— Крії!
Високо в небі Льодовий Люань, що лежить на лижах, розкинув крила і граціозно ширяв та видавав ряд різких криків. З кожним криком навколо нього конденсувалися незліченні льодові списи, створюючись на Шуй Бін’єр.
Шуй Бінк’єр, покладаючись на укриття високих сніжних сосен, спритно перемістився між деревами і відколовся від кожного удару Луаня. Далі, йдучи по гребеню, де сосновий ліс чіплявся за схил гори, вона мчала на великій швидкості, намагаючись відірватись від літаючого звіра і возз’єднатися з Юезером та Сюе В.
Але розум десятитисяцького вищого класу був вражаючий. Він, послуговуючись своїми перевагами в повітрі, пильно стежив за ними — хоч би як вона намагалася, його не стягали. Оскільки Луань був провідником полювання, духовні звірі з усіх боків почали тягнутися до неї.
Ситуація стала дуже небезпечною.
Глибоко під землею, тисячі метрів під товстою кригою, Е Ю пробирався через тунелі крижаної печери. Його Домен Лазурного Серебра був розширений до краю, скануючи все навколо в пошуках схованих скарбів.
Окрім нечисленної трави, яку ще називають Великоднього Тараса Лежаного Сердця, він знайшов кілька інших рідкісних знахідок: Крижаний духовний синовий фрукт, Сніжний Жексень і крижану крижову Ґанодерму. Щоб нічого не пропустити, Е Ю підтримує Домен у формі ідеальної сфери — тунелів та земної поверхні.
Коли він піднімався по одному з нахилних проходів, його Домен торкнувся знайомої фігури - хтось втікав у сосновому лісі.
«... Це... Шуй Бін'єр?»
Е Ю був вражений. Зустріти її тут, на Північній Півночі, було більш ніж несподівано. Він швидко помітив, що вона оточена ворожими звірами — і на землі, і в повітрі, де її постійно переслідував десятитисярічний Луань.
Це його спантеличило. Якщо Бін'єр прийшла за кільцем, її мали супроводжувати старші або вчителі. Чому вона одна і в облозі?
Однак Е Ю склалося добре враження про Шуй Бін’єр. І при такій явному загрозі він ніяк не міг залишитися осторонь. Крім того, він обшарував більшу частину печери. Скарби, які варто було забрати, мабуть вже були зібрані, так що настав час йти.
Що ж... можна і врятувати її по дорозі назовні. Врешті-решт, бойовий дух і вроджений талант Шуй Бін'єр переважали навіть таланти Хо В. Налагодити з нею добрі стосунки було тільки на користь.
Прийнявши рішення, Е Ю закликав свій бойовий дух Лазурного Срібря духовного Дерева. З його кристалічних гілок проросте тоненьке відро і, швидко розгалужуючись та випрямляючись до поверхні, впритул потрапив маленький поток. Через мить він пробив сніг над землею.
У сосновому лісі ситуація Шуй Бін’єр погіршилася. Повертаючись від Луаня, вона опинилася в кільце Крижаних Ведмедів, Зимніх Морозових Волків, Льодових Льюз та крижових Чорних Тигрів. Вони поступово заганяли її в тіні снігового піку.
Зверху Льодовий Люанський Луань кружляв у тісних колах, не спускаючи з неї очей, готовий вдарити при будь-якій спробі відлетіти. На землі звірі обскубували клики, ричучи з метою вбивства.
І саме в той момент, коли вони були готові кинутися... з-під снігу вирвалися лазурно-кристаллічні корені, втворюючи стіну із блискучого, схоже на лід дерева навколо Шуй Бін'єр. У наступну мить ці корені вигиналися і хлестнули, наче величезні змії, зі свистом розсікаючи морозне повітря та врізаючись у атакуючих тварин.
Під хор болючих волей Леджі, Вовки, Леви та Тигри були або відкинуті геть, або заплуталися у несохитій хватці коріння Дрова.
— Це...
Шуй Бін'єр на мить застигла з широко розкритими очима. Цей синій кристалічний корінь, вона впізнала його миттєво. Хіба це не бойовий дух Е Ю, капітана першої команди Академії Небесного Доу?
Ми знову зустрілися.
Створивши густі заросли корінням, Е Ю ступив на сніг через Простість Лазурного Серебра, повернувся до неї і злегка посміхнувся.
— Вы... Молодий пане Е Ю?
Крижані очі Шуй Бін'єр розширилися від подиву. У Небесному Доу були чутки, що Е Ю змінилася зовнішній вигляд. Але коли вона побачила його зараз з іншою фігурою, рисами обличчя і навіть кольором волосся та очей, то все одно не могла в це повірити.
— Верно. Це я.
Усмішка Е Ю не ослабла.
— Що відбувається з усіма цими духовними звірами?
Навіть кажучи це, він контролював коріння дерева легко зберігаючи найближчих тварин. Він подивився на небо, чекаючи її відповіді.
Шуй Бін'єр безпорадно видихнула.
— Чесно кажучи, ми не знаємо. Я досягла 50-го рангу, тому наша директриса привела нас на Крайній Північ за моїм наступним кільцем. Спочатку все було добре. Але потім звірі тут раптово розлютилися. Цілі групи почали атакувати нас без зупинки. Наш вчитель залишився, щоб затримати їх, поки ми втекли. По дорозі я зіткнулася з цим десятитисячним Луанем. Мені довелося забрати його за собою... І в результаті я опинилася тут.
Вираз обличчя Е Ю трохи дивно. Він не міг не запідозрити... Чи ж це не сталось тому, що він змусив Крижану Імператрицю принести себе в жертву, і Сніжна імпіратиця дізналася про це? Якщо Сніжна Імператриця видала наказ вбивати всіх людей на Північній Півночі... Значить, на Шуй Бін'єр і команду Тяньшеуї полювали через нього.
Це було... Недобре. Тим не менш, він зберіг спокій і легко сказав:
— Доля свела нас тут. Якщо вже я знайшов тебе, я допоможу.
Одним з зусиль, спрямованих на те, щоб коріння Дрея тягнулося вгору і ударило десятьтисячелітньому Луаню в повітрі.
— Крії!
Велика пташка видала пронизливий крик, змахуючи крилами, щоб викликати війну і заблокувати атаку. Але шторм не зміг зупинити просування. Кристалічні корені знехтували екстремальним холодом, обвлюючи птаха аж поки та не виявилася упакована, наче пельмінь.
З жалобним криком Лежачої Сніжний Літаючий Луань впав з неба, врізався у снігові сосни і підняв хвилю білої пилу.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya