Колосальний Зомбі розлютився до краю. Здавалося, він дбав про своїх слуг зомбі більше, ніж про будь-яку іншу нежить. Побачивши, як мізерна постать вирізає його армію, він одразу змахнув рукою й обрушив її крізь хмари з неймовірною силою!
Внутрішнє місто здригнулося. Рука Колосального Зомбі впала, немов божественний молот з небес. Уся місцевість затремтіла від удару: ціла вулиця розлетілася на друзки — будівлі, дороги, вимощені цементом, усе було зрівняно з землею...
Вулиця тяглася щонайменше на кілометр, та сила одного лише змаху руки миттєво стерла все вздовж неї. Його міць була просто приголомшливою!
Посеред заваленого пилом проспекту повільно піднялася людська постать — ніби зовсім неушкоджена.
Навколо демонічного Мо Фаня шалено вивергалася пурпурно-чорна блискавка.
Він витер кров з губ. Його зіниці поступово набували фіолетового відтінку, зустрівшись поглядом з Колосальним Зомбі.
Колосальний Зомбі нахилився й втупився вниз, у вирите ним провалля. Але там його зустріли лише холодні очі, що дивилися у відповідь.
Він не загинув!
Ця мізерна людина не загинула!
У світі було небагато істот, здатних пережити один змах його руки!
Люті блискавки розсікли небо, розірвавши завісу між Небом і Землею і поєднавши їх!
Пурпурно-чорна блискавка вдарила просто в демонічного Мо Фаня. Та замість удару блискавки сила потоком полилася в його демонічне, величне тіло!
Демонічний Мо Фань стояв серед блискавки, розкинувши руки, ніби приймаючи хрещення. Його ревіння гриміло над світом, а блискавка перетворилася на десятки пурпурно-чорних драконів, що літали в радіусі кількасот метрів навколо нього!
Зігнувши коліна, демонічний Мо Фань, оточений блискавичними драконами, напружився, немов зловісний лук, що от-от випустить стрілу!
Він знову злетів у небо. Блискавичні дракони не встигали за його швидкістю, лишаючи позаду довгий шлейф блискавок...
Його кулак світився громом. Руни, що вкривали тіло демонічного Мо Фаня, випромінювали криваво-чорне сяйво — прихована небезпечна енергія його демонічного тіла нарешті вирвалась назовні!
Кулак врізався просто в ключицю Колосального Зомбі, де виднівся старий шрам!
Сила демонічного удару була приголомшлива. А разом із блискавичними драконами, що врізалися слідом у те саме місце, атака пробила величезну дірку в ключиці Колосального Зомбі!
Спершу рана була завбільшки з укол голки. Та коли блискавичні дракони врізалися в ту саму точку, вона різко розрослася й поглибилася — аж до того, що крізь неї стало видно кістки!
Колосальний Зомбі відступив на кілька кроків. Кожен його крок охоплював сотні метрів. Опустивши голову, він побачив, як з ключиці ллється свіжа кров, немов водоспад, а рана роз’їдається від удару блискавки!
Так, він уже отримував ушкодження від семи людських майстрів. Та жоден не зміг пробити в ньому таку діру, аби з неї ринула кров. Він чудово пам’ятав, як власноруч розчавив об гору того мага, який лишив йому цей крихітний шрам!
(ПП: а як же командир який йому шию розрізав тіновим компасом? Автор, альо)
— Це... це Мо Фань? — чиновники на вежі з годинником дивилися приголомшено.
Мідне Дзеркало Зловісного Ока зникло разом із Простором Смерті. Спершу всі думали, що демонічний Мо Фань був розчавлений, коли простір зруйнувався. Та ніхто й уявити не міг, що він повернеться до зовнішнього міста крізь бурхливі потоки простору. Ба більше — він одразу ж кинувся у бій із Колосальним Зомбі!
Колосальний Зомбі!
Вони ж відправили проти цієї істоти сімох верховних магів — і половина загинула, а ті, що вижили, були настільки покалічені, що вже не могли продовжувати бій.
А зараз демонічний Мо Фань бився з Колосальним Зомбі серед океану нежиті. І навіть зумів пробити величезну діру в його горлі!
Приголомшений натовп побачив, як людська постать промайнула дугою над внутрішнім містом і з гуркотом вгатилася на вершину золотого бар’єра.
Люди підвели голови й побачили Мо Фаня, вкритого рунами, який підводився на ноги. І саме в ту мить, коли він піднявся, на нього обрушилася величезна долоня, що закривала все небо, цілковито націлена на нього!
Від цього ляпасу здригнулося все місто. Бар’єр сам був на межі руйнування. Та якимось дивом демонічний Мо Фань вже опинився по інший бік, ледь уникнувши удару Колосального Зомбі.
Колосальний Зомбі розлютився до краю. Його гігантське тіло злетіло в повітря й гепнулося прямо на золотий бар’єр...
Він стояв на бар’єрі, прямо над натовпом унизу. Багато жителів внутрішнього міста втратили свідомість, щойно побачили цю картину. Люди, що тісно заповнили вулиці, раптово попадали на землю.
Лише ті, у кого була сильніша воля, підняли голови й безтямно дивилися на цю грізну картину. Здавалося, їхні серця ось-ось розірвуться!
— Святі небеса! Та це ж Мо Фань?! — вигукнув Чжао Куньсань, вказуючи вгору. З цього ракурсу він добре бачив обличчя Мо Фаня, вкрите рунами.
— Ти з глузду з’їхав? Як він може... Та чорт забирай, і справді, схожий як дві краплі! — Ван Санпан збирався вже лаятися, але, набравшись сміливості, підняв погляд і ще раз уважно вдивився у це лице.
Попри потворний вираз і дике сяйво аури, обличчя безперечно належало Мо Фаню!
Довге сріблясте волосся, загадкові руни, що вкривали тіло, і Тінь Вовчої Душі, закріплена за його спиною!
Насправді ж, окрім обличчя, яке могли впізнати ті, хто добре знав Мо Фаня, ця постать геть не скидалася на нього. Вона була радше схожа на демона з підземного світу, що заволодів тілом Мо Фаня, аби принести хаос у їхній світ. І навіть Колосальному Зомбі було важко його здолати!
— Де він подівся? — у паніці вигукнула Чжоу Мінь.
— Не знаю, він надто швидкий. Лише мить — і він зник! — відповів Чжао Куньсань.
Демонічний Мо Фань був надзвичайно запальний, але це не означало, що він діяв бездумно.
Сила Колосального Зомбі значно перевершувала навіть його демонічну форму. Якби він спробував протистояти чудовиську грубою силою — лише накликав би собі смерть. Найрозумніше тепер — відшукати рани, залишені сімома верховними магами й використати їх, щоб завдати Колосальному Зомбі справді серйозної шкоди!