— Проблема в тому, що ми досі не знайшли джерело цієї зарази? — з похмурим обличчям сказав Мо Фань.
Бракована сироватка крові поки що нічого конкретного не доводила. У найгіршому випадку, радника Лоу Мяня могли б звинуватити лише в продажу «підробленої сироватки». Та чума, що наганяла жах на місто Ханчжоу, усе ще не була остаточно подолана.
— Не переймайся, я вже залишила жучок на одному з них, — з професійною впевненістю промовила Лінлін, мов справжній шпигун.
— Ти, як завжди, неперевершена, — Мо Фань не втримався й знову потягнувся, щоб ущипнути Лінлін за щічку. Її миле личко миттєво змінилось на грізну мордочку розлюченої тигриці, що пильно дивилась на нього. Мо Фаню нічого не залишалося, як послухатися й прибрати руку.
Зі слухового пристрою доносився чіткий і виразний звук. Грубий голос належав не кому іншому, як заступнику старійшини Магічного Суду — Вану Ї.
Ван Ї разом зі своїми людьми прямував просто до зони карантину Ханчжоу. Вочевидь, він збирався повернутись до радника Лоу Мяня.
Мо Фань уже мав підозри щодо Лоу Мяня, але Тан’юе, Тан Чжун і Хейю йому довіряли. Вони щиро вірили, що він на боці Хранителів Тотема. І все ж, на подив усіх, Лоу Мянь в одну мить змінив бік і почав співпрацювати з Чжу Меном.
Диму без вогню не буває. Цей раптовий крок радника одразу насторожив старійшину Магічного Суду Лі Тяня. Виявилося, що Лі Тянь і Лен Цін уже мали певні докази, які натякали: радник Лоу Мянь явно щось приховує...
Карантинна зона Ханчжоу...
Під білими наметами в довгі ряди тягнулися ліжка, на яких лежали хворі. Їхні крики лунали, немов виття примар — моторошно й безнадійно.
З кожною годиною рани загнивали дедалі більше. Антибіотики, отримані з крові змії, більше не могли зупинити поширення вірусу...
— Хтось помер. І за наступні двадцять чотири години таких буде ще більше, — стиха промовив цілитель до містера Лу.
— Я розумію, — зітхнув той і повільно додав: — Вірус усе ще перебуває в крові пацієнтів. Він зрештою добереться до серця й мозку. А коли інфекція дістанеться цих двох життєво важливих органів... нам доведеться діяти з надзвичайною обережністю.
— Так, — з кивком відповів цілитель.
— Радник Лоу Мянь прибув до карантинної зони.
— Навіщо?
Містер Лу попрямував до зони карантину й побачив, як радник Лоу Мянь разом зі своїми людьми проходить повз хворих. Його обличчя, вкрите ластовинням, відбивало тривогу.
На відміну від усіх інших, радник не носив маски...
— Раднику, будь ласка, врятуйте нас… — промовив маг середнього віку, напівсидячи на ліжку й міцно обіймаючи свою дитину — хлопчика років десяти.
Їхні тіла були вкриті пухирями, особливо обличчя. Вони мали жахливий вигляд.
Коли той простягнув руку, щоб ухопити радника, Судді Магічного Суду одразу ж його відштовхнули, суворо присоромивши за такий жест.
— Не чіпайте його, не треба так грубо! — одразу ж зупинив своїх людей радник Лоу Мянь.
Радник із невеликою козлячою борідкою лагідно усміхався, сам узяв пацієнта за руку й промовив із впевненістю в голосі:
— Брате, відпочинь трохи тут. Щойно ми знищимо змія, що став джерелом цієї чуми, ти одразу підеш на поправку. На жаль, зараз у нас недостатньо сили, аби впоратись із ним, тож ми поки не можемо його чіпати.
— Я чув, що одне плем’я в місті Ханчжоу поклоняється цьому змію як божеству. Раднику Лоу Мянь, це правда? Якщо так, уся їхня громада має відповісти за це. Ми повинні вистежити їх і спалити до останнього! — вигукнув чоловік, який щойно заразився.
Його слова одразу ж розбурхали натовп. Багато хто перетворив своє горе на лють.
— Люди, прошу вас, заспокойтесь… Ми робимо все можливе, щоб подолати заразу. Щодо витрат на лікування — я вже подав запит до уряду. Я візьму на себе більшість витрат. І, що важливо, ми вже з’ясували, хто винен у розповсюдженні чуми. Зовсім скоро це скінчиться, тож, будь ласка, потерпіть ще трохи! — щиро промовив радник Лоу Мянь до хворих.
— Ми завжди довіряємо раднику!
— Так, він — наш опора!
Після слів Лоу Мяня заворушення в карантинній зоні миттєво вщухли.
У цей момент підійшов містер Лу. Він з усмішкою трохи вклонився:
— Лише радник здатен так легко вгамувати натовп.
— Яка там здатність… Просто намагаюся поставити себе на їхнє місце, — відповів Лоу Мянь, подаючи сигнал своїм людям, щоб ті трохи відійшли й дали поговорити наодинці з містером Лу. — Пане Лу, у вас немає сильної отрути? Ви ж знаєте, що змій є джерелом цієї чуми. Ми загнали її в пастку — Супер-формацію блискавок. Але більшість наших магів зараз на фронті, і ми не встигаємо вчасно її знищити. Ви ж казали, що її жовч — ключ до ліків. Якщо зможете дістати для нас отруту, аби вбити змія, ми швидко все владнаємо. Кожна хвилина зволікання — це ще одне втрачене життя.
Містер Лу зрозумів, до чого хилить Лоу Мянь, та все ж похитав головою з тривожним виразом:
— Відверто кажучи, Чорна Тотемна Змія — це справжній майстер отруй. Для неї навіть найсильніша отрута — що джерельна водичка. Не думаю, що її взагалі можливо отруїти.
Радник Лоу Мянь насупився — це було зовсім не те, що він хотів почути.
— Якщо так, то чи є в містера Лу якась інша ідея? Мене непокоїть, коли я бачу, як стільки людей помирає просто на очах, — запитав Лоу Мянь.
— Ну… якщо чесно, за останніми аналізами зміїної крові й самого вірусу, ми виявили, що отрута змії й вірус чуми мають різне походження. На мою думку, раднику не варто витрачати стільки сил на спроби вбити цього змія, — спокійно відповів містер Лу.
— Справді? — здивовано перепитав Ло Мянь.
— Мені треба продовжувати пошуки ліків. Якщо вибачите… — сказав Лу, розвернувся і пішов.
Радник Лоу Мянь проводжав поглядом постать містера Лу. Тривога на його обличчі поступово переросла в паніку й гнів.
Ситуація починала виходити з-під контролю. Спершу військові забрали сироватки. Тепер ще й містер Лу дізнався, що змій не має жодного стосунку до чуми. Якщо вони не встигнуть... весь план піде шкереберть!
— Ти! — холодно кинув Лоу Мянь.
— Так.
— Переходимо до початкового плану.
— Є!