Мо Фань насолоджувався життям на повну: брав участь у поєдинках, встрявав у халепи, тренувався й щодня жартував із богинями свого університету!
Він уже дав Му Нуцзяо найкращу пораду, яку міг придумати — а чи послухає вона його, залежало тільки від неї. Це був найбільш чоловічий жест, на який він був здатен!
Але, живучи поруч, Мо Фань добре знав характер Му Нуцзяо. Вона не з тих, хто здається просто так. Він лише сподівався, що вона не спробує взяти усе й одразу, віддавши себе родині без залишку — тоді вирватися буде набагато важче.
Розмова з Му Нуцзяо нагадала Мо Фаню про той вечір із Му Нінсюе біля старої церкви в покинутому місті. Було очевидно, що Му Нуцзяо також узяла велику «позику» від родини — інакше б її сила не зросла так стрімко…
Хотілося лише вірити, що борг у неї не занадто великий — інакше йому доведеться заплатити чималу ціну, щоб викупити її свободу...
Принаймні Є Сінся поводилася розумно: йому потрібно було лише оплачувати її навчання й проживання — та й то вона й цих грошей майже не витрачала. Ба більше, завдяки Елементу Зцілення вона заробляла собі на кишенькові гроші сама, і досить непогано. На дебетовій картці, яку він їй дав, мабуть, грошей тепер навіть більше, ніж було спочатку. Минулого місяця, коли вона приїздила в гості, то ще й купила цілу купу імпортного «сухого молока» для маленької Полум’яної Белль. Вона вже допомагала годувати родину!
Згадуючи про гроші...
У Мо Фаня аж серце скрутилося.
Після витрат на Полум’яну Белль від його заощаджень майже нічого не лишилося.
Єдине, що в нього ще залишалося, — це Насіння Псевдоморфного Демонічного Звіра. Він збирався притримати його на потім, але зараз іншого виходу не було — довелося продати. На виручені гроші він купив Насіння Душі для Елементу Тіні, а решту витратив на уламки Насіння Душі.
Порахувавши, що тепер у нього більше «дружин», ніж грошей, він більше не міг дозволити собі байдикувати вдома. Тож одразу набрав Лінлін.
— Дівчинко, є якась робота?
— Доведеться виїхати з міста. Ти як?
— Скільки днів?
— Десь три.
— Підійде. Наступний поєдинок у мене через п’ять днів. Скільки заплатять?
— Грошей небагато, зате демонів повно.
— Чудово, мені якраз потрібні Есенції Душі.
Згадавши про Есенції Душі, Мо Фань аж загорівся: він уже підняв двадцять дев’ять Зірок у своїй Вогняній Туманності й був на півдорозі до четвертого рівня свого Вогняного Кулака. Тож він залюбки погодився на завдання, де можна винищити цілу зграю демонів.
Магічне Місто було накрите білим туманом, що робив хмарочоси схожими на острівці серед хмар у самому Небі.
Той самий туман укривав і територію Університету Перлини: простягни руку — й пальців не побачиш.
У Мо Фаня й без того було кепсько з орієнтуванням, а коли всі орієнтири у величезному кампусі зникли у густому тумані, він зовсім заблукав бозна де.
— Чорт забирай, телефон же розбився під час минулого завдання! Дуже вчасно, тепер і допомоги не викличеш... — бурчав Мо Фань, блукаючи без жодного поняття посеред туману.
Йому знадобилося чимало часу, щоб нарешті знайти арену для дуелей. Його товариші вже покрилися потом, думаючи, що він і взагалі не прийде.
— Народу сьогодні купа, — Мо Фань окинув оком натовп і помітив, що цього разу місце значно більше, ніж зазвичай. Навіть глядацькі місця були заповнені, а рефері стояло більше, ніж на попередніх матчах.
— Суперники серйозні, — кинув йому Бай Юйлан.
Після трьох поєдинків команди перемішали заново. Цього разу Мо Фаню пощастило — він опинився в одній команді з Бай Юйланом!
Цей Бай Юйлан був суперником Гу Цзяня у другому матчі, і його сила справді вражала. Мо Фаню пощастило, що його не закинули в команду лише зі студентами нижчого рівня.
Він уже провів два бої зі своєю новою командою й обидва виграв з повним розгромом супротивників. Їхня співпраця приносила всім справжнє задоволення.
Сьогодні був третій матч, і цього разу суперники, схоже, були дуже сильні.
— Хто в них у команді? — спитав Мо Фань.
Замість того, щоб називати всіх, Бай Юйлан відповів лише одним ім’ям:
— Дунфан Лє!
Туман трохи розсіявся, і Мо Фань побачив чоловіка з глумливою посмішкою, що сидів на протилежному боці арени. Чоловік був невисокий, і якби не його репутація, будь-хто, хто бачив би його вперше, вирішив би, що це звичайний розпещений синок знатної родини. Але це був Дунфан Лє!
Мо Фань уже знав, хто такий Дунфан Лє. Ще коли він тільки перейшов на вогняний факультет, навіть Вей Жун спеціально назвав його ім’я у залі.
Рейтинг на вогняному факультеті постійно змінювався, але хлопець на ім’я Дунфан Лє надовго закріпився на першому місці — і це красномовно говорило саме за себе!
На щастя, команда Мо Фаня теж була досить сильною, тож шанс перемогти залишався.
— Не дивно, що тут стільки народу — всі чекають видовища, — Мо Фань обвів поглядом арену й помітив багатьох студентів із найвищими рейтингами на своїх факультетах елементів.
Поєдинок справді обіцяв бути цікавим: у кожній команді майже всі учасники входили до п’ятірки найкращих у своїй школі. Це була справжня битва еліти. Такий матч одразу привертав увагу тих, хто хотів вивчити потенційних суперників, а решта просто прийшли подивитися на видовищну дуель студентів.
— Відпочиньте поки, скоро починаємо, — нагадав команді Бай Юйлан як капітан.
Інші двоє теж виглядали серйозними й налаштованими на бій.
Мо Фань, як завжди, був байдужим. Він дістав телефон, щоб відповісти на дзвінок від Лінлін.
— Мо Фань, я вже перенесла твої дані зі старого телефону на новий, не клади слухавку, — сказала Лінлін.
— Бій от-от почнеться, — відповів Мо Фань.
— Це ненадовго. Картка даних у твоєму старому телефоні зовсім розбита, ми маємо зробити це зараз. До того ж, твій телефон фіксує твої бали як Мисливця, якщо втратиш — постраждає твій ранг. Я подивилася твої бали: якщо й далі працюватимеш у такому темпі, скоро станеш Мисливцем-Майстром і зможеш брати складніші завдання, — пояснила Лінлін.
— Гаразд, — кивнув Мо Фань. Як тільки бій почнеться, йому доведеться покласти телефон у сумку.
Але заради даних довелося тримати його в руці. Щойно рефері попросять, він відкладе його назад.
— До речі, на телефон прийшло якесь важливе повідомлення, ти повинен подивитися, — додала Лінлін.
— Про що воно? — спитав Мо Фань.
— Я не роздивилася докладно, щось пов’язане із Чжан Сяохоу. Перевіриш, коли всі дані перенесуться, — відповіла Лінлін.
— Добре.
Після слів Лінлін Мо Фань згадав, що вже давно не отримував дзвінків від «мавпочки». Зазвичай той час від часу телефонував йому, щоб побалакати. Цікаво, як там його брат? Він же вже місяць у відрядженні...