Мо Фань справді подумав, що Великий Диякон Ху Цзінь остаточно з’їхав з глузду. Було чистим безглуздям намагатися вести перемови з цими божевільними фанатиками.
Проте, коли Мо Фань прослідкував за палким поглядом Му Хе, його власне розуміння світу ніби перевернулося з ніг на голову!
У небі Лу Хуань вів бій із Повелителем Потойбічних Кісток. Хвилі енергії безупинно розходилися в повітрі, але простір, де вони билися, почав розшаровуватися!
Ділянка, залита дощем, пожиралася, наче шпалери, що здирають зі стін!
У проваллях, що з’явилися, панував хаос — вони скидалися на чорну діру, яка зненацька виринула нізвідки. Але в ній було щось іще, крім темряви.
Простір ламався й перекручувався. Хаотична чорна діра поволі ширшала. Вона розрослася з маленької чорної цятки у гігантську розколину під небом!
Звідси це виглядало як розрив, але насправді то був жахаючий провал у самому повітрі!
Скручений простір сягнув хмар. Навіть густі хмари було роздерто, й між ними утворилася очевидна прогалина, наче шмат неба щойно вирвали…
— Це ж… — очі Хань Цзі мало не вискочили з глибоких западин.
Чжу Мен і Ду Сяо стояли поряд із Мо Фанем. Вони обоє втупилися у далечінь, вражені до глибини душі. Просто неможливо було повірити в те, що вони бачили.
Скручений простір поступово спускався до землі. Гігантський розрив порожнечі дедалі ширшав і зрештою обернувся на хаотичний, закручений вир чорної безодні!
Раптом земля під проваллям різко осіла.
Місцевість і так кишіла нежиттю, та щойно ґрунт просів, понад десять тисяч мерців просто звалилися в яму. Їхні тіла виглядали чорними цятками, що, немов краплі дощу, сипалися в отвір…
Ніхто не знав, наскільки глибоко провалився ґрунт. Це було схоже або на повільне розкриття входу до Пекла, або на роззявлене горло якогось жахливо величезного створіння!
Несамовиті голосіння фантомів і виття нежиті здіймалися без упину!
Найстрашніший, найхолодніший звук у світі долинав з гігантської прірви, що виникла за якусь мить. Це було поєднання стогонів, які водночас вирвалися з тисяч і тисяч фантомів. Справжні крики Пекла, переповнені відчаєм, ненавистю та невимовними муками!
Хоч вони й не бачили того, що діялося всередині ями, лише з цих безупинних криків цілого війська нежиті можна було уявити пекельну картину внизу!
— Це Темна Безодня! — вигукнув хтось раптово, і в усіх від холоду по спині побігли мурашки, кінцівки затремтіли, а шкіра на голові здерев’яніла!
Горнило Пекла!
Місце, де зомбі складалися у гори, де скелети вкривали землю, а фантоми, величезні, як хмари, ширяли навколо…
То була легендарна чорна зона — Темна Безодня!
Ненависть і подих смерті там були настільки потужні, що вони перекручували сам простір. Майже кожен маг вірив: це і є вхід до Пекла. Справжнє Пекло лежало просто під ним!
Погляди всіх були прикуто до чорної діри, їхні душі ніби витікали назовні.
Та різкий регіт Ху Цзіня все ще лунав у вухах, завдаючи нестерпних ударів їхнім крихким душам.
— ХА-ХА-ХА! Ось відповідь, яку ви шукали… Найвеличніший Некромант в історії розмістив свій імператорський склеп саме тут, у місці, страшнішому за саме Пекло! Можете йти й домовлятися з ним, ХА-ХА-ХА! — розсміявся Му Хе.
Його обличчя перекосило від сміху, та запалені очі з найбільшою щирістю й водночас із ноткою збудження були спрямовані в Темну Безодню — наче він насолоджувався величним видовищем зоряного неба.
— Ти хочеш сказати, що імператорський склеп Стародавнього Короля знаходиться в Темній Безодні?! — вирвалося в таємничого чоловіка з переляку. Навіть під маскою всі бачили, як сіпалися м’язи на його обличчі.
Темна Безодня, відповідь була в Темній Безодні!
— Боже мій, та хіба туди може ступити людина!?
— Чорна зона, заборонене місце для людей…
Більшість на годинниковій вежі були верховними магами, проте страх, який вони відчували перед Темною Безоднею, мало чим відрізнявся від безпорадних простих людей, що намагалися вижити серед цього лиха!
Недаремно Чорна Церква була такою безстрашною. Недаремно Му Хе був готовий обміняти відповідь, яку вони шукали, на життя Салана. Та насправді знання нічого не змінювало в цій ситуації, якщо тільки хтось не зміг би вийти з Темної Безодні неушкодженим?
Це було просто неможливо, навіть для Хань Цзі — найсильнішого мага серед усіх присутніх.
— Лу Хуань і Повелитель Потойбічних Кісток затягуються в Темну Безодню! — раптом закричав хтось.
На годинниковій вежі здійнявся переполох. Усю увагу було прикуто до Темної Безодні, й вони геть забули, що Лу Хуань бився з Повелителем Потойбічних Кісток просто в хаотичному вирі над самою прірвою!
Темний розрив за кілька миттєвостей розрісся у справжню чорну діру. Видно було, як повітряний вир повільно, але невблаганно розривав простір. І Лу Хуань, і Повелитель Потойбічних Кісток потрапили в полон цієї сили. Вони намагалися вирватися, та їхні тіла невпинно тягнуло до горнила Пекла під ними!
Це ж один із найсильніших верховних магів та правитель скелет — і навіть вони не могли вирватися з чорної забороненої зони?
Жителі міста спостерігали за Лу Хуанем з серцем, що завмерло від жаху. Здавалося, що й їхні думки затягує до Темної Безодні разом із героєм, наче безпорадну людину, яка ступає у величезне болото…
Мо Фань теж переживав жахливий шок, його очі розширилися. Спершу він думав, що Лу Хуань зможе вирватися з Темної Безодні завдяки своїй силі, та обидвох — і його, і Повелителя Потойбічних Кісток — невпинно затягувало до входу в Пекло.
Щойно вони потрапили до провалля, здавалося, що Темна Безодня стала трохи більшою.
Мо Фань втупився в прірву. Він усе ще чіплявся за останню іскру надії, сподіваючись, що Лу Хуань вирветься з Темної Безодні, але цього не сталося.
Лу Хуань упав у яму. Так само і Повелитель Потойбічних Кісток. Темна Безодня не була вибірковою — що людина що нежить, вона затягувала всіх. Повелитель Потойбічних Кісток запанікував, адже і його всередині перетворило б на ніщо!
Тиша!
Усе навколо занурилося в мертву тишу, ніби кожну звукову хвилю висмоктала моторошна прірва!
Небо й земля все ще були з’єднані дощовою завісою. Військо нежиті все ще вкривало обрій.
Між сірим небом і темною землею звивався просторовий вир, який, здавалося, вів у інший світ — у страхітливу Темну Безодню. Це було видовище, якого ніхто не міг збагнути, те, що кожен вважав можливим лише у кошмарному сні!
— До речі, як знак щирості від Чорної Церкви, я можу повідомити вам іще одну річ. Чи не будете ви такі ласкаві відпустити решту можновладців? — Ху Цзінь усміхнувся, надивившись на величне видовище.
Хань Цзі застиг на місці. Він виглядав бездушним, коли віддав наказ.
Імператорські маги відпустили решту представників влади. Лу Сюй, Лін Сі, Лі Юйцзян та інші один за одним отримали свободу. Та побачивши кошмарне видовище перед собою, вони відчули, що це місце анітрохи не краще за саме Пекло!