Есенція Душі рівня Командира!
Ця річ мала приголомшливу цінність — якщо Мо Фань не помилявся, вона коштувала у п’ять-шість разів більше, ніж Есенція Душі рівня Воїна.
— Есенція Душі Воїна — це приблизно двадцять мільйонів... то в п’ять разів більше — це ж сто мільйонів!? —
Мо Фань був у повному захваті. Біль у грудях миттєво зникла!
За все своє життя він не бачив таких грошей. Сто мільйонів! Нарешті він став чоловіком, який має понад сто мільйонів...
Представники національної команди або володіли неймовірною силою, або носили розкішне спорядження. Навіть той покидьок Чжао Ман’янь уже розжився Магічними Крилами. То як це можливо, щоб він, Мо Фань, залишився без гідної зброї чи хоч нормального захисту? Нарешті Небеса проявили до нього милість, підготувавши такий щедрий подарунок! Усі його зусилля, щоб убити Кривавого Роздираючого Демона, тепер були винагороджені!
— Мм, Маленька Полум'яна Белль, що ти робиш? — Мо Фань почув її дзвінкий, сповнений енергії крик, ніби вона роздавала команди, в момент поки він ще тішився своєю удачею.
Мо Фань із болем повернув голову — і побачив поруч із собою потворну Морську Мавпу, що стояла, наче раб із скутими руками, і повільно викладала перед Маленькою Полум'яною Белль якусь дивну водорість.
Мо Фань упізнав це створіння — саме воно привело їх сюди!
Виявляється, Маленька Полум'яна Белль не могла дивитися, як Мо Фань безупинно стікає кров’ю. Вона знайшла Морську Мавпу, що ховалася неподалік й наказала їй принести ліки для свого татка.
Морська Мавпа, що спостерігала за битвою з далекої відстані, була шокована, побачивши, як Мо Фань убив їхнього жорстокого короля. Тож вона негайно кинулася шукати лікувальні трави для нього.
Мо Фань ледь усміхнувся, коли побачив, як Маленька Полум'яна Белль розмахує руками перед Морською Мавпою, ніби примхлива принцеса.
Він понюхав водорість, щоб переконатися, що це справді лікувальна трава, і попросив Маленьку Полум'яну Белль прикласти її до ран.
Його зусилля під час навчання не були марними — Мо Фань міг розрізнити чимало лікарських рослин, деякі з них справді росли в морі. Навіть одне прибережне місто колись розбагатіло після того, як поблизу виявили поклади морських цілющих трав...
Ця водорість мала ще й анестетичну дію, окрім того, що зупиняла кров і знімала біль. Коли траву приклали до ран, Мо Фань відчув, як свідомість почала віддалятися.
Маленька Полум'яна Белль була турботливою супутницею свого татка. Вона вдарила себе кулачком у груди, показуючи, що буде добре за ним доглядати.
Мо Фань кивнув. Він справді був виснажений. І поки Маленька Полум'яна Белль стежить за ним — не було про що хвилюватися. Тож він одразу заснув...
Безкрає море розкинулося велично й спокійно. Та якщо поглянути з висоти, можна було побачити срібну смугу, що розсікала синє полотно навпіл...
Придивившись ближче, ставало очевидно, що це було не що інше, як крижаний шлях, який простягався все далі, немов морська вода скувалася льодом. Щоправда, лід тягнувся лише вузькою лінією — ніби над поверхнею моря здійнялася довга біла дамба.
Ай Цзянту, Нань Юй, Гун Юй, Цзу Цзімін та інші прямували слідом за Му Нінсюе. Вони йшли цією крижаною дорогою, прямуючи до острова-рифу...
— Бачу, он там! — вигукнув Ай Цзянту.
Побачивши острів, він одразу скористався Миттєвим Стрибком і телепортувався вперед.
Невдовзі досягла берега й Му Нінсюе. Вона ніколи не любила, коли Мо Фань крутився біля неї, як мавпа, проте й думка, що з ним могло щось трапитися, лякала її по-справжньому.
Му Нінсюе ступила на риф і побачила Ай Цзянту, який стояв на камені з похмурим обличчям.
Вона підійшла ближче. Кривавого Роздираючого Демона вже не було, зате на землі лежав нерухомий Мо Фань...
Це була найстрашніша картина, яку вона могла уявити — і ось вона стала реальністю. Му Нінсюе машинально зробила глибокий вдих, відчуваючи, як зір затуманюється.
— Ми спізнилися, — зітхнув Ай Цзянту.
Му Нінсюе не наважувалася наблизитися. Її думки плуталися.
Він пережив Катастрофу міста Бо, інцидент у Цзілінь, Лихо Стародавньої Столиці — і все для того, щоб загинути тут? Хіба не кажуть, що негідники так легко не помирають? Відколи це він став таким героєм, щоб віддати життя заради дитини?
Інші теж дісталися до місця й замовкли, побачивши Мо Фаня — побитого, з роздертими грудьми.
— Мені одному здається, що він дихає? — тихо промовив Лі Кайфен.
— Справді? Дай но перевірю, — Нань Юй опустилася на коліна й піднесла руку до його носа.
Невдовзі вона відчула на долоні гаряче дихання — і приголомшено глянула на Мо Фаня.
Саме в цю мить Мо Фань розплющив очі й побачив, що Нань Юй тримає руку біля його носа. Окинувши поглядом усіх навколо, він помітив, що команда стоїть навколо нього так, ніби оплакує померлого. Здавалося, що вони от-от принесуть хмиз, щоб його кремувати!
— Що... що це ви тут робите?! — Мо Фань різко підхопився на ноги.
Від несподіванки всі мало не підскочили.
Його груди були серйозно пошкоджені, тому дихання було ледве чутним. Побачивши, як Мо Фань лежить без руху, Ай Цзянту одразу вирішив, що він був мертвий.
Інші подумали те саме. До того ж, усі були впевнені, що Мо Фань не міг бт вижити, б’ючись самотужки проти створіння рівня Командира. Хай навіть він і маг Просунутого Рівня — щойно піднявший рівень Просунутий Маг був лише трохи сильнішим за мага Середнього Рівня. А Кривавий Роздираючий Демон точно не дав би йому можливості спокійно використати заклинання такого рівня...
Тож усі були переконані, що Мо Фань був приречений. Вони лише сподівалися знайти хоча б його тіло.
А тепер — він живий і майже неушкоджений. В головах у всіх запанувала повна порожнеча.
-Він не мертвий?-
-Цей тип — не мертвий?!-
-Як таке можливо? Невже Кривавий Роздираючий Демон просто втік?-
— Якого біса ти лежиш тут, якщо живий! — вигукнула Нань Юй, нарешті оговтавшись від шоку.
— Я спав, — чесно відповів Мо Фань.
— ... — усі мовчали, не знаючи, що й сказати.
— Подивися на себе! Розлігся тут, як удома. Му Нінсюе мало не посивіла від страху... — пробурмотіла Нань Юй.
Мо Фань тоді тільки помітив, що Му Нінсюе стоїть осторонь і не наважується підійти ближче.
Дівчина завжди трималася холодно й казала, що він їй байдужий, але... тіло, схоже, не могло брехати!
— А де Кривавий Роздираючий Демон? Така потвора не могла просто залишити тебе живим, — запитав Гун Юй, не приховуючи змішаних почуттів.
— Обвуглена штука, на якій ти стоїш, — це й є Кривавий Роздираючий Демон, — спокійно відповів Мо Фань.
Гун Юй здригнувся, різко підвівши ноги — і зрозумів, що стоїть не на спалених скелях, а на чорному, затверділому тілі!
Труп Демона після смерті швидко задубів і злився з камінням, тому ніхто не помітив його одразу.
— Це... це Кривавий Роздираючий Демон? І він мертвий? — недовірливо перепитав Цзу Цзімін.
— Так, саме він, — підтвердив Ай Цзянту, оглянувши обвуглене тіло.
І знову всі погляди звернулися до Мо Фаня.
-Що... що, власне, відбувається?-
-Мо Фань живий... а Кривавий Роздираючий Демон мертвий!-
-Створіння рівня Командира загинуло!-
-То що — Мо Фань убив його?-
-Сам?!-