Шуй Інь передбачала таку реакцію. З її погляду, цей чоловік завжди погано ставився до цих людей і був їхнім головним гнобителем. Але для цієї жінки чоловік був її єдиною опорою. Вона просто не знала, що жінка може жити самостійно. У неї не було такої свідомості, і вона не хотіла вирватися з цього поганого кола. У її вузькому світі все це було подібне до кінця світу.
Але Шуй Інь знала також, що коли жінка переживе цей період і навчиться самостійно жити, то життя буде зовсім інакшим. Шуй Інь принесла зміни, про які та не могла собі уявити. А далі все буде залежати від неї самої.
Але так чи інакше, гірше ніж зараз, вже не буде.
Через два дні жінка таємно пішла, забравши з собою десятирічну старшу дочку і молодшого сина-моденця, і залишила семилітню другу доньку та п'ятирічну третю донечку.
Друга сестра міцно спала, але не Шуй Інь. У небезпечних місцях вона прокидалась від найменшого шорху, і коли поряд піднялася старша сестра, Шуй Інь відразу прокинулася. Вона прислухалася до звуків за спиною, роблячи вигляд, що спить.
Уранці друга сестра прокинулася. Вона була здивована, що не побачила матері і старшої сестри, але просто підбігла до столу випити води. Побачивши, що молодша сестра сидить і дивиться на неї, вона піднесла їй воду напитися.
Шуй Інь зробила кілька ковтків з рук цієї маленької дівчинки.
Тоді вона сказала:
— Мама і сестра пішли разом з братом.
Друга сестра лише через деякий час усвідомила, що їх з сестрою кинули. Вона раптом розридалась, вибігла за двері і, озираючись по сторонах, через ридання почала кликати сестру та матір.
Жінка забрала свою старшу доньку, оскільки та вже була підлітком і могла допомагати у хатніх справах. Вона забрала дитину, тому що хлопчик був її майбутньою опорою. А двох молодших дочок вона не взяла, бо не могла їх прогодувати. Щоб врятувати більш цінну дитину, мати могла пожертвувати іншими дітьми.
Мабуть, її останній вияв любові до них був виявом королівського зникнення.
Друга сестра виплакала, повернулася і сіла поруч з сестрою, не знаючи, що робити.
Шуй Інь також роздумувала про подальше життя. У цьому світі їй, можливо, доведеться провести багато років. У якому саме світі їй було байдуже, але це тіло їй не подобалося. Якщо вона хотіла залишити цей світ, то, судячи з досвіду відходу із попередніх світів, повинно було померти як мінімум два ключових персонажа, щоб сюжет в принципі не міг повернутися у перше русло.
До слова, зараз Шуй Інь все менше розуміла, чого насправді добилася система. Її дії, починаючи з першого світу, не походили на заявлені спочатку функції простої коректуючий системи.
З погляду Шуй Інь, її роль після першого світу зазнала змін і стала більш схожа на моніторингу та покарання, а також акцент зміщався саме на дисплеїв.
Якби вона хотіла більше мати справу з системою, то могла б накласти собі руки. Але це не мало сенсу. Коли вона піде з цього світу, то потрапить до наступного. Вона не хотіла просто втікати від усього за допомогою самогубства. Поки вона могла жити, їй треба було знайти шлях до виживання. Самогубство було, мабуть, наймарнішим способом протистояння.
Зробивши це одного разу, вона більше не хотіла повторювати.
Більше того...
Шуй Інь глянула на маленьку дівчинку, яка вчепилася до неї. Ця друга сестра хапалася за неї, наче потопаючий за соломинку. Якби вона померла, ця маленька дівчинка, мабуть, померла б з голоду.
— Вставай.
Шуй Інь штовхнула другу сестру і вийшла назовні. Вона виїхала за халупу кип’ятити воду, впалила великий казан і попросила другу сестру допомогти. Разом вони перемістили воду в халупу і вимили одне одному волосся та обличчя. Вони використовували прострочений шампунь, який Шуй Інь знайшла на звалищі.
Друга сестра була лише маленькою дівчинкою. Вона намилювала собі цілу голову піни і розсміялася, на деякий час забуваючи про те, що її кинули.
Дещо влаштовуючи себе, Шуй Інь, навіть не озираючись на цю халупу, взяла другу сестру за руку і пішла геть.
- А куди ми йдемо? Шукати маму і старшу сестру? — запитала її друга сестра.
— Ні, ми йдемо в поліцію, — просто відповіла Шуй Інь.
Хоча тіло, яке вона отримала цього разу, було найсумнішим, цей світ був набагато кращим за попередній. Хоча ця країна була заснована не так вже й давно, вона розвивалася швидше за всіх. Можливо, багато чого вона ще не була недосконалий, але це був результат зусиль незліченної кількості людей. Це була епоха найбільш мирного і безпечного життя за тисячі років. Звичайні діти, покинуті батьками, навіть мали можливість вижити завдяки соціальним установам.
Можливо, їм довелося б жити нестатком, але вони вже могли вижити.
— Полиция? — Друга сестра не розуміла, що означає це слово.
Вона дивилася на перехрестя попереду, і її кроки ставали все повільніше й повільні. Їй було лише сім років, вона народилася в цьому місці і ніколи не виходила за його межі. Для неї весь світ обмежувався халупою і найближчим звалищем, а все ззовні лякало її.
Але Шуй Інь йшла вперед, і їй залишалося тільки слідувати за нею.
Вони йшли по вулиці, дивлячись на високі будівлі з боків і одягнених перехожих. Шуй Інь прикинула, що тимчасова лінія цього світу відповідає приблизно 2008-2009 років.
На вулиці було багато знайомих Шуй Інь магазинчиків з закусками на кшталт тихих шей і молочного чаю із тапіокою й візком зі шашличками. Вітрини магазинів одягу по обох сторонах вулиці були яскравими і виглядали дорого. На дорогах було багато машин різних марок, а на перехрестях утворилися пробки.
Друга сестра була абсолютно приголомшена цим зовсім іншим світом. Вона дивилася навколо круглими, як у тваринки, очима, вчепившись до одягу молодшої сестрички, йшла, щільно притиснувшись до неї, і безупинно вигукувала:
- Що це таке?
— Це їстівне? А ось так смачно пахне!
- Третя сестра, ти не голодна? Я голодна.
— Ми туди підемо? Там так багато машин, я боюся.
Шуй Інь подивилася на зелений світлофора попереду і повела її через дорогу, думаючи про себе: « Ну ось знову на мені шумна маленька дитина».
Вона була дуже налякана, то в захопленні від того, що вигукувала до поліцейського відділення.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno