Усі члени родини Чжао знали молодого пана Чаджо Дуанцзе, але не всі вони знали молоду господиню Чончджі.
Вони знали лише, що молоду господиню викрали работоргівці в дитинстві і врятували. З того часу вона стала глухою і постійно хворіла, тому могла тільки відлежуватися в особняку родини Чжао. Пан Чжао, пані Чожу і молодий пан Чжеу Дуанцзе її просто обікрали.
Деякі управителі, які колись мали добрі стосунки з паном Чжао, трохи більше знали. Наприклад, вони знали, що молода пані Чжао дуже розумна і прекрасно пише пензлем.
Але ніхто не думав, що ця тендітна і болісна молода дівчина має такі здібності.
У цей день керівники зібралися, щоб доповісти про положення справи в кожній лавці. Коли пан Чжао був живий, директор не мусив так часто приїжджати. Просто після того, як молодий пан Чжао взяв справи в свої руки, він не міг швидко розібратися у всіх питаннях, і ситуація здавалася дещо хаотичною.
Ті управителі мали приховані наміри. Вони часто приїжджали не стільки для того, щоб відрахуватися перед молодим паном Чжао, скільки для переговорів з іншими директорами і дізнатися про те, які плани мають сьогодні.
За кілька візитів у них не було добрих стосунків з Чжао Дуанцзе, тому мало хто серйозно збирався здавати справи. Коли група управителів підходила до дверей квіткового залу, вони ще весело обговорювали певичку, яка вчора грала на піпі за їх випивкою. Але коли вони увійшли в кольоровий зал, то помітили, що сьогодні він виглядає по-іншому.
Усередині з'явилося багато людей. Кілька високих і міцних охоронців стояли осторонь з суворими обличчями. Декілька управителів будинку Чжао тримали в руках стос товстих бухгалтерських книжок і стояли в іншому куті. А за широким столом у найбільш почесному місці, де раніше сидів лише один Чжао Дуанцзе, тепер був ще одна людина.
Це була бліда дівчина років п'ятнадцяти-шестнадцяті. У неї було чисте, невинне, майже порцеляново-білі обличчя, на якому сяяли очі, здатні, здавалося, пронизити людину наскрізь своїм спокійним поглядом. Незважаючи на свій юний вік, у ній не було ні тіні сором’язливості. Навпаки, вона виглядала навіть більш впевненою, ніж її старший брат. Вона спокійно окинула очі всіх управителів.
Мабуть, через дивну атмосферу адміністратори несхвально замовкли.
- Молодий пане, що це означає? — Не витримав, запитав управитель.
Решта управителів швидко прийшли в себе і почали оглядатися дівчину з ніг до голови. Вони сказали:
— Це, мабуть, молода пані? Чому б вам не відпочити на внутрішньому подвір’ї?
— Ми тут обговорюємо ділові питання. Молодий пані, мабуть, незручно тут бути.
Чжао Дуаньцзе відповів:
— З сьогоднішнього дня моя молодша сестра буде разом зі мною займатися сімейними справами.
Після цих слів пролунав гул голосів.
- Як це розуміти? Хіба молода пані розбирається в справах?
— И правда. Крім того, молода пані не чує і не говорить. Це ж просто балівство якесь.
Чжао Дуаньцзе мовчав їх. Він уже не відчував такої люті, яка вражала його раніше, коли керівники користувалися своїм віком і скандалами. А Шуй Інь, яка сиділа поруч, через свою глухоту зберігала цілковитий спокій. Вона продовжувала щось швидко записувати. Коли керівники поступово замовкли, вона відклала пензля.
Роздався легкий стук. Управителі, які ще перешіптувалися, непомітно подивилися на неї.
Вони побачили, як вона підняла руку. Кілька управителів пішли вперед, взяли по аркушу паперу і роздали їх кожному з присутніх.
На аркушах було стисло і чітко викладено розташування справ у їхніх магазинах. І не тільки цього року, але й за минулі роки. Там були навіть чітко виписані підроблені рахунки, які вони складали.
Ті, хто наглядав за роботою, переглянулися і з кожною хвилиною збільшувалися їхні подиви. Як їй це вдалося?
Багато керівників змінили своє обличчя, побачивши тонкі аркуші паперу. Вони з соромом прикрилися ладонами. Хіба знайдеться такий управитель, через чиї руки проходять товари і гроші, які б не мушляв? Але коли те, що робилося таємно, виноситься на світло, це завжди неприємно. А що викликало в них глибоке здивування, так це те, як вони виявили їх настільки чітко?
Чжао Дуаньцзе, поспостерігавши за їхньою реакцією, в потрібний момент заговорив:
- Це ті бухгалтерські книги, які ви мені присилали раніше. Моя молодша сестра знайшла в них всі помилки та податки.
Управителі знову подивилися на тиху і спокійну дівчину. Їхні погляди з’явилися через сумніви та здивування, і вони не наважувалися ставитися до неї так зневажливо як колись. Дехто з старших управителів навіть захоплювався нею.
Лише кілька управителів залишились з порожніми руками. Вони здивовано запитали:
— А чому у нас немає?
Чжао Дуаньцзе глянув на них і сказав:
— Ви, кілька людей, звільнені з родини Чжао. Можете більше не приїжджати.
Ці люди були приголомшені. Побачивши, що вираз обличчя Чжао Дуаньцзе не виглядає на жартуюче, вони розгнівались і крикнули:
- Що це означає, молодий пане?
Дехто з них згадував, скільки років вони працювали на сім’ї Чжао і дорікали йому за невдячність. Інші ставили під сумнів його спроможність вести справи. Всі вони вигукували, і навіть казали, що « сім'я Чжао вже занепадає » і що батьки не матимуть спокою в могилах.
Почувши все це, Чжао Дуаньцзе відчував, як у ньому закипає лють. Він дуже хотів вибити столовий стіл, який стояв перед ним, і створити великий скандал. Але, незважаючи на хворобу, молодша сестра сиділа поруч з ним, наче крижана голка встромилася у його серце і міцно прибігла до місця відпочинку.
Тому він тільки змінив пози і холодно сказав:
— Я голова сім'ї Чжао, і я маю на це право. Я називаю вас дядьками, але деякі з них насправді виглядали моїми родичами. Ви самі чудово знаєте, чим ви займалися за моєю спиною.
- Якщо хтось із управителів більше не хоче працювати, він може піти. Сім'я Чжао нікого не тримає. Усім звільненим управителям ми компенсуємо...
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno