— П’ять відсотків, хе-хе, світ такий великий, чому б тобі не піти й не глянути на нього? — насмішкувато відповів Мо Фань порожнім сміхом.
— Що ти маєш на увазі? Мені подобається жити в Стародавній Столиці! Мої батьки померли, але в мене є дружина! Ставлю все, що мій син народиться, коли війна закінчиться. Моя дружина висока, тож син, найімовірніше, буде струнким і красивим магом. Я збираюся віддати його в Союз Примусу... — продовжив Коротун.
— Я маю на увазі, що тобі краще забратися геть. Страшно говорити з тим, хто не має клепки. О, твоя дружина ось-ось народить? — здивовано перепитав Мо Фань.
— Ну... почекай, дай-но мені спочатку зарізати цих чортових зомбі. Кожен із них такий високий і здоровенний, ніби навіть ці зомбі знущаються з мене, — Коротун швидко викликав спалах полум’я. Мо Фань навіть не підозрював, що той маг Вогню...
Утім, кожен маг після досягнення Середнього Рівня пробуджував два елементи. До того ж, окрім Блискавки, можна було спеціально пробудити потрібний елемент через Спрямоване Пробудження. Тож стихія Вогню не була такою вже рідкісною серед магів середнього рівня. Зрештою, вогонь — найруйнівніша сила елементальної магії. Більшість заможних магів, досягнувши середнього рівня, витрачали цілий статок, щоб отримати Вогонь другим елементом!
Мо Фань легко зрозумів, що Коротун тут просто для кількості, ось чому він тримався біля заступника капітана, а не рвався на передову. Він ще жодного разу не використав закляття середнього рівня.
Але коли Коротун зіткнувся із зомбі, що були вищі за нього на голову, він просто використав Вогняний Кулак, щоб розтрощити їх!
Коротун вихлюпнув усю злість і образу на власні гени прямо в обличчя мерцям. Його удар був неймовірно сильним — здоровенні зомбі падали замертво миттєво. І він продовжував, відчуваючи гордість за свою чоловічу місію — мати нащадків:
— Це хлопчик, я таємно повів її на УЗД. Знаю, всі кличуть мене Коротуном, і я не заперечую, але це не означає, що я не хочу сина, який заткне їм роти. З тими заощадженнями, що я накопичив за роки, я впевнений, що дам йому гарний старт!
— Не очікував, що ти справжній чоловік, який хоче змінити долю. Але, судячи з усіх американських серіалів, які я бачив, усі, хто згадував про сина, що народиться після війни, або вирішив піти на спокій після цієї місії, зазвичай помирали. Твої слова про майбутнє, на яке ти так чекаєш, швидше за все стануть твоїми останніми словами... — серйозно промовив Мо Фань.
— Тьху, щоб я здох? Коротун ще довго житиме! Я вже вбив вісім сотень цих виродків, якщо не тисячу! — обурено випалив той, аж його руки засвербіли дати Мо Фаню в коліно.
— То чому тебе немає в Рейтингу Нежиті? — не відступав Мо Фань.
— Що ти там щойно сказав?..
— Що саме?
— Про те, що світ такий великий... Повертаю тобі твої слова!
— Ви двоє довбодятлів, ви вже закінчили базікати? — голос Яо Наня пролунав нізвідки. — До нас наближається Трупний Генерал, обмотаний тканиною, на п’яту годину. Візьміть одного-двох магів з собою і знищіть його.
Як капітан загону, Яо Нань уже помітив, що двоє його товаришів з низьким бойовим духом відверто байдикують у бою. Але він не надто переймався: настане момент, коли їм доведеться викластись на повну!
— Капітане, це ж Трупний Генерал! Нас лише декілька, ми не впораємось. Та навіть якщо й уб’ємо його, армія просувається занадто швидко — що, якщо нас залишать позаду? — забідкався Коротун.
— Тоді просто чекайте своєї смерті. Наказ не обговорюється. Я не жартую. Ти... жінка... і ти, зі шрамом, йдіть і допоможіть заступнику капітана знищити Трупного Генерала! — голос Яо Наня вмить став крижаним, не залишаючи жодного простору для суперечок.
Чоловік зі шрамом і Цін Лацзяо відійшли від бою. Обидва виглядали досвідченими. Вони були значно слухняніші за двох хитрюг — Мо Фаня та Коротуна.
— Я не проти піти, але вони повинні слухати мене. Я не хочу, щоб якийсь студент, женучись за славою, командував мною і вів нас на смерть, — безжально заявила Цін Лацзяо, що володіла магічною лозою.
— Це наказ. Виконуйте його без суперечок. Крім мене, накази віддає тільки мій заступник, — Яо Нань глянув на магесу холодно, наче завжди так дивився на жінок.
Магеса скрипнула зубами. Її дратувало, що її, сьому в Рейтингу Нежиті, підпорядкували недосвідченому юному магу, який ще тільки но навчається в університеті. Але вона не наважилася перечити й кивнула.
Чоловік із хрестоподібним шрамом не заперечував. Його погляд говорив одне: він хоче різати нежить. Йому вже набридло нищити дрібних зомбі, яких він розкидував без жодної подряпини. Зате бій із Трупним Генералом міг би стати цікавішим.
— Яо Нань! Якщо не почекаєш на нас — загинеш! — крикнув Мо Фань капітану, окинувши поглядом чорний вал нежиті, що оточував їх.
— Якщо ви відстанете, цікаво буде подивитись, як ви помститеся. Але найімовірніше, вас зупинять за зовнішніми стінами... У вас є двадцять хвилин, бо нам потрібно приблизно стільки, щоб розчистити перешкоду попереду. Якщо не повернетеся до того часу — шукайте спосіб вижити самі, — байдужим тоном відповів Яо Нань.
Він розправив крила на спині й завис над загоном на одній висоті. У команді лише він один умів літати.
Щойно Яо Нань відлетів, Коротун одразу заговорив крізь зуби:
— Я від початку знав, що участь у цій операції ризикована. Якщо на нас наскочить істота рівня Командира, навіть Яо Нань, єдиний Маг Високого Рівня серед нас, не зможе її зупинити.
— Краще швидше розберемося з тим Трупним Генералом, обмотаним тканиною, ніж марнуватимемо час на ниття, — холодно мовила Цін Лацзяо.
Чоловік зі шрамом пішов слідом за Цін Лацзяо. По дорозі він невимушено розтрощив ногами двох замерзлих зомбі й тихо хмикнув.
Якщо армія просувалася на дванадцяту годину, то п’ята означала майже протилежний бік від їхнього маршруту.
Мо Фань, Коротун, Чоловік зі шрамом та Цін Лацзяо, відступивши до хвоста колони, одразу помітили сірі й білі полотнища, розкидані навкруги. Вони були схожі на здерту шкіру чудовиська, що досі звивалася, наче жива.
— Де воно? — Коротун піднявся навшпиньки, намагаючись угледіти істоту.
Позаду них блукала групка зомбі, та вона була зовсім розпорошена. Зрештою, щойно через цю ділянку пройшли маги Середнього Рівня, розкидаючи закляття на всі боки. Ті, що вижили після такого шквалу магії, явно були елітою серед нежиті.
— Це наша ціль? Та мумія, що стоїть на пагорбі? Здається, вона танцює якийсь «Танець плинних рукавів»... — Мо Фань, чий зір добре розрізняв у темряві, вказав на невеликий схил неподалік.
— Мумії водяться в пірамідах Єгипту. Хоча Королівство Нежиті в єгипетських пірамідах і наш Край Нежиті в Стародавній Столиці однаково відомі у світі, але наші зомбі точно попереду за формою, естетикою і навіть елегантністю, — запевнив Коротун.
— Піраміди? Там теж є Королівство Нежиті? — здивувався Мо Фань.
— Аякже! Що, твій викладач у класі демонічних звірів був на випробувальному терміні? — пирхнув Коротун.
— Якщо чесно, я нещодавно потрапив у цей світ, — спокійно відповів Мо Фань.
Поки Мо Фань і Коротун без угаву теревенили, на чолі Цін Лацзяо вже виступили чорні лінії. Вона остаточно втратила бажання працювати в команді з цими двома і рішуче рушила до схилу, сповнена наміру якнайшвидше знищити Трупного Генерала.
Чоловік зі шрамом кинув погляд на Мо Фаня з Коротуном і з веселою посмішкою рвонув уперед, ковзаючи по крижаних ланцюгах.