З гучним тріском нижні кінцівки Лютокістяного Генерала Нежиті розсипалися на шматки, коли Громовий Удар Мо Фаня пройшов поряд. Власна вага просто притиснула його тіло до землі!
Лютокістяний Генерал Нежиті завалився на землю, позбавлений опори, неначе кам’яна будівля, що вмить обрушилася.
— То у твого Насіння Блискавки є ефект тремтіння простору... — вигукнув лідер з радістю, одразу помітивши прихований задум.
Усе крихке не витримує високочастотної вібрації. Громовий Удар Мо Фаня й не мав бити прямо в Лютокістяного Генерала Нежиті — сили блискавки не вистачило б, аби пробити міцні кістки.
Але якщо блискавка проходила зовсім поряд, вона збурювала простір і ґрунт навколо, створюючи ударну хвилю, що розтрощувала крихкі обморожені ноги Лютокістяного Генерала Нежиті.
Тепер, коли ноги було зруйновано, сама туша вже не становила загрози для команди. Тим часом мороз проник ще глибше всередину чудовиська, скувавши решту суглобів і кісток.
Щойно крига повністю покрила його тіло — потужного удару буде достатньо, щоб розсипати потвору на друзки...
— Мо Фань, ти справжній молодець! — в очах Чжоу Мінь спалахнув вогник захвату — типовий погляд дівчини, що милується героєм.
— Хлопче, ти справді лише студент? Рідко бачиш таких студентів, що можуть так кмітливо розібратися з потужною нечистю, — щиро похвалив його лідер.
Після перемоги над генералом нежиті команда повернулася з тріумфом.
На стінах стояло чимало магів, та здебільшого це були маги Базового рівня. Вони бачили бій неподалік від стін і спершу думали, що команда буде змушена відступити — надто вже міцним був цей Лютокістяний Генерал Нежиті. Та на їхній подив, команда впоралася напрочуд швидко...
— Вражає, дуже вражає! Цей Лютокістяний Генерал Нежиті майже як Великий Кістяний Генерал за силою, а ви таки змогли його здолати! — захоплено відгукнулися мисливці біля стіни.
— Усе завдяки цьому новачкові, — лідер скромно поплескав Мо Фаня по плечу.
Чжао Кунсань і Ван Пандзі не переставали розсипатися в похвалах.
Чжао Кунсань був тим ще мстивцем і одразу протягнув зловтішним тоном:
— Не те що дехто, хто тільки язиком тріпати вміє, а користі нуль! Усі його закляття були марні, я б і сам так зміг!
— Еге ж! — додав Ван Пандзі. — Я ж казав: високий рівень — ще не значить, що ти справді добрий у полюванні на демонів!
По обличчю Цзян Лі пробігла ціла гама кольорів. Йому страшенно хотілося просто заткнути обом роти.
Але сперечатися не було чим — справді, користі від нього було небагато. Тож він тільки злобно зиркнув на Мо Фаня.
Чжао Кунсань і Ван Пандзі були такими мстивими, що віддавали Цзян Лі його колючі слова сторицею, аж поки той не пішов, киплячи від люті.
— Це ви не занадто? — запитав Му Бай.
— Зовсім ні. Таким не можна потакати, — Мо Фань був цілком задоволений, що Чжао Кунсань і Ван Пандзі не дали себе принизити.
— Мій рейтинг тепер злетить! — Чжоу Мінь була у чудовому настрої. Вона не тільки збереже місячне забезпечення, а може, й отримає додаткове.
Мо Фань теж посміхнувся. Та тільки він зібрався щось сказати, як краєм ока помітив, що стіни раптом залило кривавим світлом.
За червоним сяйвом луною пролунав гучний передзвін, що покотився по всьому периметру зовнішніх стін, приголомшивши всіх!
— Що це було? — здивовано спитав Мо Фань.
— Щось серйозне наближається. Це тривога! — пояснив лідер.
— Щось серйозне? — перепитав Мо Фань.
Дзвін лунав досить довго, тримаючи всіх у напрузі, ніби в ньому ховалася особлива сила.
— Я не знаю… ммм, це сигнал збору. Він закликає всіх магів, які зараз не на службі, зібратися на північній стіні! — Лідер підняв очі й помітив кілька білих спалахів у небі.
Мо Фань теж побачив білі вогники, що яскраво сяяли, мов феєрверки. Але він не був родом зі Стародавньої Столиці, тож гадки не мав, що цей сигнал означає.
— Схоже, щось сталося, їм потрібна допомога магів, — додав Му Бай, окинувши поглядом довгу лінію стін.
— Ходімо й ми, я сьогодні ще нічого не зробив! — Цзян Лі горів бажанням проявити себе.
— Чотири сигнали підряд — це надзвичайна ситуація! — суворо мовив лідер. — Поранена дівчина нехай залишиться тут. Усі інші негайно вирушають. Схоже, вони не встигають підтягнути сили, тож змушені пустити Сяйво Світла, щоб покликати інших і сподіваються, що поруч знайдуться маги Проміжного рівня, які допоможуть.
— Мо Фань, ми йдемо? — запитала Чжоу Мінь.
Сигнал був на кшталт SOS. Зазвичай кожен маг вирішував сам, чи втручатися, але якщо вистрілювали чотири фаєри підряд, маги з університетів, Магічних Асоціацій, Спілок Мисливців і знаних родин були зобов’язані допомогти. Тих, хто свідомо проігнорував сигнал і покинув місце, виганяли з їхніх організацій.
— Такий Сигнал Збору просто так не запускають. Значить, справді щось серйозне трапилось, — сказав Му Бай.
— Ходімо! — коротко кинув Мо Фань.
— Ммм, до вежі на північній стіні!
Головна вежа на півночі стояла при вході на північні стіни. Вона була значно більшою за кутові башти й скидалася на величну пагоду, що височіла просто на мурі!
Саме звідси запустили Сигнал Збору. Коли Мо Фань і решта прибули, тут уже юрмилися маги. По значках на грудях було видно, що більшість із них — маги Базового рівня.
Магів Проміжного рівня було небагато — більшість чергували деінде. Студенти, як Чжоу Мінь і Му Бай, були скоріше винятком.
— Усі маги Проміжного рівня й вище — піднятися нагору, всі інші залишаються тут у резерві! — пролунав гучний голос, що рознісся луною й закарбувався в головах магів.
Кілька магів Проміжного рівня одразу рушили нагору — у відкритий з обох боків зал, звідки було видно темряву, що розлилася над безкраїми рівнинами.
— Це всі, що в нас є? — пролунав глухий голос.
Зі сходів, що вели ще вище, зійшов чоловік із бородою й поважною поставою. За ним ішли Королівський Гвардієць і Командир.
— Вітаємо, Раднику!
— Вітаємо, Раднику!
Декілька магів Проміжного рівня, які часто працювали тут, одразу віддали шану.
Мо Фань глянув уперед — і відразу впізнав бороду цього чоловіка. Його очі розширилися.
Радник Чжу Мен поглянув на групу магів і теж округлив очі, щойно зустрівся поглядом із Мо Фанем.
— Це знову ти, той невдаха! — Радник Чжу Мен спершу навіть отетерів.
— Я й сам відчув, що мені не пощастило, коли тебе побачив! — не залишився в боргу Мо Фань.
— Зухвалий! — Командир суворо блиснув очима, побачивши, як цей юний маг сміє так розмовляти.
Чжу Мен лише махнув рукою — він уже звик, що цей зухвалий хлопець вмів його дратувати ще з часів Ханчжоу. Він навіть не чекав, що той проявить повагу. Радник більше не став розвивати тему — очевидно, його кликало щось невідкладне.
Та лідер, Чжоу Мінь, Му Бай і навіть Цзян Лі дивилися на Мо Фаня з неприхованим здивуванням. Вони не могли збагнути, чому звичайний маг Проміжного рівня знає такого впливового Радника, як Чжу Мен!