— Циньсю! — Пані Лін, побачивши стареньку доньку на тахті в кабінеті й подивившись на її розпусену білу тканину і покриту ліками ногу, підсіла до неї і запитала: « Що з тобою? » Як ти могла піти на таке безглуздя? Що ж з тобою буде, якщо у тебе стануть такі ноги?
У пані Лінь, теж жінки з бінтантовими ногами, був лагідний характер, і говорила вона тихим, слабким голосом. Пан Лінь був людиною, яка оберталася у бізнесі і була відомою своєю непоступливістю та величезною зв’язками. Уважно оглянувши дочку, він сховав руки за спину і з подивом сказав:
— Цзіньсю, ти вже кілька днів вийшла заміж і переїхала в дім Гао.
Шуй Інь подивилася на батьків, і раптом її очі почервоніли. Пан і пані Лін були вражені.
У них було дві доньки. Молодша Ліня Цоло, яка виховувалась поряд з батьками, була живою і прямою дівчинкою. Вона сміялась і плакала, була свавільною й часто засмутила обох батьків. Але найстарша дочка Лінь Цзіня дуже відрізнялася від своєї сестри. Вона виросла в домі бабусі у рідному місті, і старша пані виховувала дівчинку суворою та стриманою, а також забинтувала їй ноги. Після смерті бабці вже доросла Цзіньса повернулася до батьків у Пінчен.
Хоча батьки Лінь не були такі близькі до Цзінса, як їхня дочка, але це їхнє рідне немовля. Лінь Цзіньсю завжди була проникливою і чутливою дівчинкою, вона ніколи не плакала й не злились. Пан і пані Лін ніколи не бачили, щоб їхня старша дочка лила сльози. Отже, якщо вона розплакалась перед ними, значить зазнала справжньої образи.
Пані Лінь, побачивши доньку мовчки ридає з почервонілими очима, і сама розплакалась, обнявши її:
— Дитинко моє, мабуть, тобі довелося пережити велику несправедливість.
Навіть пан Лінь, розстроївшись, підійшов і заспокоював стареньку дочку.
Дитина, яка плаче і вередлива, отримує цукерку, а смирна й покірна — гіркі пияки. Сестри Лінь Цзіньса та Лині Ціло досконало ілюстрували ці слова.
Подумавши, що поплавала достатньо, Шуй Інь нарешті хрипло сказала:
— Батько, матуся, тільки раз повернувся в день нашого весілля Цзяєн. Він людина нових поглядів, він зневажає мене, жінку з бінтантовими ногами. Він сказав мені повернутися додому і сказати вам, що цей шлюб ніколи не мав бути одруженим. І що поки я залишуся тут, він не повернеться. Всі ці дні він проводить на стороні.
Пані Лінь ахнула.
— Як же так? Цзяньян завжди здавався таким вихованим хлопцем! Як він міг так з тобою вчинити?
Шуй Інь гірко посміхнулася:
— Да. Напевно, йому подобаються такі дівчата, як моя молодша сестра. Вона чарівна і миле мене, без бінтованих ніг, і вона молодший його на рік. Не те що я...
Пані Лін знову обняла її:
- Як же ти настрашилася, Цзіньсю! Ми й не знали, що Цзяльян виявиться такою людиною. Ви вже одружилися, чому він не хоче спокійно жити в шлюбі? І ще Цило... Ця коханка, це через неї ти тепер в такому положенні! Ох!
Зрештою серце батьків Лінь було більш схильне до молодшої дочки, і пані Лінн просто не могла звинувачувати Ліню Цело ще сильніше.
Пан Лінь з розмахом вдарив по столу:
— Цей Гао Цзяльян поводиться незвовсно!
Вони трохи поламалися, але пані Лінь все ж сказала:
- Якщо ти так розучила ноги через те, що Цзяляну не подобалися твої колишні ніжки, то нехай буде так. Можливо, пізніше він буде зворушений твоєю жертвою і захоче прийняти тебе. Нам, жінкам, доводиться терпіти образу в шлюбі, не приймай його холодність близько до серця.
Пан Лінь також почав умовляти дочку:
— Цей юник на кілька років молодший від тебе, він ще не порозумнішав. Через кілька років, коли народиться дитина, вона виросте. Не хвилюйся, я не дозволю ображати свою доньку! З такими ногами тобі буде поки нелегко, спочатку поживи з нами якийсь час. Я обов'язково поставлю того хлопця вибачитися перед тобою, і тільки потім він забере тебе назад!
Навіть якщо жити разом з невмогою, жінка все одно схильна примиритися зі своїм чоловіком, а не розривати його. Це вже китайський звичай, особливо в цю епоху. Такі заплутані зв’язки між сім’ями були б досить нелегким завданням.
Шуй Інь знала, як відреагують пан і пані Ліні. Тому я навіть не думала про розлучення. Навіть те, що пан Лінь погодився взяти її додому, вважалося батьківською любов’ю у цьому світі.
Вона була сповнена безсердечності, і на обличчі зображала вдячність. Вона вхопилася за краї одягу батьків і, висхлипаючи, кивнула:
- Я теж ненадовго хочу повернутися додому... Першою госпоже Гао я теж не подобаюся. Протягом усіх цих днів, коли вона бачить мене, то гнівається. Тому я намагалася не потрапити їй на очі. Я увійшла в їхню сім’ю замість молодшої сестри, і знаю, що вона дуже занепокоєна.
Спочатку батьки Лінь почувалися незручно через підміну нареченої і відчували провину перед сім'єю Гао. Але тепер їхня старша донька, побачивши сумну реакцію на неї та її образу в родині Гао і згадуючи недавній зухвалий вчинок першої пані Ґау, навіть вони не могли витримати такого ставлення до своєї дитини.
Вони відразу ж запланували, щоб слуги винесли Шуй Інь і зібрали її речі та відвезли до будинку Ліні.
Перша пані Гао чекала, що пан і місіс Лінь відраховують Ліню Цзіня. Але натомість вона дочекалася того, щоб невістку забрали в дім. Вона довго недовірливо дивилася на сватів і не могла прийти в себе навіть після їхнього відходу. Зрештою вона причіпалася до пана Ґао, вимагаючи пояснення сім’ї Лінь. Пан Гао, вже роздратований її криками, насупився:
- Ти закінчила влаштовувати сцени? Жінки, завжди від вас одні проблеми! Скандалиш, влаштовуєш тут незрозуміле що, тому твою невістку і забрали. Сват вже сказав, що через деякий час Цзярян повинен особисто забрати її. Ця дитина досі не хоче повертатися додому після одруження, і все тому що ти розпещувала його!
У домі родини Гао царювали перепалки і шум, а Шуй Інь нарешті знайшла спокій.
У сім’ї Лінь було менше людей, ніж у родині Гао: окрім пана і пані Левіло, там був лише маленький син наложниці.
Лінь Ціло, яка втекла від одруження, ще не повернулася додому.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno