Місто Серві.
Оскільки Турнір наближався з вибором Верхних і Нижнього чотирьох Кланів, у цьому відносно маленькому прикордонному місті зібралися могутні майстри Духа з усього континенту та безліч глядачів.
Ніхто з них не потребував грошей.
За ті дні, що вони провели в Серві, вони витрачали величезні суми грошей і принесли несподіване процвітання цій прикордонній службі. Купці не могли перестати посміхатися, їх сундуки переповнювалися.
Зрештою настав день Турніра.
Представники найбільших фракцій разом з безліччю Майстерів Духа, які прагнуть побачити подію, покинули місто Серві і вирушили до поблизької Долини жовтих Песків, де мало відбутися ця велична подія раз на десятиліття.
Але коли натовп вже збирався залишити місто, увагу привернула вузька вуличка.
У ній з'явилася сцена, яка « захопила » погляди Господарів Духа.
Серед тих, хто зупинився подивитися, були Юй, Дугу Бо, Думку Янь з сестрами і Нін Фенчжі, Козтлатий Доуло, Лін Чжантян та Ежиль.
У переулці було темно. Прокинуте сміття розсипало гнилі відходи по землі.
Сидячи спиною до стіни, хлопчик був худим аж до кісток. Він притискав до грудей засалений цвіркун з тканини, що викликає дивлячись на сусідні його бродячих псів.
Собаки ричали і скидалися, кидаючись на нього одна за одною - все заради того самого викрутка.
Хлопчик, очевидно збіднів у його ніщенському вигляді. Але після того, як він ледве роздобув цю їжу, на неї позарилися і собаки.
Схоплення між дитиною і звірем було неминучим.
Але хлопчик був надто слабкий. Знурений голодом багато днів, він витратив останні сили на відкидання сміття і навіть не встиг поїсти.
Тим не менш, він притиснувся спиною до стіни, щоб його не оточили, і відбився палицею. Але коли один з собак вчепився йому у ікру, його захист впала.
З скричанням болю він заніс на голову пса палицю, змусивши його вигнути і відпустити ногу. Але в цей момент інші кинулися скопом, поваливши його на землю.
Навіть тоді, коли хлопчик скинувся в багнюку, він відмовлявся випускати брудний цвіріньк. Він вчепився у нього мертвою чергою, поки зуби хижаків рвали його худе тіло.
Тому що для нього цей цвіркун був не просто їжею. Це було саме життя.
На континенті Доуло рідко хто був убогим. Для аристократів і Мастерів такі видовища не коштували й погляду. Для них навіть простолюди не були людьми, нічого й не кажучи про голодних жебраків.
Але цього разу Е Юй та його супутники з храму зупинилися біля входу в перевулок.
Коли хлопчик бився з собаками, вони стискали кулаки і їхні очі налили кров’ю. Навіть погляд Нін Фечжі став важким.
Побачивши, що Юй і Нін Фенчжі стоять нерухомо, явно зворушені побаченим, навколо Майстри Духа та посланці сект також почали зупинятися. Вони обмінювалися неловкими поглядами, після чого мовчки приєднувались до натовпу спостерігачів.
Коли сили хлопчика остаточно вичерпалися, і одна з собак стрибнула, щоб вчепитися йому у горло ...
Е Чжиллань втрутилася.
Як Дух Доуло, чия вдосконалення вже була близько до Титлового, то Е Чжиллань відразу потрапила в перевулку. Випустивши духовну силу, вона без труднощів відкинула псів. Ті з силою врізались у стіну і загинули на місці.
— Дитинко, ты в порядке?
Її очі затуманилися, коли вона покликала свій Бойовий Дух Дев’ятилепткової Бегонії, зціляючи закривавлені рани хлопчика теплим світлом.
— Тетенька... Дякую, що врятували мене. Я в порядке.
Хлопчик ледве піднявся на ноги. Йому було соромно за свої лахміття перед цією елегантною аристократною пані, але серце його було повно подяки.
— Ось і добре, — м’яко кивнула Е Чжиллань. Тоді вона запитала: « Чому ти бродиш вулицями в такому юному віці? » Де твої батьки?
У слові « родителі» очі хлопчика почервоніли, а голос затремтів.
— Отец... Мамо... Вони мертві. Їх вбили на війні.
Він змітав ридання і розповів свою історію. Колись він був сином бідної, але щасливою сім'єю в маленькому селі на кордоні імперії Небесного Доу. Поки не спалахнула сутичка між прикордонними військами Небесного Доу і Зоряного Ло.
Армія імперії Зоряного Ло раптово врвалася у їхнє село і вирізала всіх. Його батьки впали від мечів солдат Зоряного Ло. Вижив тільки він, сховавшись у погребі. З того часу він утікав по світу на самоті.
Хоча на континенті Доуло в основному правив мир, цей світ був крихким. Вздовж кордону двох імперій постійно спалахували дрібні зіткнення і « синциденти». Кожен з них залишав після себе зруйновані села — іноді як помста, інколи заради припасів і деколи просто щоб витікати жорстокість.
Але зрештою правда була простою: поки існує війна, страждають невинні.
— Проклята імперія Зоряного Ло! — У люті Хо Сяот’нь вдарив кулаком об долоню, і його рев рознісся луною. - Врешті-решт, все це через війну!
Нін Фечжі зітхнув, і його добрі очі наповнилися сумом.
Навіть ті аристократи і Майстери Духа, які рідко дбали про життя простих людей, почали відповідно перешіптуватись, напускаючи на себе урочисті міни та вдаючи, що поділяють це горе.
Дивлячись на них, губи Юя вигиналися в ледь помітній усмішки.
Хлопчика забрали люди Е Чжиллань... тому що він стане ключем до наступного етапу їх плану.
Після цього короткого, але вражаючого випадку величезна процесія покинула місто Серві і попрямувала до Долини жовтих Песків.
Незважаючи на назву Долина складалася не з піску, а із неродючої жовтої землі з рідкісною рослинністю. Коли завалювали вітри, хмари жовтого пилу кружляли, наче піщана буря.
На той час, коли Юй і його послідовники прибули туди, сили храму Духа вже були на місці. У долині заповнилися численні клани Господарів Духа разом з палацами та глядачами.
Турнір за вибором Верхних трьох і Нижнього чотирьох х Кланов ось-ось повинен був початися.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya