Ло був дуже схожий на свого батька, тому цей чоловік, ймовірно, і був паном Л.
Шуй Інь подивилася на нього у відповідь. Пан Ло закрив вікно, і машина швидко поїхала. Він не став підходити до неї, щоб поговорити, але Шуй Інь не дала цьому значення і подумала, що лист для пані Ло, мабуть, можна вже не відправляти.
Через деякий час у першій школі мало відбутися 50 - річне заснування школи. Школа готувала святковий концерт, і кожен клас мав підготувати сценний номер. Шуй Інь, як найліпша учениця в паралелі, мала виступити з окремим номером. Вона часто допомагала вчителям з різними справами, тому дізналася про плани щодо ювілею. Вона також заздалегідь побачила, що запрошені люди є громадськими діячами, видатними випускниками тощо. У цьому списку вона помітила і ім’я пана Ло.
Окрім того попереднього списку, вона також побачила заявлені номери від класів. Дев’ятий клас оголосив солідний виступ на фортепіано. Виконавецькою була Ло Нянь.
Шуй Інь підняла брову, подумала трохи і теж заявила свій номер — сольний виступ на фортепіано. Щодо колективного номера першого класу, вона вирішила поставити поетичну декламацію.
Зрештою, 50 - річні школи були дуже серйозними і було заборонено вибирати номери. Вона запропонувала однокласникам написати вірші про школу. Потім вона спеціально запросила кількох учителів змінити ці вірші і написати їм свої частини. Так сталося вірш, написаний спільними зусиллями учнів і вчителів. У ньому йшлося про минуле і майбутнє школи. Якість віршів була вторинною, а головне — важливою. Воно перевішувало всі інші номери, і не отримати приз було просто неможливо.
Якщо ви вже вчитеся, вам потрібно зайняти призове місце — такий прагматичний підхід до дорослого світу.
Лоянь помітила, що Юня Цінкун теж заголосила на фортепіано. Шуй Інь бачила її далеко в школі і помітила, як Ло Нянь зненавиділа на неї.
Але Ло Нянь боялася, що коли вона занадто сильно надавит на Юні Цінкун, то розкриє таємницю. Тому вона не наважувалася відкрито протистояти їй і продовжувала писати листи братові Ло І, поспішаючи його з діями.
[Навіть якщо ти не можеш її вбити, зведи її з розуму! Минуло стільки днів, старший брат! Ти що, роздумав мені допомагати?]
І набридли її постійні приставання. Він згадав цю вродливу дівчину, яку якось зустрів, і в його голову прийшла ідея.
- Добре, звести з розуму маленьку дівчину не так вже й складно. Ми зробимо так...
Ло Нянь слухала його план, і вираз її обличчя змінився з роздратованого на приголомшене. Але невдовзі вона вирішила, що так буде навіть краще. Юнь Цінкун знає про своє походження, так? Вона погрожувала їй, так? Добре, нехай спробує як це - коли над нею нападає власний брат. Коли з нею станеться така гидота, подивимося, чи не зійде вона з розуму!
— Добре, старший брате, я тобі допоможу! Вибери час, і я приведу її туди. Ти мусиш оглушити її, щоб вона не могла кричати й говорити. Вона витерла спітнілі долоні, і її серце шалено закололося.
Ло і розсміявся в трубку.
- Не хвилюйся, мене не треба вчити. Що стосується часу, то у вас в школі скоро буде ювілей. Давайте зробимо це в цей же вечір. На свято приходить багато людей, повна нерозбірха, а нам буде зручно.
Ло Нянь відразу ж погодилася:
— Добре!
Коли Ло Нянь побачила вираз обличчя Юні Цінкун, то відчула полегшення. Навіть вигляд їхніх однакових номерів більше не викликав у неї колишньої люті. Вона ніколи не чула, щоб Юнь Цінкун уміла грати на фортепіано. Беручи до уваги її сімейне становище, у них вдома навіть немає піаніно. Вона точно не зможе порівнятися з Ло Нянь, яка вивчала з дитинства. Ось тоді і подивимося, кому з них буде соромно!
« Пан, молода пані, просить купити вечірню сукню для виступу на ювілеї школи », — сказав секретар пана Ло, вибираючи телефон.
Пан Ло помедлив і сказав:
— Купи ей.
Потім він додав:
— Купи ту саму сукню і для Юнь Цінкун. Передай їй, що після ювілею я хочу з нею поговорити.
Секретар, який був досить близький з ним, запитав:
— А як же молода пані? Ви не скажете молодій пані і молодому пану про її походження?
Пан Ло потер лоб і сказав:
— Спочатку я все владнаю, а потім скажу їм. Ця дівчинка, Юнь Цинкун, дуже розумна. Мені потрібно спочатку поговорити з нею, щоб зрозуміти, чого вона хоче.
Секретар усміхнувся і підлестив йому:
— Своїм розумом вона, мабуть, пішла в пана.
Пан Ло відповів:
— Вона змогла розібратися у своєму походження, знайти біологічних батьків і послати мені листа. І водночас вона терпляча і витримана. Вона набагато спокійніша і розумніший за свого брата. Шкода тільки, що вона виросла не поруч зі мною, і тепер це створює складності.
Якщо він просто забере її назад, всі дізнаються, що сім'я Ло шістнадцять років виховувала чужої дитини, а їхня справжня дочка виросла в бідності. Це буде ударом по репутації сім'ї. Останнім часом Юнь Цінкун вивчав особисті справи. Її видатні успіхи були цілком задоволені, тому його треба було забрати. Але його плани ще вимагали ретельної проробки. Треба було придумати належне пояснення.
І ще ця нянька, Юнь Пін. Що з нею робити? Треба теж добре подумати. Вона виховувала Юнь Цінкун понад десять років і, без сумніву, мала теплі стосунки. Юнь Цінкун може піти проти свого рідного батька, якщо вирішить це питання неправильно. А якщо нічого не робити, то це буде несправедливо: у нього вкрали дитину, а тепер викрадачі та його дочки житимуть в мирі? Проте в цьому була і своя вигода. Існування Юнь Пін могло стати важільом тиску на Юлій Цінкун. Якщо дівчинка не буде задоволена його планами, то можна легко пригрозити їй доля названої матері.
Пан Ло все добре продумав, тільки він не думав, що теперішній Юнь Цінкун - це зовсім не та Юлій Цинкун, яка була раніше. Сьогоднішня Шуй Інь плюватиме на кожного з них. Вона вже відіграла свою роль і тепер просто чекала, коли вся ця компанія почне своє бачення.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno