Другим ватажком був брат, який виріс разом з головним провідником Гаоліном. У дитинстві вони разом купалися в річці голчалом. Хоча його поведінка трохи дивна, другий ватажок запевнив брата і не вагаючись роздягнувся та просто повернув голову й запитав:
- Штани теж знімати?
Він вже почав розв'язувати пояс, але Гаолон з відразою махав рукою і сказав:
— Ладно, хватится. Ти останнім часом так розтовстів, що незабаром можна буде на м'ясо пустити.
Другий ватажок затягнув пояс назад. Він усе ще віщував, що це сталося на старшого чоловіка і запитав:
- Ти чого? Скажи братові чесно. У тебе що, болячка яка? Ти хочеш запитати себе, як нормальна людина виглядає, а сам соромишся?
Він вважав, що його здогади дуже правильні і відразу оживив. Він схопився за пояс, роблячи вигляд, що знімає штани, і сказав:
- То ти ще не бачив? Не буду хвалитися, брате, але в мене...
Гаолон запив йому ляпаса по його великій фізіономії. На його обличчі з’явився вираз, який буває в людини, коли їй важко зізнатися. Трохи пом’якшивши, він, наче злодій, обняв другого ватажка за плечі, і вони схилили голови один до одного. Гаолон тихо сказав:
- Здається, у мене останнім часом з'явилась дивність... Я, здається, почав любити чоловіків...
На обличчі другого ватажка поступово згасла розхабська усмішка. Він приголомшено подивився на брата, потім раптово захитнувся і міцніше затягнув пояс. У замішанні і навіть з жахом він сказав:
— Ляян-цзи, хоч ми і брати, але я не такий. Я не можу змінити мого Цуйню. Може, ти вибереш когось іншого? Я слова не скажу, хоч мотузкою його до тебе прив'яжу!
Головний ватажок Гаілон розсердився, пнув брата у дупу і витовкував його з дому.
Його другий брат виявився ненадійним. Довелося сам розібратися.
Гаолон був людиною, яка не любила піддаватись сумнівам. Хоча він і далі почувався незручно, проте чесно реагував на це. Він щодня шукав пана Лі і крутився навколо нього. Якщо було справа, він переказав його кілька разів. Якщо не було справ, він вигадував їх, щоб ще поговорити.
Він завжди думав про їжу та напої. Якщо в горах видобували щось смачненьке, він обов'язково запрошував пана Лі розділити вечерю. А коли виникали справи, він поводився так, ніби пан Лі сказав, що це означає його беззастережну підтримку свого військового радника.
Молоді хлопці в шайці не думали про щось ще, але і вони не могли утриматися від жартів. Вони казали, що головний лідер поводиться так само як чоловіки, які бояться своїх дружин.
Третій лідер, який був трохи старший, важливо заявив:
- Що ти кажеш? Ти що, не чув, як у старих п'єсах співають про "Три клятви в Персиовому саду" і про « Третина візиту до бідного вченого"? З давніх - давен провідники ставилися до своїх військових радників так само добре, як і до власних дружин! Ти щось в цьому розумієш, чи що? А то б ти був головним!
Гаілон деякий час не знав, чи вдячний третій ватажок за те, що він приховав його таємницю, то злитися, Що той випадково закрив йому двері. Він почувався незручно і тільки пив вино великими ковтками.
Шуй Інь завжди була чутлива до таких речей. Вона не могла не помітити його почуттів. Спочатку вона подумала, що він розкрив її особистість, але після перевірки вона зрозуміла, Що він і поняття не має, чи вона жінка. Він думав, що вона чоловік.
Шуй Інь був трохи складним. Він любив Лі Ланчжі в оригінальному сюжеті, а тепер полюбив « сім'ю ». Його поняття "зрівняється" було досить гнучким.
Але вона не була зацікавлена в ньому, тому робила вигляд, що нічого не помічає. Головний провідник поки що не збирався пояснюватися і все ще перебував у розгубленості. Людина, яка ніколи не стикалася з цією проблемою, потребує часу, щоб змінити свій світогляд.
У той час обставини у світі були далеко не такі спокійні, як в шайці на горі Машаньган. Снаружие царював повний хаос. Декілька загону опору почали контрнаступ, не враховуючи нічого, і вирішили вигнати загарбників назад.
Іноді Шуй Інь спускалася з гори і проходила через села, де залишилися майже тільки жінки та старші люди. Молоді, сильні чоловіки здебільшого пішли на війну.
Одна жінка, що залишилися вдома, сказала:
- Мій чоловік сказав, що повернеться, коли війна закінчиться. — На її обличчі не було великого смутку, він був сповнений надії. « Коли цих дияволів виженуть, тоді й спокійне життя настане ».
Однак дехто відчував тривогу і смуток. Молоді дружини плакали, доглядали за літніми людьми і дбали про сім’ю. Через напруження і життєві труднощі вони не могли багато розповідати про це.
Вони спускалися вниз міняти гроші на зерно. Кожного разу вони бачили, що ситуація стає все серйознішою.
Шуй Інь дивилася на молодих хлопців за частоколом, які в люті проклинали загарбників, і на головного лідера, який нерідко задумувався і, здавалося, боровся з собою. Вона тихо зітхнула про себе, як тоді, коли зрозуміла, що Лайцзінь, ймовірно, буде з нею попрощатися.
Вона почала роздавати зерно жінкам, дітям і старшим людям. Вона вирішила організувати сильних жінок у групу для тренування по стрільбі і відіслала людей, щоб зміцнити всі споруди в шайці.
Головний керівник Гаолін все обдумав. Він не витримав, прибіг до неї, щоб обговорити план, — він хотів повести чоловіків вниз, аби допомогти боротися з загарбниками.
— Ця земля - наша територія, і ми не дозволимо цим японцям її захопити. У нас тут стільки здорових чоловіків, і сидіти в цій горі не справа. Соромно навіть говорити. Це скільки селян з гір пішли воювати. Ми не можемо показати свою боягузтво. Але ми вже вбили багатьох японців. Нехай вони побачать, що звання « справедливих розбійників» дане нам не даремно!
— Чоловік народжується, щоб захищати свій дім, захистити своїх жінок і дітей. Якщо він не може цього зробити, то який же він чоловік? Він просто боягуз, у якого навіть бороди немає! Якщо ми не виженемо всіх цих тварів, які прийшли бунтувати на нашій землі, ніхто не зможе жити спокійно. Пане Лі, ти зі мною згоден?
Шуй Інь просто сиділа і слухала його, не відповідаючи. Головний провідник часто дивився на неї, боячись, що вона не захоче ризикувати і водити людей вниз з гори.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno