Чжу Мень погладжував свою густу бороду.
Правду кажучи, це була не перша його справа з Чорним Тотемним Змієм. Він чудово знав про його надзвичайно гострі чуття. І оскільки його Королівські Гвардійці не змогли вистежити звіра, то справді було доцільніше відправити стажерів.
У Магічному Суді було чимало стажерів — і не лише стажерів, а й тих, хто перебував на випробувальному терміні перед офіційним вступом до лав Суду.
Він просто не міг повірити, що ціла група таких еліт не впорається з Тан’юе, яка лише-но стала офіційним членом Магічного Суду!
— Гей, зберіть усіх, хто є в наявності, і доставте їх сюди, — наказав Чжу Мень.
Королівські Гвардійці віддали честь і вирушили виконувати наказ. Вони почали збирати всіх стажерів і кандидатів на вступ.
На території Університету Чжецзян, розташованого в Цзіньсі, в гуртожитку голосно вигукнув один студент:
— Брате, ти серйозно?!
— Ти думаєш, я жартую? Це завдання можуть виконати тільки стажери та кандидати на вступ. Як тільки я дізнався про це від свого начальника — відразу вписав твоє ім’я... — озвався грубуватий голос із іншого кінця.
— Дякую тобі! Я ж так давно мріяв потрапити до Магічного Суду! Навіть якщо я поки що лише кандидат, це все одно дає мені величезну перевагу в боротьбі за місце в головному кампусі! — вигукнув Лю Їлін, не приховуючи захвату.
— Це справді рідкісний шанс. Чув, якщо добре себе проявиш, то тебе можуть одразу підвищити до офіційного члена Магічного Суду — з блискучим майбутнім попереду! — підтвердив голос на іншому кінці.
— Офіційний член Магічного Суду... це ж... брате, а про яке саме завдання йдеться? — спитав Лю Їлін.
— Точно не знаю, але чув, що це якось пов’язано з Небесним Змієм. Не розпитуй зайвого. Збирай речі й негайно вирушай до мене. Я ж сам тільки стажер, і мені й так ледве вдалося дістати для тебе місце.
— Добре, я скоро буду!
Ставати одразу повноцінним членом Магічного Суду... Сам цей титул був гарантією, що Союз Примусу допоможе йому стати магом просунутого рівня!
У чому головна різниця між магами? У зусиллях, вкладених у практику?
Та ні! Те, що справді визначає долю мага — це ресурси. Це могутнє походження або впливова фракція, готова вкладати у твоє зростання!
Союз Примусу — мрія майже кожного студента. І щоразу, як Лю Їлін думав, що, можливо, стане офіційним членом Магічного Суду, у нього в душі наче вибухала власна маленька галактика!
Шансу такого масштабу в нього вже може більше не бути. Тож він мав використати його на повну!
— Лю Їлін, ти куди?
— Мене викликали на завдання від Союзу Примусу, — відповів Лю Їлін із гордістю.
— Та годі! Ти ж лише кандидат. Звучить круто серед студентів, але до офіційного членства в Магічному Суді тобі ще як до неба. Яке ще завдання? — з посмішкою запитав хлопець із каштановим волоссям.
— Можу тобі сказати — якщо це завдання завершиться успішно, мене або підвищать до стажера, або, якщо пощастить, одразу приймуть до Суду. І тоді, скажи мені, хто ще з Університету Чжецзян зможе зрівнятися зі мною? — відповів Лю Їлін.
— Ти в цьому упевнений?.. — хлопець помітив, що Лю Їлін був абсолютно серйозним.
— Авжеж!
Рухаючись на захід, Мо Фань не наважився осідлати свого улюбленого звіра. Він добре розумів: зайва увага — це розкіш, якої він зараз не може собі дозволити. Не маючи вибору, він покинув місто Ханчжоу разом із Тан’юе пішки.
Коли вони дісталися околиць, небо вже ледь-ледь посвітлішало. Побачивши піт на лобі Тан’юе та напружений вираз її обличчя, Мо Фань пожартував:
— Твій бог усе ж кращий за мою маленьку лолі.
— Яку ще лолі? — здивувалась Тан’юе.
— Лінлін з Агентства Мисливців “Чисте Небо”. Моя напарниця. Я вже давно її не бачив… починаю сумувати, — сказав Мо Фань.
— А-а, ти маєш на увазі ту маленьку Лень Цін? Вона неймовірно талановита серед усіх у Магічному Суді. З-поміж усіх дівчат у Суді — вона справила на мене найбільше враження. Коли Чорна Церква націлилась на тебе, я була занадто зайнята, тому попросила Лень Цін звернутись по допомогу до “Чистого Неба”. Але я й гадки не мала, що ти сам мисливець у тому агентстві… Вони ж беруть лише найкращих, як тебе туди взагалі прийняли? — запитала Тан’юе з усмішкою.
— Ой, якось мені не подобається тон цього питання. Звучить так, ніби я — посередність, — образився Мо Фань.
Тан’юе посміхнулась, і з її обличчя трохи спала напруга. Вона кинула погляд на Тотемну Сферу, потім озирнулася назад — на величне місто Ханчжоу, що залишалося за ними.
— Пані Тан’юе, не турбуйся. Поки я, Мо Фань, поруч — я доведу вас обох до Білої Гори Тисячі Печер цілими й неушкодженими, — м’яко поплескав він її по плечу.
— Дякую... — тихо відповіла Тан’юе, відчуваючи легку провину.
Вона й подумати не могла, що все обернеться саме так. Союз Примусу вже, певно, випустив ордер на їх арешт, а Мо Фань втягнувся в це лише через неї.
Тан’юе гадала, що він просто супроводить Чорного Тотемного Змія до Білої Гори Тисячі Печер. Він був стороннім, але надійним — ідеальний варіант, щоб уникнути зради всередині її племені. Але вона не знала, що Чжу Меню вже надали повноваження від двох найвищих організацій країни. І тепер Мо Фань не мав вибору — йому довелося стати на один бік із нею проти всього Союзу Примусу.
— Пані Тан’юе, знаєш… як на мене, то є лише один спосіб віддячити мені за цю жертву — вийти за мене заміж, — промовив Мо Фань із серйозним виглядом.
Тцк-тцк... Дві гори, що ніби ось-ось вирвуться з-під натягнутої на ґудзиках блузки, й такі пружні сідниці, що на спідниці не зібралася жодна складочка. Мо Фань уже не раз віддавався хтивим фантазіям під час її занять у минулому. І тепер не міг не згадати ту напружену сцену на задньому сидінні таксі. Якщо він так і не зуміє завоювати таку рідкісну красуню, то хіба не зрадить свого батька, Мо Цзясіня — який, певно, чекає онуків?
— Якщо ти зможеш врятувати Небесного Змія від небезпеки… — Тан’юе прикусила червоні губи й після паузи сказала: — Я пообіцяю тобі.
Щелепа Мо Фаня ледь не торкнулася землі. Невже міс Тан’юе справді задумалась над тим, щоб вийти за нього?!
— Е-е, міс Тан’юе, це жарт, правда? — швидко спитав він.
Але Тан’юе поглянула йому прямо в очі. Її погляд був серйозним. Та невдовзі вона перевела очі в бік і щиро сказала:
— Мій батько залишив мене ще в дитинстві. Але я пам’ятаю, як він казав: навіть якщо його не буде поруч, він спостерігатиме за мною, мов зірка на небі, і оберігатиме мене… Тоді я не розуміла, що він мав на увазі. Та все стало на свої місця, коли постать Бога з’явилася з вод озера Сі Ху.
— Мо Фань, може, для тебе це й звучить неймовірно, але я справді вірю, що цей Бог захищає місто. Я не можу з упевненістю сказати, що він ніколи не чинив нічого лихого в минулому. Наше плем’я лише дотримується вчення, яке передавали наші предки. Але я точно знаю одне — він оберігав мене. Довгі роки. І зараз, коли він у найбільшій небезпеці, я просто мушу зробити все, щоб його захистити. Він для мене — надзвичайно важливий. А ти... Ти готовий ризикувати своїм життям заради мене. Тому я не думаю, що будь-яке твоє прохання перевищить ту допомогу, яку ти мені надаєш.
Мо Фань м’яко поплескав Тан’юе по плечу, намагаючись заспокоїти її. Йому й не треба було нічого питати — було очевидно: той Змій оберігав Тан’юе як батько, він був для неї родиною.
І тому... користуватись її вразливістю було б підлістю.
Та й, якби він таки наважився образити Тан’юе — то цей “зміїний батько”, який стільки років про неї піклувався, миттєво проковтнув би його цілком. Навіть кісток не залишилось би!
Мо Фань зрозумів: краще часом стримати себе й не довіряти жіночим словам надто сліпо...