Система видала запізнене сповіщення:
[Всі ключові персонажі цього світу загинули. Завдання поточного світу провалене.]
[Сходь до наступного світу.]
[Після перевірки] виявляє серйозні ознаки непокори та схильності до правопорушення. Система примусово активує налаштування світу: витривалість і фізична сила носія знижена, додано параметр «слабий та хворобливий стан»].
Шуй Інь не змогла пробути в попередньому світі більше декількох днів. Вона відчула, що ті, хто стоїть за цією системою, мабуть, були розлючені. Невідомо, про що вони там домовилися, але врешті-решт придумали новий метод — зробити її тіло слабким. Вони думають, що в такому стані вона не зможе повторити те, чого зробила у минулому світі?
Шуй Інь ледве не розсміялася. Навіть якщо вона перетвориться на лежачий хворий, система не отримає бажаного. До того ж, якщо система настільки боїться її, що спеціально додає для неї параметри, то це честь.
Вона прийняла нового персонажа і сюжетну лінію цього світу.
Можливо, знаючи, що це марнування чогось проти неї - бо хоч би як розвивався сюжет, вона все одно діятиме згідно своїх уподобань -- система також не заморолюється на цю тему.
У цьому світі Шуй Інь була п’ятирічною дівчинкою.
Шуй Інь відчула зловісну задумку цієї системи, яка ніби хотіла висловити думку: « Чи не могла б ти стати могутньою людиною, коли ти переступиш п’ятирічне дитя? Що тобі взагалі вдасться зробити? »
Вітер Льодовиків проникав крізь пластмасові панелі халупи. Шуй Інь відчувала холод і водночас нестерпне відчуття голоду в животі. Це було нудотворне, ненормальне відчуття голоду, від якого зводилася серце.
Вона піднялася з брудною, погано пахнею ліжку і озирнула тусло освітлену кімнату. Це мала хатина площею менше ніж чотири квадратні метри, яку зібрали з тонких пластмасових панелей, зверху накритої залізним ломом, ганчіпками і промазованим папером. У цій вузькій, майже розваленій і низької хібари стояли тільки ліжко з дошки табуретки.
У даний момент на ліжку, крім неї, лежало ще кілька чоловік. У тьмяному світлі та суміші різних огидних запахів Шуй Інь порівняла людей з персонажами в історії.
На самому краю лежала доросла жінка — мати її тіла в цьому світі. У міцних обіймах жінки спав немовля, її наймолодший брат. Поруч лежала дівчинка років десять, її старша сестра. З іншого боку Шуй Інь лежала дівчинка років семи, її друга старша сестра.
Чоловік і дружина з трьома доньками та одним сином, тобто лише чотирма дітьми. Шуй Інь була п’ятирічною третьою донькою.
Це була дуже-дуже бідна сім'я. І чим біднішими вони були, тим більше народжували дітей. Вони жили на околиці міста в жалюгідних умовах, поруч з давно запустілою будівлею поблизу великого звалища.
У них не було прописки міста. Жінка з її чотирма дітьми навіть не мали посвідчення про особу і вважали, що вона була нелегальною. Єдиний, у кого був документ - чоловік — жив на допомогу з малозабезпечення в кілька сотень юаней щомісяця. Він був нікчемним чоловіком — п’яницею, гравцем і бабником.
Ця сім’я була наче тінь за яскравим фасадом міста, смердючим мху в стічній канаві. Їх майже ніхто не помічав, а багато хто навіть і гадки не мав про існування таких людей.
Але вони існували об’єктивно.
Щодня вони недоїли, у них не було жодного пристойного одягу, щоб вийти на люди, вони не працювали, проводячи більшість часу лежачи в смердючому ліжку в своїй халупі. Уся сім’я тесувалась разом і спала, намагаючись заснути заглушити голод та холод.
- Третя сестра, чому не спиш? Хочеш по-маленькому? — Встала поряд старша сестра. Коли Шуй Інь побачила, що сидить, вона теж сіла і тихо поставила запитання.
Шуй Інь глянула на неї, кивнула і сама полізла вставати, щоб вийти назовні.
Старша сестра також піднялася і допомогла їй зсунути двері халупи. Цей так званий двері були просто дерев'яним дошком, можливо, занадто важким для п'ятирічної дівчинки.
Щойно Шуй Інь поворухнулася, як відчула запаморочення. І не лише голод. Зробивши кілька кроків, вона переконалася, що її тіло надто слабке, а ноги ослабли і їй було важко ходити. Відчуття, коли після кількох кроків починаєш задихатися, було жахливим.
Система справді дотримувала слово.
Шуй Інь повільно вибралася назовні, відчувши, що шкіра на її обличчі зараз трісне, коли крижаний вітер вдарив по ній. Ззовні виглядало свинцево-сірнє небо, навколо простягалися похмура звалище і недобудовані, без даху та стін, руїни бетонних конструкцій.
Туалету тут не було, вони давали житло просто поруч. Але тіло дівчинки було настільки виснажене голодом, що її живіт був впалим і навіть не мав води у шлунку.
З халупи пролунав голос другої сестри:
— Как холодно! Старша сестра, закрий двері!
Дівчинка-підліток відповіла:
- Почекай, тут третя сестричка! — Обернувшись, вона сказала Шуй Інь: « Третя сестричка швидко задуває вітер всередину.
Шуй Інь обійшлася навколо халупи і вже збиралася повернутися, як раптом побачила далеко найближчого чоловіка. Старша сестра, яка чекала біля дверей і побачила цього чоловіка, побігла геть, схопила Шуй Інь та забрала його назад у халупу в кут ліжка. Потім вона штовхнула сплячу жінку:
— Мамо, тато повернувся.
Нарешті жінка, що лежала в нерухомому стані, поквапилася. Вона підняла голову, мовчки подивилася на вхід, машинно поплескаючи розплакався молодший від пробудження молодшого сина. Хлопчик був худим, а через те, що мати не могла годувати його грудьми, він ледве чіплявся за життя, харчуючись рідкою кашицею. Навіть плакав він тихенько і жалібно.
Чоловік увійшов всередину і кинув на підлогу невеликий згорток. Він був небритим, з червоним обличчям, на ньому висіло брудне чорне потріпане пальто, придаючи чоловікові жалюгідний і неприємний вигляд, ніби він був вуличним повійкою. Він був невисокий, близько 60 метрів заввишки, але в очах дітей дорослий чоловік здавався грізним і сильним.
Шуй Інь відчула, як друга сестра притиснулася до неї, обняла її і перелякано застигла.
Цей чоловік був їхнім батьком, але в ньому не було й толиць батьківської свідомості. Він навіть не подивився на них і відразу попрямував до жінки.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno