— Забагато зомбі, прорватися крізь них буде важко, — голос радника Чжу Мена долинув згори.
Мо Фань підняв голову й побачив Чжу Мена з величною парою палаючих вогняних крил, що сяяли в небі.
Окрім того, на ньому був той самий обладунок блискавки, який він носив під час битви в Ханчжоу. Фіолетові спалахи на металевій поверхні перетворювали його на небесного лицаря Блискавки й Вогню. Поки Імперські маги наступали пішки, з неба майже щосекунди падав примарний силует, що розбивався об землю — і це була справа рук самого Чжу Мена!
Цього разу він не викликав свого списа. Інакше громовий спис ще більше підкреслив би його образ літаючого лицаря блискавки й вогню...
— Не переймайтесь, я впораюсь! Зеленоокий, уперед! — пролунав знайомий голос, що належав Старшому мисливцю Ду Сяо.
Почулося потужне ревіння, і люди на тремтячій землі швидко відступили вбік. Мо Фань повернув голову й побачив гігантського синього звіра, що промчав повз нього. Руни на його шкірі вражаюче сяяли, а м’язи були, немов скелі. Все його тіло випромінювало вибухову силу!
Зирнувши вгору, Мо Фань побачив чоловіка, що стояв на голові звіра. Його волосся розвіював вітер, а чорні очі холодно блищали. Навіть нескінченна кількість зомбі не могла зламати рішучості цієї людини!
Звір кинувся вперед, розтрощивши менших зомбі, і врізався у Трупного Генерала своїми гігантськими рогами. Могутній, наче бик, Трупний Генерал був проткнутий і відкинутий у далечінь, залишивши за собою бризки крові.
Позаду Ду Сяо та його Зеленоокого звіра з’явилася ціла зграя викликаних звірів. Серед них — чотириметрові Криваво-рунні Люті Вовки, Білі Броньовані Бойові Жуки, Кам’яний Запечатаний Диявол та Лускатий Скорпіонохвостий Звір. А серед тих, що перевищували п’ять чи навіть десять метрів, вирізнялися Демонічний Генерал Баньян, Сніговий Дух-Тиран та Шалений Кривавий Птах...
Зеленоокий Ду Сяо був командиром викликаних звірів на землі. Вони кидалися вперед і розривали більшість зомбі на шматки одним укусом чи змахом пазурів. У порівнянні з ними, Зеленоокий був ще жахливіший. Удар однієї лише його стопи перетворював сотню зомбі на м’ясну кашу. Один лише змах його кігтів зметав зомбі в свіжі тріщини землі!
Зомбі були отруйними й не знали страху смерті. Магам ставало важко використовувати магію, коли їх щільно оточували. Навіть безперервно відстрілюючись закляттями, вони бачили, як розбиті на частини мерці все одно повзли до них. Викликані звірі виявилися ідеальним рішенням, аби прорвати стіни зомбі. Кволі й незграбні мерці не могли зрівнятися в ближньому бою з лютими звірами!
Незабаром товсті стіни зомбі були розірвані. Тим часом вогнева міць Шаленого Кривавого Птаха в небі зрівнювалася із силою Зеленоокого. Мо Фань не бачив, хто сидів на ньому верхи, адже птах увесь час ширяв над військом, але кожна його атака теж знищувала сотні зомбі...
Шалений Кривавий Птах не був тим, хто бив здалеку. Він був жорстоким хижаком. У польоті його тіло спалахувало кривавим сяйвом, і він ширяв над зомбі, розкидаючи величезні, довжиною в десять метрів, криваві розрізи. Повітря наповнювалося жахливим звуком розірваних тіл, і щойно він стихав — руки, голови та тулуби ворогів уже були розкидані повсюди.
— Наш шлях назад відрізаний, — повідомив командир із ментальним елементом. Дехто з магів одразу озирнувся й побачив, як зомбі нашаровуються на полі бою, вкритому вже білими кістками.
До внутрішнього міста залишалося півтора кілометри, але півкілометра тепер займали зомбі. Їхня кількість була справді важкою перепоною.
— Тоді прориваємось уперед!
— Вперед, за Старшим мисливцем Ду Сяо!
Рішучість «спалити мости за собою» перетворила армію на справжню бойову сокиру, яка грубою силою проламувала стіни зомбі. Проломи в рядах ворогів заповнювалися магами, що трималися щільно один біля одного. На передовій ішли викликані звірі, за ними — Імперські маги. По боках діяли бойові маги, а решта прикривали тил!
Нарешті, Зеленоокий та Ду Сяо першим з’єднався з верховними магами, що були в авангарді. Четверо верховних магів були сміливими й потужними — вони встигли розчистити шлях для війська позаду...
— Де Ван Кай? — запитав Ду Сяо, побачивши лише трьох з авангарду верховних магів.
— Він вирушив уперед, аби відтягнути кількох Трупних Чиновників, але, схоже, його оточила нежить. Він має бути он там, та його становище тяжке, — відповів командир Яо Тін.
— Чи варто йому допомогти?
— У нас немає часу, вперед! — сказав Хань Цзі.
— Але ж... — Ду Сяо вагався. Навіть з погляду армії було занадто безглуздо відмовлятися від верховного мага.
— Воно наближається, — суворо промовив Хань Цзі.
Ду Сяо завмер на мить. Піднявши голову, він одразу побачив чорну гору серед армії нежиті. Зомбі снували між її гомілками!
Його вразила ця приголомшлива картина!
Недарма Хань Цзі сказав, що часу більше немає: Колосальний Зомбі прямував просто до них!
Справжній володар серед нежиті, від одного лише погляду на якого навіть верховні маги починали тремтіти!
— То це істота з тієї ж епохи, що й Чорний Тотемний Змій... — Мо Фань підняв очі, але зміг побачити лише ноги Колосального Зомбі, схожі на стовпи, що впиралися у небо. Один його крок міг знищити цілу вулицю, а ударом кулака він легко зруйнував би хмарочос!
Якщо це чудовисько їх наздожене, стрій армії буде миттєво розірваний, і серед магів почнуться страшні втрати!
Вони мали використати злагодженість формації, щоб просунутися ще на кількасот метрів, доки це було можливо. До Темної Безодні залишалося лише два кілометри...
Від могутнього тупоту на землі лишився глибокий слід. Зомбі, які не встигли відскочити, були розчавлені. Рухи Колосального Зомбі здавалися повільними, та насправді він невпинно наздоганяв магів!
Ще один крок — і ударна хвиля від нього докотилася до місця, де були маги, покривши землю тріщинами.
— Боже мій, невже люди взагалі здатні боротися з таким?!
— Колосальний Зомбі, він іде!
— Для нього ми навіть менші за тарганів...
Вони ще не зустрічали істот, які могли б одним лише виглядом розтрощити їхню рішучість. Та, побачивши Колосального Зомбі, маги почали втрачати розум. Тиск, який він випромінював, просто перетворював їхню віру та надію на порожнечу!