Фан Юмяо сидів на землі, розум був на межі зриву.
Він припускав, що з селищем Сонячної Кози щось трапилося. Можливо, на них напала Орда Звірів. Навіть подумав про найгірше — що всі вони загинули. Але коли дізнався, що вождь Фан Ґу сам убив їх і перетворив на живу нежить, його душа затремтіла від жаху!
Лю Жу не могла захистити всіх, особливо коли жива нежить ставала сильнішою в присутності смерті. Вона не могла вирватися, коли її оточили семеро чи восьмеро живих мерців і одночасно напали. Чжан Сяохоу самотужки не міг стримати решту...
— Прокляття! — стискаючи зуби, вигукнула Лю Жу. У неї на долоні з’явилася грудка чорної субстанції, яку вона вдавила в груди кремезному зомбі.
Ця грудка мала здатність поглинання. Увійшовши в груди живого мерця, вона одразу почала пожирати все навколо, залишивши велику діру, що оголила гниле м’ясо.
Однак Лю Жу помилилася з розташуванням Його Кристалу Нежиті. Істота все ще могла вільно рухатись. Її руки, мов сталь, ударили Лю Жу в живіт...
Удар відкинув її на десять метрів, поки її щиколотки не вдарились об сходи.
Ще не встигнувши отямитися, вона побачила, як троє живих мерців із виглядом підлітків кинулись до неї. Вони були спритні, як мавпи, але мали надзвичайно гострі пазурі...
Лю Жу зробила стрибок у повітрі та перекинулась назад, приземлившись на дах будинку.
Вона витагнула руку та вгризлася між великим і вказівним пальцем. Кілька крапель свіжої крові впали вниз...
Та ще до того, як кров досягла землі, краплі раптом рвонули вперед під контролем Лю Жу, перетворившись на криваві лінії, що пронизали тіла трьох юних мерців!
— Контроль Ляльки! — вигукнула вона.
Лю Жу схопила ці лінії, як нитки маріонеток. Мерці спочатку рухалися незграбно, але незабаром кинулися на інших живих мерців, завдаючи їм ударів своїми дерев’яними рухами!
Фан Ґу зсунув брови. Ця жінка справді створювала проблеми. Контролюючи трьох його мерців, вона фактично нейтралізувала шістьох!
І той чужинець, Бойовий Маг, теж був не слабким — він утримував трьох або чотирьох мерців одночасно. Якщо так триватиме далі, він не встигне втекти, як тільки прибудуть Мисливці з міста!
— Гм, вб’ю ще одного!
З долоні Фан Ґу піднявся чорний туман і закрутився до одного з кремезних мерців поруч.
Очі зомбі налилися кров’ю. Його жили ледь не розірвали шкіру, а кістки почали голосно хрустіти...
Вже за кілька секунд кремезний зомбі значно збільшився в розмірах. Його темно-синє тіло стало схожим на синій метал — міцне й дике!
Мрець одразу ж кинувся в бій, зруйнувавши Кам’яну Перешкоду Чжана Сяохоу. Великий шматок стіни обвалився, але істота залишилася неушкодженою!
Він прорвав останню лінію захисту та схопив селянина, що намагався втекти. Його руки були немов зі сталі, й він просто зламав йому шию навпіл!
Фан Ґу знав, що Міські Мисливці вже наближаються. Йому було байдуже до тортур — він мав намір вирізати всіх! Інакше, як тільки вони дістануться безпечного місця, йому буде ще важче їх знайти. Найголовніше — йому пощастило, що Маг із Вогнем та Блискавкою не був поруч. Інакше його Армія Нежиті була б знищена миттєво!
Почувши хрускіт шиї селянина, Лю Жу оголила криваві ікла, охоплена нестримною люттю.
До того, як Лю Жу стала вампіром, вона була звичайною дівчиною. Тоді навіть через смерть безпритульної кішки чи собаки вона сумувала тижнями, не кажучи вже про людину. І хоча зараз вона була тим, хто блукає вночі, представницею Клану Крові, який асоціюється з темрявою, жахом і смертю, це не означало, що вона стала безсердечною й могла байдуже дивитись на вбивство невинних!
Ймовірно, висихання криниці в селищі Сонячної Кози було звичайною природною катастрофою. Люди з Селища Хуа не захотіли допомогти через обмежені запаси води. Жителі мусили покладатися на захист Бога Криниці. Якби вони прийняли інших, загинули б самі.
Хоча люди з Хуа були жорстокими, у них не було вибору. Але Фан Ґу звинуватив їх у смерті своїх людей. Попри те, що він був Магом, він зловживав Стихією Нежиті, не даючи душам спокою, і змушував їх сіяти смерть. Його дії були непробачними!
Лю Жу оглянулась і побачила, що залишилось лише четверо чи п’ятеро селян. Все ще контролюючи трьох неживих дітей, вона ковзнула вниз прямо на спину розлюченого зомбі...
Її тендітне тіло майже прилипло до його великої спини. Коли той розвернувся, вона миттєво пристосувалась, продовжуючи триматись.
Коли зомбі обрав нову ціль, Лю Жу раптово зафіксувалась і вгризлася в його шию, немов гадюка!
Мрець відреагував, шалено розмахуючи сталевими руками...
Кілька кісток Лю Жу тріснули й роздробились, але вона не відпустила. Її отруйна слина стрімко розповсюдилася тілом мерця.
Ще кілька секунд тому він був лютим і диким, намагаючись скинути її. Але вже за мить його тіло скам’яніло, мов зношена пружина.
Клан Крові міг виділяти два види отрути під час "трапези". Один із них отруював кров, руйнуючи тканини й органи — включно з важливим Кристалом Нежиті...
Тож якщо Клан Крові впивався в жертву — шансів вижити не залишалося.
Лю Жу знала, що не здатна швидко знищити зомбі з тілом, твердим як сталь. Єдиний вихід — скористатись грубою силою Клану Крові. Жодна їх здатність не зрівняється з іклами. Навіть істоти вищого рівня гинули після кількасекундного укусу.
Вона вбила потужного мерця ціною кількох своїх кісток. Але цього було достатньо, щоб урятувати селян, яким вдалося втекти. Це були діти. Вона не дозволила б Фан Ґу вбити їх!
— То ти теж чудовисько... — прохрипів Фан Ґу, зловісно усміхаючись, спостерігаючи за Лю Жу, чий рот був залитий кров’ю.
— Монстром роблять не те, ким ти є, а те, що ти робиш, — холодно відповіла Лю Жу, витираючи кров з вуст і пильно дивлячись на Фан Ґу.