Мо Фань дійшов певного висновку з розмови між цими двома. Побачивши, що Чжао Ман’янь не знає, як далі продовжити тему, він одразу ж перевів розмову:
— Отже, її опіки — це наслідок пожежі тут?
Чень Ї поступово відійшла від гніву й заговорила якомога спокійніше:
— Це було Вогняне Лихо. Приблизно дванадцять років тому мої батьки вирушили до Північної Палаючої Долини в пошуках Есенції Душі Вогняного Елементу, але потрапили в самісінький епіцентр Вогняного Лиха. Вони намагалися втекти якнайдалі, але полум’я поширювалось надто швидко — врешті їх поглинув вогонь.
Погляд Чень Ї змінився. Цю правду вона дізналася від матері, яка багато років поспіль знову й знову розповідала їй усе в деталях. Щоразу, коли вона згадувала про це, Чень Ї чітко відчувала той біль і гнів, які жили в її серці — бажання зірвати з себе обвуглену шкіру, безвихідь і відчай, у яких її матір жила весь цей час.
— Але це не має сенсу. Якщо твої батьки справді потрапили в Вогняне Лихо понад десять років тому, вони вже давно мали б загинути. Проте дядько Чжао Юлінь живий-здоровий і насолоджується життям з другою дружиною, — зауважив Чжао Ман’янь.
— У моєї матері другий елемент — Вітер. Щоб врятувати бодай когось із них, вона віддала своє Вітряне спорядження батькові й наклала останній Вітряний Слід, допомігши йому втекти без ушкоджень. Ті ресурси, які він приніс із собою, допомогли родині подолати важкі часи — саме тому його статус у сім’ї раптово зріс, — відповіла Чень Ї.
Усі замовкли, почувши її пояснення. Вони на власні очі бачили, наскільки жахливим було це Вогняне Лихо. Людина нічого не варта перед гнівом природи. Стає по-справжньому моторошно, коли розумієш: ти безсилий перед стихією, і все, що тобі залишається — тікати.
Дуже рідко можна було зустріти когось, хто свідомо жертвував собою, аби врятувати іншу людину.
— Мою матір поглинуло Вогняне Лихо, та оскільки її Основний Елемент — Вогонь, а ще з низки інших причин, вона вижила. Її врятувала істота, повністю охоплена полум’ям. Вона дала матері особливий плід, який росте тільки в Палаючій Долині, — той зумів не дати її внутрішнім органам повністю згоріти. Мати жила тут багато років, бо її тіло було в надзвичайно жалюгідному стані. Лише через дуже довгий час вона змогла знову рухатись. Коли ж випадково натрапила на групу Мисливців, що шукали скарби, вона обміняла на деякий рідкісний трофей їхню допомогу — й вони доправили її назад у Дуньхуан.
— Думаю, ви й самі здогадуєтесь, що було далі. Мій батько не хотів, аби його спокійне життя порушили, тож ніколи не визнавав її справжню особу. Він просто придумав їй фальшиву особистість і влаштував жити в окремому домі. Хоча він і робив вигляд ніби старається й кликав до неї відомих Цілителів, насправді він ніколи не докладав особливих зусиль, щоби її вилікувати. Він просто забув, що саме завдяки її самопожертві живе тим життям, яке має зараз. А моя мати живе в стражданні… Єдине, що ще тримає її на цьому світі — це моя обіцянка знайти для неї зцілення.
Її звична впевненість щезла без сліду — лишилась тільки тінь глибокої образи. Було видно, що материні муки вплинули на неї надзвичайно сильно.
— От чому ти тут, у Палаючій Долині… Але ж твоя мати жила тут досить довго. Чому вона сама не шукала ліки? Не думаю, що ти прийшла сюди лише через них, — зауважив Мо Фань.
— Через Вогняне Лихо, — пояснила Чень Ї. — Плід, що може зцілити ці опіки, з’являється тільки після Вогняного Лиха — і зберігається лише кілька днів. Потім він просто зів’яне. Моя мати так і не дочекалася другого Вогняного Лиха, навіть проживши тут кілька років. Вона просила батька прислати когось сюди, коли лихо знову станеться, але він не надто цим переймався. Роками він то помилявся з часом, то запізнювався — і весь цей час вона залишалася спотвореною, чужою у власній сім’ї.
— Я навчилася передбачати Вогняне Лихо від матері, — мовила Чень Ї. — І саме намагалася знайти спосіб перетнути Плинну Піщану Річку, коли дізналася, що ви плануєте цю подорож у пошуках Полум’яної Феї, от і виявила бажання приєднатися.
Чень Ї відкрила всі свої таємниці. Їй було нелегко на це зважитися, адже йшлося про сімейну справу, яку вона не хотіла обговорювати з чужими — навіть із Чжао Ман’янем, що був її родичем.
Проте якби Чень Ї зараз не розкрила правду, її товариші, які вже почали підозрювати її, просто відмовилися б допомагати, коли настане час. А без їхньої допомоги шансів дістатися до Плоду Вогняного Лиха у неї не було б. І відповідно, шансів вилікувати матір — ще менше.
— Ось чому ти просила нас трохи затриматися перед входом до Палаючої Долини, — згадала Лінлін. — Ти знала, що от-от станеться Вогняне Лихо?
Раніше, коли загін уже збирався йти далі після прибуття в Північну Палаючу Долину, Чень Ї попросила всіх перепочити на самому кордоні, пояснюючи це втомою й пораненням. Вочевидь, вона боялася, що команда потрапить прямо в епіцентр Вогняного Лиха.
Чень Ї кивнула й додала:
— Я правильно вирахувала час, але ніколи не думала, що Вогняне Лихо виявиться настільки страшним. Це була моя помилка — приховувати правду. Перепрошую… Просто сподіваюся, що ви все ж погодитесь допомогти мені знайти Плоди Вогняного Лиха. Вони неймовірно цінні, та мені потрібен лише один — для мами. Я не претендуватиму на інші трофеї, що ми знайдемо. До того ж, моя мати згадувала Полум’яну Фею — вона, здається, була охоронцем цих плодів. А отже…
— Якщо знайдемо плоди, то, можливо, знайдемо й саму Полум’яну Фею? — в очах Мо Фаня блиснуло зацікавлення.
— Мм. Я не хочу, щоб ви витрачали надто багато часу на Есенції Душі — я приблизно знаю, де шукати Плоди Вогняного Лиха… Вірю, що багато угруповань також направлять сюди своїх людей, і деякі з них знають про ці плоди. Вони прийдуть сюди, щойно зуміють перетнути Плинну Піщану Річку, — сказала Чень Ї.
— Тоді треба поспішати, — різко мовив Мо Фань. — Інакше у нас не буде жодного шансу проти експертів, які сильніші за нас на один-два рівні.
Що-що, а гроші Мо Фаню були потрібні як повітря! Як магу із чотирма Елементами, йому доводилось витрачати в кілька разів більше ресурсів, ніж іншим. І якщо вже випав такий шанс — хоча б Плоди Вогняного Лиха вони мали знайти. А ще краще — і плоди, і Полум’яну Фею!
Є Сінся тихо засміялася, побачивши, як Мо Фань почав метушитись.
— Насправді, ці «експерти», про яких ти говориш, ще не факт, що зможуть перетнути Плинну Піщану Річку. Після Вогняного Лиха я відчуваю, що демонічні звірі там дуже неспокійні. Не думаю, що Ментальний Елемент чи навіть група сильних магів зможуть їм у цьому допомогти...