Але він не розсердився.
— У минулому житті я мав іншу особистість, і пообіцяв Ван Цзіньхуа, що відплачу їй гроші, як тільки одужаю. Шлюб був удаватим, моїм справжнім наміром було залишитися в Дереві Лотаоса, щоб відновитися. Я не мав до неї жодних почуттів, і я ніколи її не торкався.
Минулого життя я й гадки не мала, що у нього і Деревні Лотоса такий зв'язок.
Це була одна з причин, чому я вірила в нестачесті Лі Юаньчжао.
Кожного разу, коли він щось робив для мене, я підсвідомо думала, що це не його справжні почуття, а лише маска.
Ця правда позбавила мене дар мови.
Голос Лі Юаньчжао був хрипким:
- Цей охоронець не був одним з моїх людей. Імператор посилав його перевіряти тебе багато разів, а я робив вигляд, що ти мені байдужа. Мої слова також були написані для того, щоб розвіяти страх імператора. Я боявся, що після мого відходу він почне тебе переслідувати. Я колись думав, що якщо зможу вилізти на трон раніше, то можу привести тебе до палацу. Але ти тоді сказала, що тобі байдуже. Моя любов, заколка, залишена мені матір'ю, владою і статусом... Все, що я міг тобі дати, тобі було байдуже. А як же гроші? У мене нічого не залишилося, це все, що у мене є.
Здається, я бачила багато різних версій Лі Юаньчжао.
Лі Юаньчжао, що вмирає, Лі Юраньйо, з яким я проводила щодня, і Лі Гуанджау, який повернувся та пішов.
Хоча кожна версія була різною, всі вони відповідали моїм сподіванням і дозволяли мені спокійно залишатися тверезими. Але Юаньчжао переді мною зруйнував усі мої упереджені уявлення про нього.
Ця його сторона вперше змусила мене відчути себе втраченою.
Його голос був щирим:
— Чжу Чаойнь, ти б довірилася мені хоч раз?
Я опустила очі і нічого не відповіла.
Здається, мені потрібен час, щоб все обміркувати.
***
Через сім днів у Шенцзіні відбулося свято ліхтарів.
Завдяки організації банку з нагоди народження прем'єр-міністра, справи Юньоан процвітали ще більше.
А я, несучи нещодавно розшитий золотий ліхтар, стояла на тому місці, про яке домовилася з Лі Юаньчжао.
Міст був повний пішоходів, кожен в масках і з різними ліхтарями.
Під мостом тисячі ліхтариків у формі лотоса відбивалися в озері, плаваючи і опускаючись разом з водою, як зірками, що падають із Чумацького Шляху.
У натовпі, який не хотів бачити туристів, з’явився лише один чоловік.
У руці він ніс пухкий, круглий і чарівний ліхтар у формі злитка, вишитий Юньшеан.
Але з якоїсь причини всі інші вишиті ліхтарі були розкуплені, крім мого улюбленого ліхтарика в формі слитка, який продався всього два або три рази, став найгіршим проданим товаром в партії.
Я хвилювалася.
Кілька днів тому раптово з'явився добросердий чоловік і скупив всі позосталі ліхтарці у формі слимаків.
Я відразу зрозуміла, хто це.
Високий чоловік в масці йшов швидким кроком, здавалося, у піднесеному настрої.
Він злегка зупинився поруч зі мною, але потім зробив вигляд, що йде далі.
Я зробила вигляд, що не впізнаю його, спокійно перевівши погляд у інший бік.
І точно.
Чи Юаньчжао знову подивився мені в обличчя.
Походячи кілька разів взад-вперед, він помітив мою непереможність і, не в силах стриматися, поспішно зняв маску.
- Ти мене дійсно не впізнала?
Він злегка нахмурився.
Я мало не розсміялася, але серйозно кивнула.
Лі Юаньчжау був приголомшений, але швидко взяв себе в руки:
— Все в порядке. Я дам тобі інший шанс наступного року. Якщо ти не впізнаєш мене наступного року, то через рік, і ще за рік. Таким чином, рік за роком ти врешті-решт мене дізнаєшся.
Його очі розслабилися, сповнені очікування.
- Про що ти хотіла зі мною поговорити?
Я знала, що він чекає.
Я також зняла маску кролика.
Рука, яка стискала ліхтарний стовп, стала міцнішою.
— Лі Юаньчжао, я все обдумала. Мушу визнати, у нас раніше було багато непорозумінь, але якщо ти готовий все прояснити, є речі, які я не хочу від тебе приховувати. Я не відчуваю до тебе нічого поганого, у мене були почуття до вас і я не боюся знову тобі довіряти.
Його очі та брови засяяли від радості.
Я зітхнула і продовжила:
— Але в мене є й інші справи, якими я хочу займатися. Якщо ціна за те, щоб бути з тобою, - це відмова від Юньшеан і свободи, я думаю, мені не зможу цього зробити. Дев’ятифутові палаци, імператорська родина. Все це буде кайданами, що знущають мене. Ті дні, звичайно, будуть багатші, але я не буду щасливішим, ніж зараз. Я все ще віддаю перевагу бути маленькою жадібною до грошей дівчиною, возитися зі своєю улюбленою золотим ниткою. Як тільки я зароблю більше грошей, я буду займатися тим, що мені подобається. Або ж, коли у мене буде вільний час, я піду помилуватися красою природи. У глибині душі я знаю, що це життя, яке я дійсно хочу. Лі Юаньчжао, прости мене.
Ці слова допомогли мені відчути величезний тягар з плечей. Я поклонилася і повернулася, щоб піти.
Раптом чоловік позаду мене схопив і притягнув у свої обійми.
Іншим рукою він підвів мою маску і пильно подивився на мене.
— У шлюбі укладено, союз складається. Ми молилися до неба й землі в гірському храмі у селі Тароса.
Пальці Лі Юаньчжао торкнулися моїх губ.
Потім мене окутав теплий поцілунок.
— Якщо ти не хочеш йти до палацу, то забудь про це. Я знайду спосіб. Але, Чжу Чаойнь, не думай, що ти зможеш мене налякати.
З наближенням Нового року Юншеан відкрив свій третій філіал у столиці.
Я не могла справитися з усім самотужки, тому призначила це двом іншим служницям.
Того дня Шенцзин був повністю вкритий снігом.
Після нашої розмови Лі Юаньчжао здавався ще більш розкутим.
Кожного разу, коли у нього був вільний час, він приходив до мене.
Він сказав, що якщо я не хочу йти до палацу, він прийде до мене.
Такий був його план.
Насправді він багато знав про мене. Кожного разу, коли приходив до мене, приносив мені коштовності і гроші.
Це був не мій колишній чоловік.
Це, очевидно, був бог багатства, який він дав йому в дар!
Як тільки я його побачила, я озирнулася і за допомогою моменту, коли один із спостерігачів відвернувся, втягла його до будинку:
- Ти зайшов з подвір'я, так? Не заходь спереду. Якщо хтось дізнається в тобі Імператора, він точно злякається і втече. Якщо ти заважатимеш моїм діям, я навіть собачу нору тобі не відкрию, не кажучи вже про заднє подвір'я.
https://literna.net/uk/books/106-palats-pozolochenikh-klitin