Мо Фань лежав на білому ліжку. Раптом він різко сів, надто знудившись від бездіяльності.
Праворуч від нього у повітрі висіла ваза — тремтіла, ось-ось мала впасти. Перед ним на столі лежав пульт від телевізора, і хоча ніхто його не торкався, канали миготіли один за одним. Ліворуч ручка самостійно щось писала на аркуші паперу...
Тук-тук.
Хтось постукав у двері. Мо Фань миттю припинив використовувати телекінез. Ваза гепнулася на підлогу й розлетілася на друзки, пульт впав на стіл, а ручка ковзнула з аркуша. Усе повернулося до норми.
У дверях з’явився Лінь Цзюньсянь — знову в бездоганному костюмі — разом із жінкою років двадцяти семи. Побачивши, що Мо Фань прийшов до тями, обоє щиро усміхнулися.
— Це моя кузина, Лінь Ці, — представив жінку Лінь Цзюньсянь.
— Дякую вам безмежно, — сказала Лінь Ці з щирістю. — Я навіть не уявляю, що б робила, якби втратила Сяо Ді. Якщо ми можемо чимось віддячити — будь ласка, скажіть. Наш клан Лінь також відомий у всій країні. Ми неймовірно вдячні вам і мусимо відплатити за вашу доброту!
— Ну... — Мо Фань якраз збирався попросити невелику послугу. Насправді він уже знав, що сім’я Лінь за своїм багатством не поступається родині Чжао.
— Не квапся, — з посмішкою сказав Лінь Цзюньсянь. — Рід Лінь тепер у боргу перед тобою. Ми зробимо все, щоб відплатити.
— Домовилися, поговоримо про це пізніше, — зітхнув Мо Фань. — Ці кляті радники заморозили всі наші рахунки. Навіть якщо ви зараз щось дасте, вони все одно це відберуть.
— Ха-ха-ха! Ми знаємо, тому я вже подбав про це, — відповів Лінь Цзюньсянь. — Я знайшов корабель, який доправить вас до Японії. Але ви з командою повинні бути обережні, не створюйте зайвих проблем. Людям без документів буде нелегко, якщо почнеться перевірка.
— Будь ласка, відпочивайте, — нагадала Лінь Ці. — Якщо знадобиться допомога, звертайтеся.
— Не хвилюйтеся, я не з тих, хто грає у мовчазних героїв. Я обов’язково скористаюся вашою допомогою, — відповів Мо Фань з усмішкою.
Щирість хлопця розвеселила обох Лінів, і вони помітно розслабилися.
Після виписки з лікарні Мо Фань розпитав про розслідування зникнень, але Цзян Юй повторив лише те, що казав Чжао Ман’янь: винного у Фейняо знайшли, проте далі слід обривався.
Далі справа була вже поза їхньою досяжністю. Оскільки радники в курсі, Асоціація Магів мала взяти розслідування на себе.
Лінь Цзюньсянь виявився надійним підприємцем. Як тільки розкрилася правда про викрадення немовлят, він одразу створив фонд допомоги родинам постраждалих від імені корпорації «Лінь Груп». Цим він швидко здобув довіру мешканців Фейняо.
Прихована загроза для міста була усунена, і завдяки внеску Лінь Цзюньсяня Фейняо невдовзі мав відродитися.
Коли Мо Фань повністю відновився, команда сіла на корабель і вирушила у Тихий океан.
У Фейняо не було важкої промисловості, тож небо й море сяяли чистою блакиттю. Щойно судно покинуло безпечну зону, усі розслабилися, насолоджуючись краєвидом, де небо зливалося з океаном.
Усі дівчата в команді були красунями, і Цзян Шаосюй, як завжди, з’явилася в спокусливому бікіні.
Двоє пройдисвітів — Чжао Ман’янь і Мо Фань — навіть не намагалися приховати свої зухвалі погляди. Вони ледь не втупилися очима просто в її глибоке декольте. Два білі мов нефрит пагорби були надто привабливими.
— Гм! — роздратовано пирхнув Гун Юй, глянувши на двох безсоромних типів, наче на щось огидне.
— О, знову вдає святого, — буркнув Чжао Ман’янь. Вони з Гун Юєм давно перестали ладнати, тож жодної ввічливості не залишилося.
— Саме час трохи його піддражнити, — хижо посміхнувся Мо Фань. — Ей, Гун Юй, ти, здається, досі не виконав свою обіцянку після того програного парі.
— З якого це дива я програв?! — розлютився Гун Юй.
— У мене було чотири жовчні міхури, а в тебе три. Хіба не очевидно, що ти програв? Якщо хочеш прикинутися дурнем — кажи прямо. Гадаю, такі мужні парі тобі не до вподоби, — насмішкувато сказав Мо Фань.
Обличчя Гун Юя спохмурніло. Він із роздратуванням буркнув:
— Кажи вже, чого ти хочеш?!
Мо Фань чекав саме цих слів і жестом покликав Гун Юя поближче.
Гун Юй відчув щось неладне, побачивши лиховісну посмішку на обличчі Мо Фаня…
Як він і здогадувався, прозання було досить незручне, тож після того як вислухав прохання Мо Фаня, заперечно затрусив головою.
— Гаразд, — байдуже сказав Мо Фань. — Тільки потім не роби вигляд, що ти вищий за мене. Безхребетний.
Гун Юй аж зціпив зуби від люті.
— Наступного разу я примушу тебе зробити щось ще гірше!
— Давай! — самовдоволено вигукнув Мо Фань. — Люблю, коли серце б’ється швидше!
Чжао Ман’янь не мав гадки, що Мо Фань попросив зробити Гун Юя. Коли побачив, як той іде до палуби, поцікавився:
— То що він там робитиме?
— Дивися уважно, — таємничо відповів Мо Фань. — Видовище триватиме недовго, тож не проґав!
Чжао Ман’янь лише більше розгубився, та не встиг спитати, бо з палуби долинув пронизливий вереск Цзян Шаосюй.
Він озирнувся на звук — і побачив, як Гун Юй, перечепившись, здер із Цзян Шаосюй бікіні, оголивши її великі груди, що тремтіли, немов перелякані пташки…
На жаль, Чжао Ман’янь зреагував запізно — дівчина вже прикривалася руками, але маленьких долоньок явно не вистачало, щоб сховати все. Тіло Чжао Ман’яня відреагувало миттєво — і дуже виразно.
— Пречудово! — аж проковтнув слину він.
Мо Фань хижо усміхнувся. На відміну від Чжао Ман’яня, який побачив лише фінал, він спостерігав за всім дійством від самого початку. Тс, тс… яка ж гаряча у неї фігура, і нічого ж під бікіні не було…
Шкода, що Гун Юй не виклався на повну — стягнув тільки наполовину. Інакше можна було б довше насолодитися краєвидом.
— Помри, виродку! — верескнула Цзян Шаосюй.
Гун Юй кинувся тікати. На щастя, її основним елементом був ментальний елемент — інакше від корабля вже нічого б не лишилося.
— Я… я не навмисне! Просто послизнувся, чесно!
— Гидкий виродок! Якщо не відірву тобі руки — я не Цзян Шаосюй!
— Я ж кажу, це сталося випадково!.. Ти що, справді магію застосовуєш?!
Гун Юя ганяли по всьому кораблю. Допомагати йому ніхто навіть і не думав.
Чжао Ман’янь ледве не захлинувся від сміху. Підняв великий палець Мо Фаню:
— Брудний, але геніальний хід!
Мо Фань зручно вмостився в кріслі й задоволено насвистував.
Японія обіцяла бути чудовою подорожжю… усе ж таки, батьківщина безлічі «дорогоцінних насінин»!
(ПП: у китайському сленгу слово «насіння» вживається як евфемізм до сперми. Тобто натяк тут — на те, що чимало чоловіків «сіють насіння», дивлячись японське доросле кіно.)