Ти намалюєш для мене?
Е Лінлін на мить захиталася. На її елегантно красивому, холодного і ніжного обличчя в фіолетових очах відобразилася цікавість.
- Е Ю, ти справді вмієш малювати?
Звісно! — Усміхнувся Е Ю. - Не хвалюся, але думаю, що мої навички малювання досить хороші! Більшість грошей, на які я купував сторічний конус і духовні трави в місті Нуодинг, я заробив на уроках малювання, котрі сам й відкрив!
Це дуже здивувало Елін.
- Невже так чудово?
- Хе-хе, Лінлін, дізнаєшся коли спробуєш!
За настоянням Е Ю, Є Лінлін, одягнена в довге голубе плаття, висока і граційна, зі стрункою та елегантною фігурою і прохолодним ніжним обличчям сором’язливість піднялася перед клумбою яскравих фіолетових квітів.
Неподалік Е Ю дістав підготовлений мольберт і вугільні олівці, потім почав серйозно малювати, додаючи колір зображення.
Через годину, закінчивши картину, Е Ю посміхнувся і простягнув портрет E Лінлін.
— Взгляни!
Е Лінлін взяла картину.
Коли вона побачила цей портрет, який був ідеальним для неї - блакитна дівчина на картині тримала книгу і сором'язливо стояла перед яскравими кольорами -- її губи злегка приховувалися від шоку, вона була вражена.
Картина була неймовірною!
Вона виглядала майже в точності як вона.
Вона ніколи раніше не бачила такого майстерності!
— Лилин! Ця картина для тебе. Сподіваюся, вона буде приносити тобі більше щастя і менше смутку кожен день!
Коли він почав працювати, гарне обличчя Е Ю розплилося в усмішку, коли той захотів їй добра.
Почувши це, вона відчула легкещипування в носі та прохолодним голосом і сказала:
— Е Ю, дякую за картину і побажання!
Після цього вони розлучилися.
Е Лінлін пішла на зустріч з Дугу Ян, щоб повернутися в Імператорське місто Тянь-Доу.
Е Ю, з іншого боку, покинув Імператорську академію, щоб перейти до густого поля Сіне-Срібряної трави, яке він нещодавно виявив у сусідньому лісі.
Використовуючи природний полігон для імітації середовища бойового духу, він планував тренувати свою техніку внутрішнього ядра.
Е Лінлін прибула на полігон і почала чекати Дугу Ян.
Оскільки це відбувалося приблизно в той самий час щодня, Дугу Ян невдовзі з’явилася.
По дорозі назад Дугу Ян помітила картину в руках Е Лінлін.
- Лінлін, що це?
Вишукане і гарне обличчя Дугу Ян було повно цікавості, її смарагдові очі сяяли, коли вона запитала.
- Це картина. Е Ю подарував мені її! — Її очі трохи пом’якшилися, і вона відповіла прохолодно.
- Це твій портрет? Дай подивитися! Цей хлопець вміє малювати?
Дугу Ян було цікаво, і коли вона вихопила картину з рук Е Лінлін, її шок був миттєвим.
— Вау! Цей хлопець так добре малює? Це навіть краще, ніж у придворних художників, яких я знаю!
Спочатку Дугу Ян не цікавилася Е Ю.
Але побачивши картину Е Ю, Дугу Ян відразу ж схопила Єленлін за руку, ігриво прохаючи:
— Лилин! Швидко знай мене зі своїм маленьким шанувальником! Я хочу, щоб він намалював і для мене теж--
— Ян-цзи, не говори дурниць. Ми з Е Ю просто друзі! - Холодне обличчя Е Лінлін стало яскраво-червоним від сорому.
— Ладно, ладно! Друзі, я зрозуміла! У будь-якому випадку, мені все одно. Я теж хочу таку картину!
Зрештою, крім того що вона хотіла представити Ю Дугу Ян наступного дня, їй не було вибору.
Наступного дня, після ранкових занять, коли інші розходилися, Е Лінлін привела Дугу Ян до Є Ю, відчуваючи себе трохи сором’язливо, і сказала прохолодно:
— Э Ю, это Ян-цзи. Вчора, побачивши картину, яку ти намалював для мене, вона подумала, що ти зробив чудову роботу і сподівається, щоб ти міг зробити одну й для неї.
Привіт, Е Ю. Я Дугу Ян! — Дугу Ян усміхнулася і простягла руку Е Ю.
Привіт!
Е Ю злегка потиснув її руку, і Дугу Ян відчула до нього симпатію.
Цей хлопець був симпатичним і здавався справжнім джентльменом!
— Е Ю, як думаєш, коли ти зможеш намалювати для мене картину? — Після рукостискання Дугу Ян відразу нетерпляче запитала.
Е Ю злегка посміхнувся в душі, не здивований цим.
Він малював для неї Лілін вчора, тому щоб привернути увагу Дугу Ян.
Він очікував, що Дугу Ян підійде до нього.
Для когось на зразок Дугу Ян, гордий і холодний, її особистість, ймовірно, сформувалася через те, що в дитинстві нею завжди захоплювалися і ніколи не відмовляли.
Щоб завоювати серце дівчини, потрібно залишити незабутні й зворушливі враження.
Тому Е Ю посміхнувся і сказав:
— Дугу Ян, ти сподіваєшся, що я зможу намалювати для тебе портрет, такий же як і для Лінлін?
— Саме так! — Дугу Ян гордо уперла руки в боці.
Раз у її найліпшої подруги Е Лінлін є такий, як Дугу Ян може відстати?
— Якщо так, мені дуже шкода! — Е Ю похитав головою і сказав. — Я не зможу цього зробити вже тепер! Тому що створення ідеального мистецтва - це не те, що можна зробити недбало. Добрі пейзажі вимагають, щоб краєвиди глибоко закарбувалися в серці людини. А щоб намалювати гарний портрет, потрібно бути дуже знайомим з людиною, яку малюєш. Я провів багато часу з Лінлін, тому я добре її знаю і можу вловити її схожість. Але Дугу Ян, я знаю тебе недостатньо добре щоб створити кращий ефект.
— Ах!
Це трохи розчарувало Дугу Ян.
Однак слова Е Ю були не відмовою, а ознакою незнайомості.
Це було легко вирішити!
- Тоді я буду ходити з вами в бібліотеку! А на канікулах ми також можемо відвідати Імператорське місто Тянь-Доу.
Дугу Ян нахмурила брови і на мить задумалася, потім заговорила.
— Добре! — Е Ю погодився негайно.
З того часу вони втрьох часто ходили до бібліотеки разом.
Протягом того часу Е Ю швидко подружився з Дугу Ян.
Дізнавшись про духовне кільце Е Ю і теорію відновлення духовного обручка, Дугу Ян відчула на собі великий зміст цього процесу й захоплювалась ним.
Тому що в її власного бойового духу Нефритового Змія теж були недоліки, але сім'я Білін ніколи не знаходила вирішення.
А Е Ю знайшов теоретичний спосіб еволюції бойового духу Сіне-Середяної трави.
І він не полював ні за якими кільцями місяцях, виявляючи свою рішучість і наполегливість.
Яка ж рішучість!
Дізнавшись про статус сироти Е Ю, Дугу Ян відчула до нього глибоке співчуття і жалість через те, що вона втратила батьків, але її дідусь був з нею, а Ю не мала жодної сім'ї.
З Дугу Ян Ю швидко зрозумів, як найліпше завоювати її серце.
По-перше, Дугу Ян втратила батьків у ранньому віці.
Хоча її дідусь, Дугу Бо, душі в ній не чаюв, він був головним чином зосереджений на своєму вдосконалення.
Це залишало Дугу Ян з тугою за увагою і розумінням.
Коли вона була молодшою, до того як Дугу Бо став Титулованим, через отруту сім'ї Білін Дюґу Ян часто піддалася оплакуванню однокласників в Імператорській академії.
Це зробило її невпевненою і чутливою.
Щоб захистити себе, вона стала гордою і відсторонньою й не побіжною.
Однак Дугу Ян прагнула турботи, уваги та захисту.
З огляду на це Е Ю, звичайно, знав, як реагувати.
Як мандрівник у часі, турбота і захист дівчат були тим, в чому Ю досяг успіху.
Хоча Дугу Ян було неможливо захистити прямо зараз, тому що ніхто не сміявся ображати її в Імператорському місті Тянь-Доу після того, як Дуґу Бо став Титулованим.
Проте Дугу Ян все ще прагнула захисту.
У певному розумінні це віддзеркалювало її захоплення силою.
Хоча Сила Е Ю була ще не достатньо сильною, але приклад Великого Майстра і Сяо Гана був відомий тим, що він знав, ніби демонстрація сили є лише однією силою.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya