Ян Чаншань потонув. Місцем злочину стала ванна кімната — його втопили, а потім розчленували. Пан Тан, з'їхавши дізнатися подробиці, переказав дружині:
— Повсюди кров. Кажуть, це Лу Ван його вбила.
Пані Тан була спантеличена:
— Лу Вань? Вона ж ще позавчора упрошувала нас відпустити Ян Чаншаня! І раптом вирішила вбити його? Дуже дивно.
Пан Тан теж похитав головою:
— Не зрозуміло. Може, вони просто посварилися?
Пізніше поліцейські приходили до них додому і запитували про Ян Чаншана та Лу Ваню. Після цього Тан довідався, що на місці злочину знайшли тільки сліди Лу Вань — так і сталося: вона вбила його. Після вбивства вона ввела собі анестетик у іншу ванну, лягла у воду ванну і втопилася.
Тепер поліція розпитала про мотиви Лу Ваню.
Дві маленькі дівчинки, враховуючи їхній вік, не допитували надто ретельно. Проте Шуй Інь сама підійшла до поліцейського, який вів опитування і дещо розповіла:
— Мені не подобався дядько Янь. Він колись запрошував мене до себе в гості, завжди хотів обіймати й цілувати.
Поліцейський тут же подивився на неї, а потім, зрозумівши, що до чого, присів на коточки і запитав:
— А ти, маленька дівчинка, розповідала про це своїм батькам?
Шуй Інь слухняно похитала головою:
— Нет. Я боялася. Дядько Янь наказав їм нічого не казати.
Обличчя поліцейського стало серйозним:
- Пам'ятай, маленька дівчинка: якщо ще раз зустрінеш таку людину, негайно біжи і обов"язково розкажи про неї мамі та татові, зрозуміла? А крім цього він що-небудь ще робив?
Шуй Інь кивнула:
— Він кинув мене в озеро.
Про це поліція вже знала. Ця справа ще не була закрита, але раз людина мертва, то й розслідування, ймовірно, припинять.
Шуй Інь продовжувала:
— Дядько Янь називав мене Шансан і говорив, що втопить мене ще раз. Сказав, що вб'є, тому що я неслухняна і погана.
Інший поліцейський, який прийшов послухати їх розмову, почувши це, теж щось зрозумів і обмінявся поглядом з колегою. Невдовзі після закінчення опитування справу було закрито. Мотив Лу Ваню став ясний: вона вбила чоловіка, дізнавшись, що він колись втопив їхню дочку.
Ця справа накоїла багато шуму в окрузі. Особливо це вплинуло на сім’ю Тан. Оскільки дорослі були зацікавлені в цій справі, вони дізналися про деякі подробиці, які поліція не розголосила журналістам. Наприклад, Янь Чаншаня був педофілом і довгий час розбещував свою доньку Ян Шаню.
Таня з жахом знову обійняли двох дочок і повторювали, наскільки добре було б бачити, що їхні діти нічого не пережили. Після цього вони перестали довіряти людям і стали набагато уважнішими до таких речей.
Шуй Інь, виходячи в інтернет, бачила обговорення цієї справи на форумах. Звичайно, багато хто лаяв Янь Чаншаня останніми словами, але були й інші — чи то в них було з головою не гаразд, чи вони від природи не поступалися йому у мерзенності, які за вбивство свого чоловіка повалили Лу Ваню. Вони будували здогадки: може, дівчинка була чимось хвора або так погано себе поводила, що батько був змушений її втопити? Вони наполегливо шукали недоліки в жертві і писали виправдання вбивцю.
Були і ті, хто припускали, що у Лу Вань з'явився коханець, через якого вона й вбила чоловіка. Увесь безглуздий здогад, який не ґрунтувався на жодному іншому, був достатнім. Правда і брехня були затьмарені, але тим, хто писав ці слова, було все одно. Коли б вона не доторкнулася до них, то стала би тільки їжею для непоцікавленої цікавості.
Шуй Інь зачинила вікно з коментарями і почала шукати потрібні матеріали.
Все закінчилося. І закінчилося більш жорстоко, ніж вона планувала. Вона не думала, що Лу Ваню, яка постійно ховалася від правди після її смерті і не хотіла знати правду, рішуче вб’є себе та чоловіка після того як Шуй Інь зірве з неї таємниці. Вона втопила Янь Чаншаня і потопила сама. Здається, це було зроблено з почуття вини перед дочкою.
Коли людина перестає обманювати себе, вона або набуває ясності свідомості, або впадає в розпач. Шуй Інь була з перших, Лу Вань — із двох.
Після цієї історії дім, де жила сім’я Янь, так і стояв покинутий. Ніхто не хотів його ні знімати, ані купувати. Інколи покупці збиралися подивитися його, але коли вони почули про вбивство, то відразу відкидали таку думку.
У мить око пролетіло дванадцять років. Палац сім’ї Янь заріс плющем, який переплів огорожі і покрив густим килимом цілу стіну. Колись гарний і доглянутий, але давно покинутий людьми будинок прийшов у спустошення й тепер здавався справжнім будинком з привидами.
У рік, коли Шуй Інь вступила до університету, вона зустріла Лю Фен’яна - того самого хлопця, який у початковій історії був її хлопцем і через якого сестри стали ворогами.
Лю Фен’ян був відвертим і оптимістичним юнаком. У початковому сюжеті він зустрічався з Яо Юе. Але одного разу він випадково врятував Яо Сінь, на яку напали хулігани, і став для неї єдиним світлом в постійній темряві. З тих пір вона хворобливо, нав'язно послідувала його і врешті-решт, загрожуючи самогубством, вимагала, щоб сестра поступилася їй хлопця.
У цьому ж світі все було інакше. Яо Синь не була божевільною і хвора дівчиною, як у тому сюжеті. Вона жила щасливо і була ще більш відкритою та сонячною, ніж сама Лю Фен’ян. Можна сказати, що вона стала втіленням того самого життя, про яке в попередньому житті, тобто в оригіналі, могла тільки мріяти.
Шуй Інь, вперше побачивши в кампусі університету Лю Фен’яна, який грав у баскетбол, зупинилася і трохи поспостерігала за ним. Звичайно, вона не мала наміру розвивати з ним стосунки, як це сталося із оригінальною Яо Юе. Вона лише мірошком подумала, чи не западає на цього хлопця Яо Синь?
Яо Синь вчилася в тому ж університеті, тільки курсом старше. З дитинства вона займалася танцями і брала участь у конкурсах, де отримала декілька нагород. Гарна і товариська дівчина була, без перебільшення, зіркою університету, на всіх зібраннях. Навіть ті першокурсники й студенти пам’ятали її ім’я.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno