Насправді, на полі бою були різні люди. Не всі були такими здоровими, як головний провідник, було багато і худих, ніж Шуй Інь. Зрештою, багато людей йшли на війну тому що вже не могли вижити. Голодних було так багато, що ті, хто не помер з голоду, не могли бути в добрій формі.
Жінок-солдат теж було багато, але більшість з них зазвичай виконували роботу за тиловим забезпеченням. Вони працювали на примітивних обручках конвеєра. Одяг, взуття, ремінь та інші матеріали для всіх людей також шили вони, щоб забезпечити своїх товаришів на фронті.
Хоча вони були так само виснажені й зайняті, у тилу їм було трохи безпечніше, ніж чоловікам. Поки чоловіки на передовій не гинули до останнього, жінок не пускали на поле бою піднімати останнє знаменя.
Іноді позиція падала просто тому, що всі люди були мертвими. Авангард загинув, і тоді кухара з загону тилового забезпечення втекли вперед з котлами. Якщо про них не було вістей, то жінки, які тягли зброю позаду, зі сльозами на очах хапали гвинтівки і продовжували заповнювати бруси своїм життям. Навіть ті, хто зібрався з передової, заволокли свої понівечені тіла і зрештою помирали на полі бою.
Шуй Інь, йдучи зі своїми товаришами на допомогу союзним військам, кілька разів була свідком таких відчайдушних сцен.
У такому місці люди менше бояться смерті і більше цінують життя. Шуй Інь часто відчувала, як щось у ній вмирає, а щось пробуджується.
Вони перемістили позиції разом з армією і тимчасово розташувалися біля річки. Казали, що це місце називається Чен. І навколо було багато болото.
Це був рідкісний час, і всі цінували цей час. У такі моменти жінки-солдати в тилу готували щось їстівне і приносили їм, щоб покращити їх мізерний пайок.
Чесно кажучи, нічого особливого в цій їжі не було, вже добре, якщо можна було насититися досита. Але іноді деякі молоді дівчата приносили своїм улюбленим щось особливе, і чоловіки з нетерпінням чекали цього.
На війні любов, народжена в крові та вогні, була простішею. Люди не думали, чи їхні сім’ї підходять одне одному і чи зможуть вони бути разом до кінця життя, бо мають лише сьогодні. Тому більшість жінок-солдат швидко знаходили собі пару на війні, підтримуючи один одного в важку хвилину, або продовжували йти вперед, зберігаючи цю любов наодинці.
Колишній головний провідник Гаолін став командиром невеликого загону. У бою він завжди бився вперед, був хоробрим і відданим товаришем. Серед жінок-солдатів було багато людей, яким він подобався. Але тих, кому подобався « експеримент Лі », тобто Шуй Інь, було ще більше.
Зрештою Гаілон відростив велику бороду і не мав часу на війну. Він виглядав лютим і неохайним. А пан Лі був іншим: він красивий і завжди виглядав більш охайним, ніж інші. Він був такий же неохайний, як білий чапля серед качок.
А що важливіше, він відрізнявся від тих чоловіків, які глузували з нас і насміхалися над ними. Він ніколи не відпускав скабрізних зауважень в адресу жінок, не обговорював їх, приставав до них під час зустрічі і не використовував нагоди для того, щоб зайвий раз на них подивитися. Жінки-солдати таємно називали його благородною людиною.
— Ці мерзотники готові віддати за мене життя, але не вчаться поважати! — Говорили жінки, обговорюючи чоловіків. Їхні почуття були складними. Тільки коли йшла мова про Лі Інь, всі наперебій хвалили його. Шкода тільки, що жодна жінка не вдалося його дістати.
Жінки-солдати іноді просили чоловіків про допомогу. Шуй Інь, мабуть, була однією з найпоширеніших. Інші чоловіки страшенно заздрили і були готові помінятися з нею місцями.
Гаілон не заздрив. Він просто нервував і боявся, що пан Лі потрапить в паучу печеру, де його зачарують феї, і він дійсно приведе одну або двох дівчат. Що ж тоді робити? Не ревнувати йому до цих молодих дівчат!
Шуй Інь отримала туфлі, які зшила для неї одна дівчина. Дівчина сказала, що її нога менша від звичайного чоловіка. Вона боялася, ніби в його взуття буде незручно, тому спеціально зшила для неї. Шуй Інь не стала відмовлятися. Пізніше ця дівчина загинула. Навіть у тилі сталися різні події, і смерть була звичайною справою для всіх.
Згодом інша дівчина зшила для неї взуття. Шуй Інь пояснила їй свої почуття, але та дівчина з усмішкою все одно сунула її туфлі.
Так Шуй Інь знову отримала пару туфель. Коли вона повернулася з ними, на неї посміялися. Вона як і раніше не виказала ні радості, ані розчарування. Всі стали нудьгувати, і вони залишили її в спокої.
Це був досвід, який Шуй Інь винесла з минулого світу зі спілкування зі студентами. Якщо тебе дражнять, не можна реагувати. Чим сильніша твоя реакція, тим більше до тебе чіпляються.
Інші заздрили і забули, а Гаолон сидів як на голках. Він підійшов до неї, довго не знаючи, що сказати, і нарешті запитав:
— Хочеш піти з нами у річку?
Шуй Інь без коливань відмовилася:
— Нет.
Гаолон насупився.
Хтось вийшов з шайки на горі Машаньган, фиркнув і розсміявся:
- Начальник, коли це пан Лі погодився піти з нами купатися? Тобі вже вісімсот разів відмовили, а ти все не вмітаєшся!
Гаілон з сердитим обличчям встав і погнався за ним. Група хлопців з шумом вирушила до річки, залишивши Шуй Інь одну займатися урахуванням для тила.
Перед відходом Ґаілон знову звунув голову у двері і подивився на неї. Він не втримався і подумав: « У лазні зі мною не ходить, спати не лягає, навіть у туалетний не хоче ходити разом. Такий чистоплюй, прямо як Лян Шаньбо і Чжу Інтатай."
Коли він подумав про це, то вдарився головою і почав кричати: « Про що ти думаєш? »
Але Ґаілон не сподівався, що це « Бреен Шаньбо і Чжу Інтай», а справжня "Хуа Мулань".
Після одного з боїв Гаолін не зміг знайти Шуй Інь і відчув тривогу. Полова медсестра хотіла обробити його рану, але він не міг сидіти на місці. Він піднявся і став обходити всіх, запитуючи, чи хто-небудь бачив Лію.
На полі бою, який щойно пережив велику битву, панував хаос. Він нікого не міг знайти. Тоді поранений повернувся на поле бою і почав розривати груди тіл. Зрештою він відкопав безвихідь Шуй Інь.
Це розкопане Гаоліном тіло відкривало великий секрет.
Коли Шуй Інь прийшла в свідомість, вона побачила Ґаілон сидить поруч і з кам'яним обличчям дивиться на неї. Шуй Інь було все одно. Вона піднялася, спираючись на поранене тіло. За ці два роки вона отримала багато поранень і навіть двічі помирала. Але навіть якщо вона померла, то не мала кінця — вона поверталася за кілька хвилин до смерті і починала жити знову.
— Ти жінка, — сказав Ґаілон. Спеціально отримана ним поза не спрацювала, і він мусив сказати прямо.
Шуй Інь подивилася на свою рану, навіть не піднімаючи погляд.
- І що?
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno