Білий іній почав вкривати арену, тож яскраві вогняні кулі, які летіли через поле бою, було видно ще чіткіше.
Сюй Міньцун одразу помітив вогняну кулю, яку кинули підступно прямо в нього. Він швидко прикинув, як з легкістю ухилитися, навіть коли його з обох боків стискали Крижані Ланцюги…
Вогняний Вибух було кинуто ідеально — саме в той прохід, куди він відступав від льодяних ланцюгів, які насувалися з обох боків…
Будь-який інший маг у такій ситуації, ймовірно, одразу б дістав захисний артефакт. Та Сюй Міньцун не був звичайним магом — він і далі почувався впевнено, навіть під зливою атак!
— Дати тобі Водяний Бар’єр? — спитала повненька дівчина з тилу команди.
— Не треба, впораюсь, — відповів Сюй Міньцун, ухиляючись від атак.
Крижані Ланцюги шугали по вкритій інеєм арені, наче дві важкі міцні змії. Один такий удар міг легко зламати кілька кісток.
Сюй Міньцун спритно використав Вітряну Стежку, нахилившись уперед, ніби збирався рвонути вперед і уникнути удару. Лі Цзе помітив його рух і швидко скоригував ціль Ланцюгів.
Та на подив Лі Цзе, Сюй Міньцун раптово змінив напрямок — точніше, ще раніше підготував іншу Вітряну Стежку. Він різко рвонув назад і ковзнув по землі з такою легкістю, наче його ніс сам вітер.
Руки й далі залишалися в кишенях. Його ковзання виглядало настільки елегантно, що дівчата на трибунах заволали від захвату: справжній Принц Вітру!
— Це ще не кінець... — самовдоволено подумав Сюй Міньцун, насолоджуючись збудженими вигуками та увагою.
Він ковзнув назад, уникаючи Крижаних Ланцюгів, а тоді різко рвонув праворуч.
Прямо згори на нього падав ще один Вогняний Вибух, ніби давно чекав його саме в цій точці.
— Я ж казав, що це Базове Закляття марне… — глузливо кинув Сюй Міньцун.
Йому не вперше змінювати напрямок руху. Він спробував вислизнути в інший бік, щоб уникнути вибуху.
Пролунав гучний вибух. Здавалося б, звичайний Вогняний Вибух гримнув об землю, здійнявши хмару полум’я!
Полум’яні язики від цієї хмари простягнулися на десять метрів навколо, наче велетенські вогняні змії, що б’ють хвостами.
Вибухова хвиля теж виявилася напрочуд потужною — навіть два крижані ланцюги відхилилися вбік.
Сюй Міньцун був упевнений, що стоїть за межами зони ураження Вогняного Вибуху, та навіть не підозрював, що це був далеко не звичайний Вогняний Вибух. Його радіус дії виявився приголомшливо великим — понад двадцять метрів!
Зазвичай навіть із Насінням Вогняної Душі ця техніка охоплює діаметр не більше десяти метрів!
Сюй Міньцун перебував приблизно за дванадцять метрів від епіцентру вибуху. Він був цілком упевнений у власній безпеці й навіть збирався ефектно розвівати волосся у поривах вітру від вибуху...
Але полум’я не зупинилося на десяти метрах! Воно з силою підкинуло його в повітря, а потім гепнуло об землю, охопивши язиками полум’я!
Його синє волосся злиплося, дещо навіть підгоріло.
Руки в кишенях не дали йому навіть спробувати захиститися — і він упав обличчям униз, вдарившись носом так, що бризнула кров.
— Чорт... та чорт забирай! — злісно вилаявся Сюй Міньцун.
Він, звісно, не отримав серйозних травм, та падіння вмить зруйнувало весь той імідж «крутого красеня», який він так старанно будував із самого початку. Коли він підвівся з обличчям, перемазаним сажею, здавалося, що його от-от розірве від люті.
— А я все гадала, чому він мені здався знайомим! Це ж той самий Король-Демон із Вогняного факультету, Мо Фань! Кажуть, він підняв свої Базові Закляття до четвертого рівня! — вигукнула повненька дівчина.
— І ти тільки зараз про це кажеш!? — вибухнув від гніву Сюй Міньцун.
Чорт забирай, він ніколи ще не бачив, щоб якесь Базове Закляття було настільки потужним! Цей Вогняний Вибух був майже рівня Проміжного Закляття! Сюй Міньцун зіштовхувався з безліччю суперників, але ще жодного разу не зустрічав ідіота, який би спускав гроші на вдосконалення Базових Заклять!
— У нього Трояндове Полум’я, що підсилює силу його Вогняних Заклять у два з половиною рази! А четвертий рівень Вогняного Вибуху ще більше збільшує силу! В результаті його Вибух у п’ять разів сильніший за звичайний! Це майже пів Проміжного Закляття, — пояснила повненька дівчина.
— Виходить, я недооцінив його. Я тут стільки часу відволікав їхню увагу, не кажіть, що ви нічого не зробили! — огризнувся Сюй Міньцун.
— Та ні, ти що не бачив, що мої Крижані Ланцюги вже... хе-хе-хе, — захихотіла Бойова Магиня з яскраво-червоною помадою.
— Залиш того славетного Мо Фаня мені. Кажуть, він справжня машина руйнувань. Ми зосередимось на інших, — сказав кремезний студент із Земляного Елементу.
Коли Сюй Міньцун почув, що його товариші вже почали діяти, він швидко відкинув думки про те, як безглуздо зганьбився перед натовпом.
Він усе ще відчував біль від падіння, але це було дрібницею. Він вирішив нарешті битися серйозно, адже з тією попередньою самовпевненістю від суддів багато балів не заробиш...
— Ну й що з того, що він нафарширований руйнівними закляттями, я все одно його покладу! — спробував підняти собі бойовий дух Сюй Міньцун. Між його пальцями потекла чорна аура, яка поступово перетворилася на щось гостре!
— Велетенський Тіньовий Шип: Трояндові Шипи Тіні! — промовив він.
Сюй Міньцун розкрив пальці. Чорна аура ущільнилася у чорні шипи, які він затиснув між пальцями...
Шипів було три. Сюй Міньцун жбурнув їх, і вони зникли в повітрі, чатуючи в тіні, готові вразити ціль за його наказом.
На відміну від першого чи другого рівня Велетенського Тіньового Шипа, третій був набагато підступнішим. Три шипи могли ховатися в тіні певний час. Достатньо було лише думки — і один із них вже летів у жертву...
Перший шип зупиняв рух цілі. Другий блокував думки, не даючи накладати жодних заклять. А третій був найстрашніший — він пронизував душу, завдаючи нищівного болю. Якщо вчасно не витягнути це темне жало, воно роз’їдало душу, наче отрута, скорочуючи життя. І це вже було незворотнім ефектом!
Мо Фань ще не підняв своє Тіньове Проміжне Закляття до третього рівня, але він краще за всіх знав, наскільки небезпечним воно могло бути.
Зараз Велетенські Тіньові Шипи ховалися десь поруч. Мо Фань мав бути напоготові, адже він не знав, коли ті нападуть.
Та й самі шипи не могли вільно переміщатися — їм потрібні були тіні, щоб ховати свою присутність. Якщо запустити їх під яскравим світлом, їхня сила різко впаде!
— Не витрачай Священний Щит на мене... Цей Сюй Міньцун не настільки дурний, щоб одразу запускати свої Шипи. Краще прикрий їх, — швидко зупинив Мо Фань Ай Туту, коли побачив, що вона вже збирається накладати на нього захист.
Тривалість Священного Щита була коротшою, ніж у Тіньових Шипів. Сюй Міньцун просто вичекав би, доки захист зникне, і тоді ударив би. Ай Туту тільки б змарнувала дорогоцінне закляття.
Ай Туту кивнула й перенесла всю увагу на Лю Сіна й Лі Цзе.