Члени родини Чжао з Цзіньчена ніяк не сподівалися, що викрадачі так далеко поговоряться. Кілька днів вони шукали дівчинку по всьому місту, але так і не знайшли її. Тоді вони розселили вісті сім’ї, які були знайомі з просьбою допомогти. Тому родина Вей дізналася про це з великим запізненням.
Шуй Інь також не припускала, що в цю епоху новини передаються так повільно. Коли слуга повернувся з промовою, що пані Вей не має пропащої племінниці, Лінь подивилась на дівчину зовсім по - іншому.
Раніше вони терпеливо сиділи поряд і розмовляли з нею, а пані Лінь навіть збиралася годувати її з ложки кашою. Але коли пані Ліню почула цю новину, вона миттєво змінила обличчя і з силою поставила миску на стіл.
- Що означає "ні"? Чи ця дитина обманула нас? — Пані Лінь з підозрою подивилася на Шуй Інь.
Пан Лінь, попихаючи трубкою і пуські клуби диму, теж мілином глянув на дівчинку.
— Не похоже. Її манера говорити за себе, такого не вчиш у бідній родині. Може бути, той, хто приходив, щось наплутав. Або ж сім'я Вей, про яку вона говорила, не та, до кого ми зверталися.
Хоч би як там було, їхня радість і гарячість швидко згасли. Не встигла подружня пара вирішити, що робити далі, як до їхнього дому поспішно з’явилась пані Вей.
— Вибачте великодушно, я щойно отримала звістку і мало не пропустила її! — Пані Вей була жінкою неважливою і не занадто церемоніальною. Вона навіть не привіталася з господарями, коли вдерлася у дім Ліні. Коли дівчинка сиділа на високому стільці й подивилась в обличчя дівчини, то побачила, що це і справді її племінниця. Жінка витерла сльози і обнімала дівчинку.
- Бідна моя племінниця, скільки ж ти натерпілася! Циньчен так далеко звідси, як же ти така маленька сюди добралася? І як вона потрапила в цей будинок?
Шуй Інь, оскільки все ще була глухою, могла не розмовляти. Вони взяли слово і почали пояснювати пані Вей, що сталося неправильно. Видно, що пані Вей була дуже вдячною і готова без зволікань хвалити їх.
Зрозуміло, що родина Лінь отримає в майбутньому рясні благословення.
Коли пані Вей зібралася забрати дівчинку, пан і місіс Лінь проводили її до самих воріт. Усі вони були людьми з торгової сфери, але родина Лінь не могла порівнятися ні зі своєю сім’єю Чжао із Цзіньчена, ані родини Вей, тож їм треба було залишатись повітряними. Пані Лінь навіть прослизнулася, витираючи очі, наче її зв’язувала з дівчинкою глибока прив'язаність.
Шуй Інь, можливо і повірила б в цю прив'язаність, якби не бачила, як раптово змінилося обличчя пані Ліні, коли жінка запідозрила її у брехні, та швидко випарувалася їх щасливі.
Повернувшись додому, пані Вей викликала чоловіка з маєтку. Подружжя зі своєю донькою особисто повезли дівчинку назад до Цзіньчен. У сім’ї Вей також була своя ткацька лавка, і їхня робота повністю трималася на підтримці родини Чжао. Тому чоловік з дружиною оточували Шуй Інь навіть ретельніше ніж свою рідну дочку.
Їхня дочка Вей Цзиму, яка вже не пам’ятає свого другого молодого пана Ліньї, була ще дівчиною на два роки старшою від Шуй Іні. З раннього віку вона поклонялася своєму старшому двоюрідному братові з родини Чжао, а молодшій сестрі не подобалось. І тепер, коли вона бачить, як батьки роблять те, що плескають у долоні про сестру і навіть не намагаючись потішити її, то в розпачі злилася й сердилась на половину.
Перед сім'єю Вей Шуй Інь вже не трималася з тією "ристоратною виправкою" як перед родиною Лін. Навпаки, вона виглядала як налякана дівчинка, на жертвах якої була слабка і забита. Хоч би що вона зараз показувала, всі самі знаходили виправдання: якщо таке сталося з дитиною, то не дивно, що її характер змінився.
Глухота і німота, які були її недоліками, тепер стали перевагою: їй не треба було довго спілкуватися з людьми, і ніхто не знаходив це дивним.
Навіть погане здоров’я, нав’язане системою, стало корисним для батьків і старших братів та сестер.
Шуй Інь виявляла свою зовнішність, вміння та характер так само майстерно, як мандрівний мечник поводиться зі своїм клинком.
І справді, коли Шуй Їнь повернулася в сім'ю Чжао, її буквально носили на руках. Батько, суворий учинок, мати, жорстока і холодна з природи, а також старший брат — владний та свавільний з дитинства.
Особливо це стосувалося старшого брата Чжао Дуаньцзе. Це він захопив молодшу сестру за собою на вулицю, через що її і викрали. І ось молодша сестра повернулася, але стільки витерпила, що стала глухою і на все життя залишилася калікою. Тринадцятирічний хлопчик, який забув про свою гордість, обійняв молодшу сестру.
— Гады! Подонки! Хто посмів так з тобою вчинити? Старший брат уб'є їх усіх! « Він заплаканий, бо не плакав від ридання, — вигукнув він. — Але в його голосі все ще лунали сльози. Обличчя підлітка палало гнівом.
Шуй Інь просто дивилася, як брат швидко-швидко відкриває рот. Якби він говорив трохи повільніше, вона ще могла б вгадати кілька слів по губах і потім за виразом обличчя та жестами зрозуміти сенс. Але він тараторив так, що вона розібрала тільки те що він лається.
До того ж хлопець був сильний, як маленький леопард, і в гніві так стиснув її руку, що їй стало боляче. Поблизу стояли батьки з родини Чжао та гості Вей — всі вони дивилися на неї. Шуй Інь опустила вії, і з-під них відразу ж викотилися дві великі сльози. Вона плакала беззвучно, і це виглядало набагато скаргніше, ніж гучні ридання.
Старший брат миттєво зник, а його гнів згасав через вино й збентеження. Він наче нашкодник притихнув її руку, ніби хотів заплакати разом з нею. Шуй Інь побачила, як він трет її почервоніла руку і щось говорить.
Брат... тебе... Отомстит... Пробач...." Це вона розібрала.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno