Гао Цзялень, випадково піднявши погляд, побачив молоду студентку з розчавленим довгим волоссям і тут же пнув Ґао Ззунь ногою, даючи знак замовкнути. На його обличчі відразу розцвіла усмішка:
- Товарише Ань Чжи, а ти як тут опинилася?
Ця студентка, на ім’я Ань Чжі, була блискучою шкірою, тендітною і спокійною. Вона повільно підійшла, тримаючи в руках стопку акуратного паперу:
— Я принесла манускрипти.
Гао Цзялівян відразу ж крокнув вперед, забираючи папери:
— А, ось як, дякую за твою працю.
Ань Чжи кивнула:
— Це було неважко. Ми всі по одному клубу і до того ж друзі, ми всі повинні вкладати сили у газету. Я зробила куди менше тебе.
Гао Цзяльян відразу ж сказав:
- Що ти! Я читав твої нотатки, дуже добре написано. Я планую розмістити їх у першому номері.
Тільки тоді Ань Чжі посміхнулася:
— Я не дуже відома, хіба це буде правильно?
Гао Цзярян рішуче сказав:
— Звичайно, правильно! Твої рядки змушують глибоко задуматися. Вони мене дуже зворушили.
Гао Цзянь, спостерігаючи за їхньою розмовою, раптом хихнула і підбігла ближче, розглядаючи Аню Чжі:
— Старший брат, а хто це? Чому ти мене з нею не познайомив?
- Не смій дуріти! — Гао Цзяєн дав їй знак скоріше за все відбиратися звідси, але Ґео Жзунь навмисне зробила вигляд, що нічого не побачила.
Ань Чжі з гідністю простягнула їй руку і природно представилася:
— Привіт, я Ань Чжи, однокурсниця Гао Цзялян.
- Привіт, сетрице Ань Чжи! — Гао Цзяюнь потиснула дівчині руку і підмигла третього брата: « Я з першого погляду проникла до сестри Аня Чжи милістю! Мені здається, сетриця Ань Чжі і мій третій брат дуже підходять один одному, талановитий чоловік і красива жінка...
Гао Цзялян, збентежений і розчарований, різко перервав її:
- Досить нести нісенітницю! Марш додому, і щоб більше не приходила!
Вивівши Гао Цзяюнь, Ґау Цзільян почав пояснювати:
« Вона завжди несе що завгодно і любить пожартувати, не приймай її слів до серця.
Ань Чжи похитала головою:
- Звичайно, я не гніваюсь на неї через такі підколки. Вона замовкла і додала: "Я чула про ситуацію в твоїй сім'ї.
Гао Цзяльян поспішно сказав:
— Це... Я був не згоден, це сім'я висватала мені наречену. І вона мені теж не подобається, я хочу бути тільки з коханою людиною, з якою нас об'єднують спільні ідеали.
Ань Чжи потиснула губи і тихо сказала:
- Я теж так думаю. Тому я вважаю, що ти чиниш правильно. У тебе є мужність боротися, ти дуже сміливий.
Почувши це, Ґао Цзялян просяяв від радості. Вони подивилися один на одного і обидва, почервонівши, відвернулися.
Провівши Ань Чжі, Ґео Цзялян знову зміцнив свою рішучість боротися проти цього феодального шлюбу.
Пан Ґао, який кілька разів безсилий просити сина повернутися додому, зрештою розлютився і просто наказав слугам знайти його та силою повернути назад.
- Скільки часу ти не повертався? Ти вирішив, що тобі більше не потрібен батько, або ти взагалі вже ніколи не збирався повертатися в сім'ю Гао? — Пан Ґао, розлютившись, взяв тростину з ротангу, готуючись застосувати силу.
Гао Цзялян не відповів ні слова, бо вперто затягнув підборіддя.
Пан Гао вимагав:
— Йди в сім’ю Лінь, як слід вибачитися і забери свою дружину назад.
Гао Цзялян вперто заявив:
— У мене немає дружини!
Пан Гао з усієї сили хлестнув його тростиною:
- Ще смієш так говорити!
Після двох ударів пані Ґао кинулася прикривати сина собою:
- Досить бити! У Цзяна такий характер, ти ж сам знаєш! Просто поговори з ним як слід, чому треба обов’язково бити його?
Пан Гао відштовхнув тростину:
- Це ти його розбестила. — Він повернувся і, вказуючи на Гао Цзяляна, сказав: « Якщо ти сьогодні не підеш до сім’ї Лінн з вибаченням та не забереш собі дружину, будеш сидіти вдома безвиласно!
— На якій основі? - Підірвався Гао Цзяльян. - Ти не можеш обмежувати мою особисту свободу, я маю право піти!
Побачивши, що пан Гао знову збирається застосувати силу, пані Ґау обхопила голову Ґео Цзяляна:
- Не смій більше бити мого сина!
Перша пані, та п’ята молода панночка, піддалась спільному настрої і почала ридати, кричала, що батько шкодує чужих людей, а не свого сина. Сум'яття тривало майже пів дня.
Зрештою Гао Цзялян все - таки примусили відправитися до сім’ї Лінн. Він міг виносити побої батька, але не міг дивитися, як батьки сваряться через нього, Як мати проливає з-за нього сльози. Він відчував, як його ідеали зіткнулися з жорстокою реальністю, розриваючи її між обов’язком перед родиною і закликом серця.
По дорозі до сім’ї Лінь його переповнили гіркотою та болем, і він зніс увесь свій гнів на головну винуватицю — Ліню Цзіня. Якби вона не влаштувала цю сцену з поверненням додому, нічого б цього не сталося.
З кам’яним виразом обличчя він з'явився в будинок Лінь, віддав покладені вітання панові і пані Пожежі Лин, у супроводі слуг пройшов до покої Ліненсю Цзіньса та побачив жінку, яка не чекала там за читанням і чаєм.
Її спокійність, що панувала серед його власних звірств, викликала в ньому сильну ненависть.
Шуй Інь все ще загострила рани на ногах. Побачивши його нездійсненне з’явлення, вона навіть не рушила далі:
— Зачем прийшов?
Гао Цзярян спробував проколоти її поглядом, але його рот неохоче видав:
- Забрати тебе назад.
Шуй Інь фиркала:
- Не потрібно. Повертайся один.
Їй дуже подобалось жити в сім’ї Лінь, і вона не хотіла повертатися до дому Гао.
Гао Цзяльян миттєво вийшов з себе і голосно зажадав:
— Я уже тут! Чого ж ти ще домагаєшся? Попереджаю, знай своє місце!
Шуй Інь також не стала з ним виконувати церемоніально, вона завжди відповідала людям так само, як і вони. Схопивши фарфорову чашку, яка була під рукою, вона швирнула її до ніг Гао Цзяляна:
— Якщо не навчився нормально розмовляти, то краще помовч. Хто підвів тебе до білого кадіння, на того й злись, а не приставай до мене із криками.
Зрозуміло, що цього юнака добре навчили батьки. Збунтуватися проти батьківської влади він не міг, ось і вимістив злість на ній, «слабому ланці». У глибині душі він, можливо, розумів джерело його страждань. Але сини не дозволили йому піти проти батька і повалився на жінку, з якою міг справитись.
Гао Цзярян стиснув кулаки:
- Кого ти хочеш обдурити? Хіба ти влаштувала весь цей вистава з поверненням додому не для того, щоб домогтися від мене вибачень і щоб я прийшов за тобою? Але я скажу тобі відразу: хоч би якими хитрощами ти придумала, я ніколи не полюблю тебе! І твої ноги... Навіть якщо ти готова піти на таке, я ніколи не буду піклуватися про тебе.
Шуй Інь розсміялася:
- Прокинься, ти мрієш посеред білого дня. З чого ти взяв, що це все заради тебе? Ми бачилися лише два рази, і обидва разу ти плевся отрутою, наче фонтан. Досить вже тратиш своє самолюбство.
Гао Цзялян побагнув від її слів, зганьблений і розлючений. Не знайшовши відповіді, він у розпачі покинув дім Ліні. Він так і не повернувся у сім’ю Гао, воліючи сховатися в домі одного зі своїх товаришів.
Він більше ніколи не побачить цю огидну Лінь Цзіньсю!
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno