Ян Чаншань ідеально вибрав час. Його дружина, Лу Ваня, якраз поїхала у відрядження і мала повернутися лише післязавтра. Пан Тан останнім часом був дуже зайнятий на роботі і щодня затримувався допізна. А пані Тан, все ще не загоїлась від жаху з інцидентом з учителем танців, вирушила разом із Яо Сінь в танцювальну студію, і вони також повинні були повернутися тільки до вечора.
Зараз, після обіду, домробітниця сім'ї Тан відпочивала після їжі і у нього буде принаймні дві години, щоб побути з Яо Юе наодинці.
У домі сім’ї Ян Чаншань, яка прибиральниця сьогодні не була вдома, теж залишався тільки Янь. Шуй Інь ні за що не повірить, що він нічого не планував сьогодні.
- Дякую тобі за вибір часу. Ти відмінно його вибрав і все дуже продумав.
Шуй Інь відкрила свій гарненький рюкзачок і дістала звідти гумові рукавички. Навіть найменший розмір був їй дуже великий.
Зубами стиснувши мереживні рукавички, вона натягнула тонкі гумові рукавиці і потім дістала два шприци та наручники. Наручниками вона зв'язала руки Янь Чаншаня за спиною на випадок, якщо він прокинеться від болю посеред процедури і почне вириватися. З її-то сильними вона б його не утримала.
Оскільки вона вже була тут і все оглянула, Шуй Інь без труднощів знайшла дорогу на кухню. Вона дістала великі мотлохи, щоб один лягати під Ян Чаншаня, а інший використовувати для утилізації відходів.
Минулого разу вона спеціально пристебнула на кухні набір ножів. Янь Чаншань тоді хвалився, що любить різні ножі, тому назбирав їх усіх — як для овочів, так і для розтягнення м’яса.
Вибравши дві зручніших ніжки, Шуй Інь підійшла до Ян Чаншаню і покрила його в обличчя лезом:
- Дядько Янь минулого разу говорив, що у нього великий вибір ножів і всі вони дуже гострі. Тому я не брала свої ножі, вирішила скористатися вашими.
Ян Чаншань не повністю знепритомнів. Він чув поруч з собою м'який, солодкий голосок дівчинки, але його реакції були загальмовані, і він перебував в якомусь осцепенні.
Що відбувається? Що трапилося? Що каже Яо Юе? Що вона збирається робити?
Він нарешті зрозумів небезпеку, але його повіки були важкими, він не міг відкрити очі, а його голова розкололася від болю.
Шуй Інь розстебнула штани Ян Чаншаня і взяла один з шприців.
- Дядьку Янь, не хвилюйтеся, я не дам вам померти від болю.
Дитину, яку Ян Чаншань так любив, звучала ніжно і ніжно. Але в цей момент, відчувши холод внизу живота, він не відчував нічого, крім жаху.
— Нещодавно я вивчала зі своїми друзями перелюб і накладання швів. Але ви, дядьку Янь, не переживайте, я досить витончена і, здається, непогано освоїла матеріал. Спочатку я трохи перетягну, щоб потім, коли буду різати, не було занадто багато крові. Я не мала достатньо крові.
Ян Чаншань відчував, що це найболючіший момент у його житті. Навіть тоді, коли він стояв над тілом своєї дочки, йому не було так боляче.
Він відчайдушно намагався прокинутися і зупинити це божевілля, але міг тільки відчувати біль і чути цей голос, який без зупинки твердив якісь зводяться з розуму слова. Кожна фраза: « дядя Янь» звучала для нього як похоронний дзвінок.
- Дядько Янь дуже любить маленьких дівчат, так? Цікаво, чи будете ви їх любити після цього... Та нічого страшного. Якщо ви і після будете їх любити, я теж буду за вами наглядати. Буду доглядати за вами постійно.
Ця фраза: « Я буду доглядати за вами постійно» - зійшлася злобою і насмішкою холодом. Вона звучала у вухах Янь Чаншаня, терзаючи його разом з тупим болем в пахну.
Він божеволів! Як це можливо? Вона ж лише маленька дівчинка, але що вона зараз робить?
Запах крові змішався із отруйним запахом сечі і розсіявся за допомогою кондиціонера, який працює.
Шуй Інь холоднокровно відклала відрізане в сторону і продовжувала зупиняти кровотечу. Її почуття не хвилювало. Їй потрібно було лише стежити, щоб біль не перевищував допустиму поріг, інакше він міг прокинутися і порушити її плани.
Подивившись на відрізані, Шуй Інь усміхнулася і загорнулась до пакета. Вона недбало кинула свердло у мікрохвильовку і для вірності посипала зверху сіллю та перцем.
Цікаво, що відчуває Ян Чаншань, коли прокинеться і побачить ці три шматочки жаркого? Пришити їх назад вже не вдасться, і навряд чи у нього прокинеться апетит.
Убравши з собою серветки і помивши інструменти, Шуй Інь дістала телефон Ян Чаншаня та зберегла собі всі контакти й нотатки, особливо уважно звертаючись до колег та родичів. Потім вона взяла його ключі і піднялася в кабінет на другому поверсі.
Ян Чаншань був вправним збоченцем, але судячи з того, що він витворяв із Яо Син в оригінальному тексті, у нього напевно був досвід подібних справ. А якщо є досвід, то навіть найобережніша людина залишає сліди.
Шуй Інь вже піднімалася на другий поверх раніше, але тоді їй не вдалося заглянути в кабінет і спальню. На другому поверсі було два окремих кабінети: чоловік і дружина мали роздягні кімнати, які наводили на думку про проблеми в їхніх стосунках.
Один з кабінетів Лу Ваня був не замкнений, але офіс Ян Чаншаня було закрито. Шуй Інь знайшла в зв'язку потрібний ключ, відкрила двері і увійшла.
Все виглядало цілком природно: книжкові шафи, стелажі, письмовий стіл. Те, що лежало на виду, можна було не оглядати - при його обережності все, чого неможливо показувати, було б надійно заховане і точно не лежав би на видному місці.
Шуй Інь обшукала все, але не знайшла нічого підозрілого. Занадто чисто, неприродно чисте. Не було навіть журналів з еротичними історіями або бульварної шани, яка мала статеві натяки — нічого подібного до чоловіка.
Це могло бути два пояснення: або господар цього кабінету суворий, непорочний і аскетичний праведний, або він отримує задоволення не від таких речей. Згідно з оригіналом, Ян Чаншань аж ніяк не ставився до першого типу. Отже...
Шуй Інь зачинила двері кабінету і спробувала відкрити спальню Ян Чаншаня.
Двері до спальні теж були зачинені. Куди людина ховає те, що збуджує її похіть? Спальня - це набагато більш вірогідніший варіант, ніж офіс.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno