Якби Юй не знав справжньої особистості Цянь Женьсюе...
Він би просто подумав, що вона дізналася в ньому Ань Лана і тонко натякнула, щоб він не повертався на Велику Арену Духа Небесного Доу для дуей.
Але оскільки він знав, ким насправді була Цянь Женьсюе...
Коли вона згадала, що Салас допитав у храмі Духів ордер на його страту і отримав відмову, І Юй міг зробити лише один висновок:
Вона, мабуть, втрутилася, щоб захистити його.
Хоча він присягнувся служити Цянь Женьсюе...
Чесно кажучи, І Юй завжди вважав це скоріше об'єктивним союзом, ніж чимось емоційним.
Незважаючи на це, Цянь Женьсюе, юна спадкоємиця храму Духів, не тільки « прикрила його »..
Вона навіть зробила все можливе, щоб попередити його про потенційну небезпеку.
Це викликало в неї складну бурю емоцій.
« Якщо я коли-небудь знайду силу і засоби...
Я зроблю все можливе, щоб ти не закінчила так, як в оригінальній тимчасовій лінії."
Як потрапитицю без будь-якої системи, на яку можна покластися, Ію не сміявся мріяти про надто багато - але він мовчки дав собі цю клятву.
Відтоді Е Юй більше ніколи не користувався особою Ань Лана, щоб брати участь у боях на арені.
Замість цього він щоранку відвідував заняття в Королівській Академії Небесного Доу...
А кожного дня після обіду до Колодця Інь і Ян Леда та Пламені, де продовжував культивувати за допомогою методу Внутрішнього Яра. Він грав резонувати з Імператором Сіневатого Серебра, А Інь та навколишніх Синєва Серея Срібною травою і поліпшував свої тренування.
Він також загарбав своє тіло, використовуючи коливання блискавиці та стиснення сили духу.
Але, як тільки його фізична сила досягла певного порога...
І Юй виявив, що використання блискавиці, яку він використовує своєю власною силою духу, стало набагато менш ефективним для тренування Грозового Магнітного Телу.
На щастя, у нього все ще була зовнішня кістка Духа - Пекло Громового Ада.
Направляючи набагато сильнішою силою блискавки списа...
І Юй зміг продовжити культивувати Грозове Магнітне тіло, поліпшуючи свою фізичну конституцію за допомогою постійної блискавиці.
І ось так, в мить ока, пролетіло півроку.
Наближався день народження Еленлін.
Оскільки Дугу Янь, прийнявши восьмелептко Безсмертну Орхідею, швидко просунулася вперед і прорвалася через цілий великий ранг...
Вона і Е Лінлін більше не могли брати участь в Парних битвах разом.
Дізнавшись про день народження Еленлін...
І Юй запропонував:
— Чому б нам не подарувати їй висококласну лікарську траву?
Як близька подруга...
Дугу Янь вже думала подарувати їй рідкісну траву, щоб допомогти поліпшити культивацію та природність.
Дугу Бо також погодився.
Завдяки їхньому спільному досвіду в мистецтві лікування і давніх зв’язків між їхніми родинами (обладналося з токсинами), клан Бі Лінь та кан Дев'ятисердя Бегонії завжди мали близькі стосунки.
Однак у місті Колод і Ян Леда та Пламені не було жодної безсмертної трави, яка була б підхожою для унікальної конституції Е Лінлін.
Порадившись з Дугу Бо...
І Юй вибрав Десятитисячевого короля Білого Нефритового Жененя, який поступається тільки правдивим безсмертним травам, як подарунок на день народження Елін.
За волею долі...
Дугу Янь тільки що досягла 40-го ранга, і їй потрібно було відправитися в Закатний ліс з Думку Бо, щоб добути своє четверте кільце духу.
До їхнього повернення мало пройти деякий час.
Тому цей подарунок міг принести тільки Е Юй.
Того вечора Е - Юй запросив Лінлін прогулятися містом.
Без Дугу Янь...
Вони були тільки удвох прогулюючись вулицями Імперського міста Небесного Доу, наче пара на побаченні.
Ця ніч стала найщасливішою вночі, яку Е Лінлін пережила...
З того часу, як Юй почав зустрічатися з Дугу Янь.
На зворотному шляху...
Її темно-сині очі, зазвичай приховані під довгою людиною, сяяли від радості.
На її прохолодному, ніжному обличчі грав слабкий рум'янець, а рожеві губи вигнулися в усмішку, яку вона не могла стримати.
Але несподівано Е Юй зупинився.
— Э Юй? Що трапилося?
Елін моргнула своїми гарними очима і дивилась на нього.
— Лилин... Ти знаєш, який сьогодні день?
- Мій день народження.
- З днем народження!
З м'якою посмішкою Е Юй поліз у свій браслет Нефритового Дракона і, наче фокусник, дістав красиво запакований букет Хрізантем пов"язаних Сердец, простягаючи його їй.
Сердець був дуже особливим, як хризантем.
На одній рослині розпускалося багато бутонів...
Хоча квіти ніколи не цвіли одночасно, вони в’янули все раз — унікальне явище.
— Э Юй... Звідки ти дізнався, що мені подобаються Хризантеми пов'язаних Сердець?
Поражена, Елін обережно взяла у нього букет, не в силах стримати цікавість.
- Я пам'ятаю, ти згадала про це одного разу... коли ми тільки зустрілися, поки читали разом.
— Я ніколи не забував.
Юй слабо усміхнувся, відповідаючи.
Ці слова Е Лінлін зачісувала в ніздрі від нахлинулих почуттів.
Вона згадала ті ранні дні, після їх першої зустрічі...
Читання разом, підтримка один одного...
Вона була першою, хто познайомився з Юєю.
Першою, хто закохався в нього.
І вона була впевнена, що він теж мав до неї почуття.
Так чому... Чому ти опинився з Янь-цзи?
- О, а це від мене і Янь-Ян. Подарунок на твій день народження.
Після того як вона прийняла квіти, Єй дістав нефритову щулку і з посмішкою простягнув їй.
- Відкрий і поглянь.
Е Лінлін з цікавістю відкрила ящик...
Усередині лежав білий, напівпрозорий женинчик, його коренева система була довгою і складною, за формою майже крихітної людської фігурки.
Як Майстер духа допоміжного типу зцілення...
З глибокою спадщиною її клана в медицині і власними дослідженнями у травології, Елін відразу дізналася його:
Десятитисярічний Король Білого Нефритового Жененя.
— Це... Це занадто цінне!
— Э Юй, я не можу прийняти це!
Серце Лінлін тремтіло. Вона швидко зачинила ящик і спробувала повернути його назад.
— Лилин...
Ей зловив її руку, його погляд був твердим.
- Цей подарунок ми обговорювали разом з Янь-Ян і Дедушкою.
- Забудь про те, чи це "дорогоцінно".
- У цьому світі немає чогось абсолютно безцінного.
« У порівнянні з нашими друзями ми нічого не робимо.
— Хіба ми не хороші друзі?
- Будь ласка, Лінлін... прийми це.
"Просто дружба...?"
Серце Лінлін стискалося від болю. Вона прошепотіла про себе з розчаруванням.
Але вона не була готова здаватися. Стиснувши свій вишуканий кулачок, вона запитала:
- Цей Король Білого Нефритового Нанта... це Янь-Ян хотіла подарувати його мені?
— Или... Це був ти, Ей?
— Эм... Це була... Спочатку моя ідея.
Їй було ніяково, коли Юй почухав затилицю.
І в цей момент...
Е Лінлін відчула, ніби сонце проникало крізь хмари в її серце.
Радість і тепло розцвіли всередині неї.
« Я знала це — я все ще в серці Е Юя! »
- Дякую... Юй!
Оскільки Дугу Янь тут не було...
Вона більше не могла контролювати себе. Її очі почервоніли, і вона кинулася в обійми Е Юя.
Вдихає свіже, багате життям ауру, що виходить від тіла Е Юя...
Вона хотіла, щоб цей час тривав вічно.
Відчуваючись прив'язаності Е Лінлін...
Її серце зітхало, його емоції були настільки ж суперечливі.
Зрештою, коли він вперше пішов до Королівської Академії Небесного Доу, вона була тим, кого зустрів першою.
Провівши разом понад півроку день і ніч...
У нього з’явилися справжні почуття до неї Лінлін.
Він відчував, що теж їй подобається.
Якби обставини дозволяли йому, він би з радістю розпочав з нею стосунки.
Але тоді...
У нього не було права працювати на спадкоємиці Дев’ятирдельної Бегонії.
Її клан ніколи б цього не схвалив.
Щоб змінити свою долю, щоб повстати проти призначення...
У нього не було іншого вибору, крім як об'єднатися з Дугу Янь, щоб отримати доступ до безсмертних трав Колод Інь і Ян Леда та Пламені.
У нього просто не було іншого виходу.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya