Простір Смерті ніколи не призначався для того, щоб пощадити тих, хто опинився всередині. Срібні вирви просто не мали кінця. Третя срібна вирва була більшою за дві попередні; здавалося, ніби саме небо роздерлося навпіл, залишивши у повітрі срібний розлом!
З одного боку розлому був Простір Смерті, з іншого — територія за межами внутрішнього міста!
Щойно брама відкрилася, з неба посипалася нежить. Чим ширшою ставала вирва, тим більше істот падало вниз, серед них були й такі, що сягали розмірами багатоповерхових будівель!
— Мо… Мо Фань? — озвався голос Лю Жу неподалік, коли він вдивлявся в срібну вирву.
Та навіть сама Лю Жу не могла повірити своїм очам. Невже цей чоловік із довгим срібним волоссям і тілом, укритим демонічними рунами, справді був тим самим Мо Фанем, якого вона знала?
— Вихід там, — без жодного виразу на обличчі промовив Мо Фань, вказуючи рукою.
— Ох… гаразд, — Лю Жу глянула вдалину й справді побачила срібні двері. Але між ними та виходом була величезна срібна вирва, з якої безупинно сипалася нежить.
— Я їх затримаю, біжіть до виходу, — озвався Демонічний Мо Фань.
— Затримати їх? Як ти зби… — та закінчити вона не встигла. Демонічний Мо Фань зник просто з-перед її очей.
Піднявши голову, вона завмерла від шоку: Мо Фань, здійнявшись на хвилі полум’я, мчав просто до срібної вирви в небі!
Лише в порівнянні можна було усвідомити її справжні розміри. Вогняна хвиля, яку підняв Мо Фань, сягала кількох десятків метрів у ширину, але, наблизившись до вирви, вона перетворилася на крихітну червону цятку.
— Ходімо! — нагадала Сю Сяолоу.
— Мм! — кивнула Лю Жу.
Вона пробила собі шлях саме в той момент, коли Кривавий Скелетний Чиновник прямував до Мо Фаня. Але напрям, куди вони прямували, виявився глухим кутом. А коли вона повернулася, Мо Фань уже зник в океані скелетів.
Та невдовзі Лю Жу стала свідком неймовірного.
З якоїсь причини, коли Мо Фань перетворився на демона, її власна кров закипіла, наче відгукуючись на чийсь поклик.
— Невже це і є причина, чому моя сила так перевищує інших із Клану Крові? — подумала Лю Жу, озираючись на ходу.
Вона стала однією з Клану Крові після того, як випила кров Мо Фаня.
Але на відміну від звичайних новачків, що ледве виживали, вона отримала силу й потенціал, що перевищували навіть багатьох старійшин Клану Крові. І все через демонічну кров, яка текла в жилах Мо Фаня?
Якщо так, то замість того, щоб називати Мо Фаня старшим, саме цього демонічного Мо Фаня вона повинна була вважати її справжнім господарем!
Небо здригнулося від гуркоту. Сліпучий спалах полум’я вибухнув із тіла Мо Фаня, заповнивши майже всю ширину срібної вирви. Зомбі, фантоми та скелети, що падали з неба, спалахнули й закрутилися у вогняному океані.
Їхні палаючі тіла вкрили небесний простір, і ще до того, як вони торкнулися землі, всі вони перетворилися на попіл. Коли Лю Жу, Сю Сяолоу та Стрімкий Зоряний Вовк мчали крізь вкриту попелом землю, там не ворушилася жодна істота!
Нарешті вони дісталися до срібного дзеркала. Лю Жу хотіла було покликати Мо Фаня піти з ними, та раптом помітила, що поверхня дзеркала шалено затремтіла й почала спотворюватися.
— Я знайду інший вихід! — голос Мо Фаня пролунав у її серці, немов він умів читати думки.
Лю Жу розуміла: якщо вони залишаться ще бодай на мить, то тільки стануть для нього тягарем. Найголовніше зараз — вирватися з Простору Смерті й дістатися тронної зали… Інакше все, що вони зробили досі, не матиме жодного сенсу.
Вона більше не вагалася. Разом із Сю Сяолоу та непритомним Чжаном Сяохоу Лю Жу кинулася в срібне дзеркало.
Армія нежиті в срібній вирві була величезною. Здалеку вона скидалася на туман, але кожна «порошинка» насправді була нежиттю. Її кількість могла просто розчавити й знищити весь простір.
Мо Фань не міг піти з іншими. Він відчув, що срібна вирва не лише переносила сюди все нових і нових неживих істот, але й породжувала потужний просторовий вир, який мав зруйнувати Простір Смерті!
Не мало сенсу знищувати ще більше нежиті, якщо сам Простір Смерті був на межі колапсу. Третя срібна вирва несла із собою загибель усьому, навіть мосту, що вів до тронної зали…
Якщо б Мо Фань пішов разом з іншими, той міст, який мав привести їх у простір з тронною залою, зруйнувався б разом із Простором Смерті. Вони ніколи б не дісталися Трону Кривавого Імператора!
Зупинити руйнівну силу срібної вирви було надзвичайно важко, але Мо Фань міг полегшити тягар простору, винищуючи нежить. Він мусив стерти армію неживих істот. Йому доведеться знищувати кожного мерця, якого вирва буде переносити сюди, допоки Лю Жу та інші не втечуть з Простору Смерті через міст…
Нежить сипалася з неба, мов шалений дощ. Полум’я вже не мало достатньої сили, щоб миттєво спалювати всіх до попелу.
Мо Фань знову опустився на землю, але майже відразу злетів угору. Цього разу його оточувало не лише полум’я, а й сліпучі спалахи блискавок.
Дика блискавка сплела мереживо з електричних стріл, що здавалися живими. Щойно чергова істота падала з неба, вони негайно прошивали її тіло…
Неживе створіння перетворювалося або на дрібний порох, або на попіл!
Ніхто не міг сказати, скільки нежиті загинуло, увійшовши в срібну вирву. Та навіть ті, що виживали, не протрималися більше кількох хвилин.
Нескінченні блискавки й полум’я були настільки потужними, що гравітація перекручувалася. Попіл і порох уже не спадали вниз, а здіймалися вгору від теплової енергії, яку випромінювали вогняні хвилі Мо Фаня.
Простір, повністю наповнений блискавками та вогнем, який створив демонічний Мо Фань, змусив групу верховних магів, що оточували Мідне Дзеркало Зловісного Ока, заніміти.
Як і казав Ду Сяо, сила Демонічного Елементу перевершувала їхню уяву!
Армія нежиті нараховувала понад десять тисяч істот, та їх винищили ще до того, як вони встигли впасти на землю!
Невже ця людина справді була тим самим юнаком, який лише нещодавно прорвався на Просунутий Рівень?
— Президенте, президенте! — у розпачі закричав один із Імперських магів.
Група все ще була приголомшена видовищем Демонічного Елементу, тож спершу навіть не сприйняла його голос.
— Що… що сталося? — лише згодом отямився президент Хань Цзі.
— Боже, бережи Стародавню Столицю! Срібна вирва з’явилася біля самого Колосального Зомбі. Схоже, його затягує всередину! — вигукнув Імперський маг, переповнений хвилюванням.
— Що ти сказав?! — закричав Хань Цзі.
Всі миттю опам’яталися й глянули за місто.
Небо спалахнуло світлом. Колосальний Зомбі за золотим бар’єром став очевидно нижчим. Придивившись уважніше… вони зрозуміли: його стопи й гомілки вже засмоктало до гігантської срібної вирви!
Чжу Мен відразу знову перевів погляд на Мідне Дзеркало Зловісного Ока. Побачивши з вирви пару гігантських ніг, що бовталися в повітрі, його обличчя зблідло до смертельної блідості!