Пан Ло відповів:
— Я ж казав, що ми поговоримо після закінчення свята.
Шуй Інь наполягала на своєму:
- Зараз вже є час, давайте поговоримо зараз. Тільки що Ло Нянь підійшла до мене і сказала, що теж хоче поговорити зі мною після ювілею. Тому після закінчення, я піду спочатку на зустріч з нею. Я не хочу забирати у вас час.
Пан Ло злегка насупився, але встав. Шуй Інь провела його в порожній комп'ютерний клас і відразу перейшла до справи.
— Якщо ви вже знаєте, що справжня донька сім’ї Ло - це я, як ви плануєте повестися зі мною і з Ло Нянь?
Пан Ло відповів прямо:
- Оголошимо, що в той рік у нашій сім'ї народилися подвійні. Просто ти росла окремо і тепер найнялася. Як компенсацію я відправлю Ло Нянь за кордон, щоб вона не потрапляла тобі на очі.
Шуй Інь зовсім не здивувалася. У початковому сюжеті Юнь Пін при всіх викрила правду про походження Ло Нянґ на її весіллі, тому пан і пані Ло так легко відмовилися від неї, щоб зберегти репутацію сім’ї та швидко виправити помилку. Але зараз, у контрольованих для пана Ло умови, він вибрав більш пристойний спосіб рішення.
Побачивши, що вона мовчить, пан Ло подумав, ніби вона незадоволена. Він пояснив:
- Я розумію, тобі напевно неприємно. Але ми виховували Ло Нянь понад десять років і маємо до неї почуття. Крім того, ми виховали її і не викидаємо з сім’ї. Ти наша рідна донька, і ти будеш для сторонніх. Ми будемо ставитися до тебе краще, можеш не сумніватися.
Шуй Інь зробила вираз обличчя, дуже підхожий до її сьогодні разом.
- Але що ж тоді буде з паном Юнь Пін? У неї не залишиться доньки?
Пан Ло посміхнувся.
Вона посміялася змінити мою доньку. Те, що вона зараз просто втратить доньку, вийшло тільки завдяки тобі.
Шуй Інь сказала:
— Нет. Я можу повернутися в сім'ю Ло, але Ло Нянь також повинна повернутись до пані Юнь Пін. Вона прагне повернутися до своєї доньки. Я хочу допомогти їй в цьому.
Пан Ло був дуже незадоволений її наполегливістю. Його голос став роздратованим:
- Я знаю, що ви з Юнь Пін багато років прожили разом і маєте почуття одне до одного. Ти не хочеш залишати її з порожніми руками. Але, Цинкун, тато повинен тебе попередити. Якщо я серйозно візьмуся за цю справу, Юнь Пін позбудеться не тільки доньки, але й деяких ще. Якщо ти дійсно хочеш їй добра, то прийми пропозицію батька.
Шуй Інь замовкла трохи, як справжня шістнадцятирічна дівчина, налякана загрозою, а потім « нехотно» відповіла:
— Добре, я згодна.
Пан Ло тоді погладив її по голові.
— Умница. Сьогодні ввечері я познайомлю тебе з твоєю мамою і старшим братом.
Коли пан Ло пішов, Шуй Інь підійшла до передньої частини комп’ютерного класу, вимкнула записник і скопіювала звукозапис.
*
Юнь Пін, питаючи учнів, знайшла дочку за лаштунками. Шуй Інь розмовляла з однокласником, який відповідав за музику. Побачивши матір, вона посміхнулася і помахала їй.
Коли Юнь Пін побачила свою сяючу доньку, то на мить з’явилася пані. Здавалося, ця дівчинка була створена для такого дорогого одягу, який повністю відкривала її природність. Хоча Юнь Пін сама виховала її, вона з кожним роком ставала меншою. На обличчі Юнь Пін з'явився складний вираз.
Шуй Інь повела її до виходу зі сцени:
— Зараз почнеться свято. Я спершу відведу тебе до однієї людини.
Юнь Пін запитала:
— До кого?
— Побачиш, — відповіла Шуй Інь і привела Юня Пін до пана Ло.
Вона зробила вигляд, що не помічає напруженого і переляканого виду матері, і сказала:
— Плате, яке на мені подарував мені пан Ло. Я хотіла привести маму, щоб подякувати йому за турботу про мене.
Юнь Пін збліднула. Вона подивилася на сукню своєї дочки, і в неї наче перехопило горло — вона не могла вимолити ні слова. Пан Ло не розумів, чого добивається Шуй Інь, і з подивом дивився на них обох. Тільки Шуй Інь виглядала природно, ніби дійсно просто прийшла привітатися. Вона швидко забрала Юнь Пін і посадила її на місце для батьків.
Як тільки вони вийшли з поля зору пана Ло, Юнь Пін раптово розхвилювалася і схопила Шуй Іню за руку.
— Твоє плаття подарував пан Ло? Як це вийшло? Ти ж казала, що купила його? Звідки ти знаєш пана Ло? Навіщо він тобі подарував сукню?
Шуй Інь притримала її тремтячу руку і невинно усміхнулася?
— Я подобаюся пану Ло. Що такого в тому, що він подарував мені сукню?
Юнь Пін подивилася на неї з жахом:
- Невже ви... Він же в отці тобі личить. Ти не можеш, Цинкун, ти не зможеш...
Шуй Інь похитала головою з посмішкою:
— Ну що ти собі придумувала, мамо? Пан Ло - мій рідний батько. Звідки у мене можуть бути з ним дивні відносини?
Вона вимовила ці слова недбало, але для Юнь Пін вони пролунали як грім серед ясного неба. Жінку почала тремтіти.
Шуй Інь, не звертаючи уваги на її оксамитовий вигляд, майже силою посадила її на місце, нахилилася до вуха і тихо сказала:
Чого ти так злякалася? Коли ти чинила зло, то мусив бути готовим до того, що правда розкриється.
З боку здавалося, що мати з дочкою мило балакають головами. Тільки Юнь Пін знала, що вона відчуває насправді. Її тіло заніміло, вона не могла поворухнутися. Їй здавалося, що знайомий лагідний голос у вуха звучить зовсім по-чужому.
« Чому вона знає? Як вона могла дізнатися? Коли вона дізналася? Невже пан Ло все знає? » — думала Юнь Пін.
Вона підняла голову і подивилася на обличчя дочки. У потемнішому залі її юне обличчя здавалося похмурим і туманним, і тільки її очі палали особливо яскраво.
Юнь Пін раптово здригнулася. Її губи затремтіли. Вона поспішно схопила Шуй Інь за руку, майже благаючи:
— Цинкун, Цінкун, не треба... Ми багато років жили разом, мама завжди була до тебе добра. Ти ж не звинувачуєш маму, правда?
— Ти думаєш, що коли дала Юнь Цінкун свою любов, то можеш просто перевернути сторінку і забути про власну помилку? Не буває легких доріг, — відповіла Шуй Інь. Вона випрямилася і поплескала Юнь Пін по плечу. — Ладно, давай поки не будемо говорити про це. Сьогодні гарний день. Після того як ми виведемо з номерами, можна буде спокійно поговорити.
Потім вона вивільнила свою руку, розвернулась і пішла. Пробираючись між рядами, вона мирно вітається зі знайомими учнями та вчителями.
Юнь Пін сиділа на місці. Її погляд був зосереджений на сцені. Керівники школи виголошували промови, а тоді почали виступати з учнями.
Вона побачила свою рідну доньку Ло Нянь у червоному платті. Дівчина вийшла на сцену, така горда й сяюча — і вона теж зовсім не походила з її дочки.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno