Ланчжі була гарною і мала добру основу. Тепер, коли Шуй Інь жила краще, її шкіра стала більш білою і ніжною. Виходячи на вулицю, вона мусила злегка накладати грим, щоб заточити колір обличчя і зробити шкіру більш грубою.
Лайцзінь, як рідна дочка Лі Ланчжі, виглядала навіть краще за матір. Раніше, в переулці Нунцзе, вона страждала від нестатків і недоїдала; вона була ще маленькою й не розцвіла. Тепер, поруч з Шуй Інь, вона жила добре, у неї став здоровий колір обличчя, а в винний будинку, де вона вчилася, кілька кухарів відкармлювали її так, що вона стала пухким і круглою. Крім того, з віком вона стала ще гарнішою.
Через кілька років, коли Лайцзінь виповнилось п'ятнадцять-шест одинадцять років вона вже була стрункою вродливою дівчиною з яскравими рисами обличчя, чорним волоссям і тонкою талією. Навіть у простих одязі вона виглядала інакше, ніж інші.
Тепер, коли Лайцзінь проходила по ринку, той хлопчик, який колись постійно сварив її, більше ніколи не сперечався з нею. Навпаки, кожного разу, коли вона проходила повз, він червонів і з нетерпінням дивився на неї. Коли вона лаяла його, то не відповідав, а намагався догодити їй та заговорити з нею.
Лайцзінь він був огидний до нудоти. Побачивши його, вона закочувала очі і не звертала на нього уваги.
У неї був різкий характер. На ринку та на вулицях було багато хуліганів і бродяга. Коли вони бачили вродливу дівчину, то відразу починали чіплятися. Лайцзінь не була схожа на інших сором’язливих дівчат. Якщо хтось виводив її з себе, вона відразу починала лаятися. Вона завжди носила з собою заточений залізний прут, тому хулігани вагалися торкатися її і могли лише ображати. Але ніхто не міг посперечати Лайцзінь.
Шуй Інь зараз було за тридцять. Вона завжди була спокійною і врівноваженою, тому піклувалася про свою зовнішність. Тому вона виглядала молодшою, ніж двадцятирічна Лі Ланчжі, яка була виснажена тяжкою працею. За ці кілька років роботи в ювелірній лавці вона завжди вела рахунки швидко і без помилок. В останні роки вона також вчилася у молодшого наказу розрізняти золоті та срібні вироби і вже мала досвід, який часто допомагав оцінювати прикраси.
Вона була вродливою і ввічливою. Вона носила довгі одягу, її фігура була стрункою, а коли вона одягала окуляри, вона виглядала як красивий вчений. Серед неказистих наказів і старого жирного господаря Шуй Інь була помітна, як світло вночі. Молоді дівчата і заміжні жінки, які приходили в ювелірну крамницю, любили підходити до неї, і коли вони щось купували, то намагалися підльше поговорити з нею.
Тому в останні два роки більшість продажу у лавці робила саме вона. Господар Тянь вже думав, що до кінця року, коли молодший піде, його молодше завдання — виконати наказ.
В один день Шуй Інь зазвичай сиділа з чашкою чаю. Вона написала кілька ієрогліфів, щоб розмити руку і чекала покупців. Раптом хлопчик-приказник, який поливав водою поріг, забіг всередину і закричав:
— Ой, біда! Пане Лі, йдіть швидше подивіться! Кажуть, що в цьому винній будинку "Юеке" Лайцзінь з кимось підросталася!
Винний будинок « Юеке» був місцем, де працювала Лайцзінь. Він був малим і знаходився недалеко від ювелірної крамниці.
Коли Шуй Інь прийшла, Лайцзінь стояла на ступнях, побоявшись, і сварилася з якоюсь жінкою. Унизу молода жінка почерпнула від гніву.
Жінка, не звертаючи уваги на натовп і пронизливо закричала:
— Ты, погань! Кожного дня ти ходиш у таких костюмах і крутишся перед моїм чоловіком. Хіба це все не навмисне, щоб спокусити його?
- Усі знають, що ти з Нунцзе. Нічого доброго від тебе чекати не доводиться! А твій вчитель! Хто він тобі? Не родич, а ростив тебе кілька років. Хто знає, що у вас там за відносини? Тобі не соромно звабити старших чоловіків? Як же це стало звичкою! Одного замало, так ти тепер на мого чоловіка заіришся?
Спочатку Лайцзінь просто лаялася у відповідь, але коли вона почула, що та говорить про Шуй Інь, вона прийшла в лють. Вона вихопила мітлу в одного з садівниць і, наче виконуючи « вісімсот разів прийоми Шаоліня», стала викрадати жінку метиллою. Волосся жінки, які ще хвилину тому були акуратно причесані, тут же розтріпилися, і вона стала схожа на общиплену курку.
Лайцзінь була людиною дії. Вона швирнула мітлу і закричала:
— У твого чоловіка лице як підмітка черевика! Напевно, в дитинстві хтось наступив йому на фізіономію обома ногами! Тільки ти можеш таке любити! Навіть якби його віддали безкоштовно, я б поспішала — надто багато жиру та нудоти! Хто його зваблює? Іди додому, попишеш у таз і дай йому подивитися на своє відображення! Заодно перевір, чи у тебе проблеми з очима!
Жінка вже збиралася кинутися на неї з кулаками, як Шуй Інь зупинила її:
- Досить. Лайцзінь, йди сюди.
Лайцзінь не хотіла розмахувати руками, коли побачила її. Молода жінка теж, побачивши Шуй Інь, засоромила і опустила руки.
Пан Лі, розраховував ювелірну крамницю і був відомий на цій вулиці освіченою та поважною людиною. Протягом Нового року всі запрошували його написати написи. Жінка кілька разів приходила в ювелірну крамницю за прикрасами, і її завжди обслуговував він. Хоча жінки заздрили красі Лайцзінь, пан Лі ставився до них з повагою. Кому ж не подобається прекрасна і освічена молода людина?
- Пане Лі, ви повинні як слід покарати свою ученицю! — Казала жінка, поправляючи волосся. Незважаючи на свій гнів, вона ненавмисно пом’якшила голос.
Шуй Інь запитала у розгніваної Лайцзінь:
- Що сталося?
Лайцзінь закотила очі і відповіла:
З того року її чоловік став новим директором у нашому виннийому домі. Відтоді він постійно пристає до мене. Недавно він попросив мене перенести йому їжу і схопити за руку. Я не звертала на нього уваги, але вчора він випив і наважився спробувати поцілувати мене. Я була на кухні і вдарила його лопаткою. Він поранився, і його дружина помітила це. Ось вона і прибігла сьогодні звинувачувати мене в тому, що я спокушаю її чоловіка.
Ті, хто оточувався, почали перешіптуватись.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno