— І ти справді думаєш, що я вас усіх не переб’ю? — Мо Фань притиснув ногою голову Морського Мавп'ячого Монстра й кинув палаючий погляд на решту істот.
Він уже збирався добити ту, що лежала під його ногою, коли сотні Морських Мавп'ячих Монстрів довкола заверещали в один голос. Вони припинили жбурляти своє гидке сміття й одночасно виставили вперед блискучі пазурі!
— Ці виродки ще й згуртовані, Мо Фань. Треба відступити, — сказав Чжао Ман’янь, зрозумівши, що справи кепські.
— Та я їх усіх тут покладу! Я що, колись боявся? — Мо Фань аж кипів від люті.
— Багряні Літаючі Демони вже майже тут…
— Гаразд, тоді пощастило цій тварюці… — буркнув Мо Фань.
Витрачати час на Морських Мавп'ячих Монстрів вони не могли. Обоє рвонули в інший бік — туди, де мали зустрітися з рештою команди. Холодний вітер уже гуляв островом, трава й листя взялися інеєм.
Коли вони ступили в калюжу, вода в ній миттєво схопилася кригою. Це означало, що Му Нінсюе вже почала чаклувати своє неймовірне закляття заморожування. Вода між островами ось-ось мала перетворитися на лід.
— Мо Фань, мені здалося… чи ні? — озвався Чжао Ман’янь, помітивши, що Багряні Літаючі Демони почали відставати.
— Не здалося. Лід Му Нінсюе має дуже сильну дію. Мабуть, її енергія й справді охоплює таку велику площу, — відповів Мо Фань, подумавши, що той говорить про замерзання води.
Але Чжао Ман’янь мав на увазі зовсім інше.
— Та про що ти взагалі? Ти ж щойно використав те саме заклинання, що й Ай Цзянту, коли зловив ту мавпу! — вигукнув він.
Він вже подумав, що помилився. Адже знав, скільки стихій має Мо Фань, — навіть ту, яку той тримав у таємниці, — Тінь.
— Ага, це Елемент Простору, — спокійно відповів Мо Фань.
— Що значить — «Елемент Простору»?! — Чжао Ман’янь мало не задихнувся.
— А що ти маєш на увазі під «що значить»? — розвів руками Мо Фань.
— Ай Цзянту обрали капітаном саме через цей елемент! Ти бачив, як він використав Миттєвий Стрибок і за мить прибив чудовисько? Його Телекинез може розчавити будь-кого, а його Миттєвий Стрибок — це заклинання, яке не наздожене жодне інше закляття пересування! Мій батько казав, що якщо я пробуджу Елемент Простору, коли досягну Просунутого Рівня, він віддасть мені половину свого майна! Ти взагалі розумієш, скільки це — половина?! А ти стоїш тут, ніби це дрібниця: “Так, Елемент Простору, нічого особливого.” Ти тепер розумієш, що я, бляха, маю на увазі?! — Чжао Ман’янь уже майже зірвався на крик; слова сипалися з нього, як із кулемета.
Мо Фань видав порожній сміх, коли побачив, що Чжао Ман’янь перетворився на справжнього спартанця.
— Гаразд, офіційно представляю тобі… Елемент, який я пробудив після переходу на Просунутий рівень. Найкрутіший у світі — Елемент Простору! Але, сам розумієш, я хлопець скромний, то, будь ласка, нікому не базікай. І, до речі… твій батько часом не хоче всиновити ще одного сина? — підморгнув Мо Фань.
Чжао Ман’янь аж потемнів на обличчі. Він ніколи не бачив настільки безсоромної людини!
— Потім розкажеш, коли ти, до біса, встиг піднятися до Просунутого Рівня. А зараз обережно — вони нас наздоганяють! Дозволь мені познайомити їх з моєю Розкатистою Хвилею! — вигукнув він.
Він підбіг ближче до води й одразу ж узяв під контроль морську воду. Стихія послухалася його — вода здійнялася у величезний приплив, понад двадцять метрів заввишки.
Хвиля рвонула вперед, ламаючи дерева на своєму шляху. Розбиті стовбури й гілки змішалися з водяною масою, що котилася просто на Багряних Літаючих Демонів.
Закляття Розкатиста Хвиля Чжао Ман’янь наклав напрочуд вправно. Біля моря його сила подвоювалася — не потрібно було ні запасів води, ні підготовки.
Коли гігантська хвиля, немов сама смерть, ринула на демонів, Чжао Ман’янь не зміг стримати самовдоволеної усмішки. Його сила завжди була найпотужнішою там, де поруч було море.
— Слухай… ти, бува, не забув, що моя головна дружина казала? Ці Багряні Літаючі Демони теж майстри керування водою, — тихо нагадав Мо Фань.
Усмішка миттєво зникла з обличчя Чжао Маньяня. Він глянув на хвилю — і збагнув, що вона зупинилася!
— Хвиля перестала котитися? Оце так контроль! — пронеслося в голові.
Придивившись уважніше, Чжао Манянь побачив, що очі Багряних Літаючих Демонів засвітилися глибоким океанічним синім кольором. Від того сяйва хвиля застигла на місці.
Поступово хвиля почала рухатися у зворотному напрямку.
Та Чжао Манянь не встиг навіть здивуватися — очі Багряних Літаючих Демонів спалахнули ще яскравіше, і тепер хвиля котилася назад на них, мов скажене морське чудовисько!
Під контролем Багряних Літаючих Демонів хвиля піднялася на понад тридцять метрів. Коли хлопці озирнулися, на них сунула гігантська, наче стіна, завіса з блакитного моря!
— Я досягнув Просунутого Рівня ще в Стародавній Столиці… — почав Мо Фань.
— Просунь мій зад! — заверещав Чжао Манянь. — Допоможи вже, мої чоботи перестали працювати!
(ПП: Advanced Level.... Advanced my ass - якщо хтось знає якийсь більш природній український аналог, напишіть)
— І на біса ми взагалі влізли в це, коли жоден із нас не має заклинання пересування?
— Брате, вибач, але роби що хочеш, тільки витягни нас звідси, хвиля вже поруч!
Мо Фань не мав жодного уявлення, що робити. Максимум, він міг утекти, скориставшись Тінню Втечі.
Проблема в тому, що, на відміну від інших заклять пересування, Тінь Втечі не діяла будь-де: вона працювала лише там, де є тіні. А без них — була гірша за звичайний біг!
— Телекінез! Використай Телекінез, щоб розділити хвилю! У тебе ж Просторовий Елемент! — випалив Чжао Ман'янь.
— Я тільки-но навчився Телекінезу. Є шанс, що зоряні орбіти розірвуться під час формування. Максимум, я зможу підняти якусь мавпу. А от утримати стіну з води… поняття не маю, як це зробити, — відповів Мо Фань.
— …
Так, Мо Фань справді пробудив Просторовий Елемент, але оволодіти ним було неймовірно складно!
Потрібно було не лише зосередити увагу, з’єднуючи зоряні орбіти, а й волею фіксувати ціль. Простір легше піддавався, коли річ була нерухома або легка. Але хвиля висотою понад тридцять метрів, що неслася з шаленою швидкістю, просто розбила б слабке ментальне поле Мо Фаня!
— Ти ж Маг Просунутого Рівня, зроби хоч щось! Святі Небеса, хвиля вже просто над нами! — заверещав Чжао Манянь тонким, панічним голосом.