя, але не хочу ненароком їх убити! — сказав Мо Фань.
Монахи лежали розкидані по всій місцині, заважаючи йому розгулятись в повну силу. Коли два червонолиці демони рушили до нього, Мо Фань одразу помчав у протилежний бік, даючи Ай Цзяньту час забрати поранених.
Нара Орісора не міг завадити просторовій магії Ай Цзяньту. Невдовзі всі монахи вже були винесені за межі візерунку прокляття.
Поки Мо Фань відволікав двох червонолицих демонів, він помітив, що ні вони, ні Нара Орісора не залишають меж візерунку. Йому одразу згадалося, як Міята колись питала його про ім’я.
Здавалося, істоти на кшталт демонічних духів не могли нашкодити людині безпосередньо. Вони мусили покладатися на прокляття або витрачати час і силу, щоб створити прокляту формацію!
Хоч цей візерунок дозволяв демонам завдавати йому шкоди, натомість він давав можливість і Мо Фаню бити у відповідь. Інакше його заклинання просто не діяли б на них.
Тепер Нара Орісора показав своє справжнє обличчя. Колись вродливий монах перетворився на потворне чудовисько. Він так довго чекав на день помсти, але ці двоє магів вирвали монахів із його пастки. Його план пішов шкереберть, і вся ненависть, накопичена за роки, обрушилась на Мо Фаня!