Бань Шен заціпенів, потім його охопила лють:
- Ви брешете! Сьогодні мій день народження! Мама пообіцяла звести мене в кіно і піцерію! Я хочу до неї!
Він рвав до дверей, але його утримали, і він знову знепритомнів.
З того часу він зазнав психологічної травми, хоча тоді не усвідомлював своєї хвороби.
І жалкували його всі, та шепотіли:
— Його мати вбила, коли вона шукала його.
- Її задушили шнуром, а потім ще добили ножем.
- Це він убив її.
Може, та віщка була права - він дійсно « проклята зірка» яка несе смерть тим, кого любить.
Він перестав святкувати дні народження. Він відчував себе прокляттям для світу. Він втратив матір, і його сім’я розпалася.
Його душевні муки посилювалися через батька, який після смерті дружини зазнав його холодного насильства і ненависті. Батько ніколи не говорив цього вголос, але кожним своїм вчинком показав, що вважає Бань Шена вбивцею.
Він не святкував його дні народження, не ходив на батьківські збори і не дбав про нього. Бань Шен виріс сам.
Він ніс на собі тягар провини, не спав ночами, страждав від безсоння і депресії, покладаючись на снодійне. Щоразу, закривши очі, він бачив сцену смерті матері.
На кісточці він витатуював чорну лілійку, улюблену квітку матері.
Він боявся виявляти доброту. Він не знав, що є правильним і неправильним. Здавалося, він помилявся, адже через його доброту померла мати.
Тому він прикидався злим, щоб захистити себе. У школі він завжди був похмурим, холодним і не втручався в чужі справи, його очі говорили, що йому все одно.
Що ж до Лев Цзяшу, Лінь Вейся і так здогадалася.
- Чому... Чому... - Вона опустилася на коточки, все ще стискаючи телефон. Сльози падали у пісок, і вона відчувала біль, який розриває серце.
Вона кричала в трубку, шукаючи відповідь у світу, але в відповіді була тільки тиша.
Де була відповідь?
Стан Бань Шена погіршувався, і лікарі вирішили розпочати акупунктуру електротехніки та голкотерапію, щоб перервати його негативні думки й песимістичні ідеї.
Лін Вейся знала цей метод: за допомогою анестезії, мікасантів і електродів короткі імпульси впливають на мозок через втрату свідомості та придушення суіцидальних думок.
Коли його везли в операційну, вона стояла за дверима і тремтіла від холоду. Вона не знала, скільки пройшло часу, але коли його викинули, він був бледен і непоручений, як красива, а безжиттєва статуя.
Її серце стисалося.
Після лікування він почувався краще, але пам’ять погіршилась. Він часто забував про недавні події, проте старі запам’ятався чітко.
Одного дня він сидів на терасі і грівся на сонці, а вона чистила яблуко. Він потерти очі і втомився сказав:
- Мені часто сниться Лян Цзяшу.
Вона завмерла, і він, побачивши її реакцію, посміхнувся:
що я про нього говорив?
Вона відклала яблуко і ніж, подивилася на нього і, зрозумівши, що голос тремтить, сказала:
— А-Шэн, я все знаю.
Вона знала, через що він пройшов за ці роки і як він вижив.
Лев Цзяшу постійно зазнавав знущань у школі. Бань Шен, будучи його сусідом по парті, зовнішньо залишався байдужим і спостерігав з боку, але насправді він кілька разів потайки допомагав йому.
У той день, коли він витягнув його з басейну, все тіло Лев Цзяшу було в кровоточивах. Він прикривав рани одягом і з важкою витирав бруд з обличчя, через зламаного зуба він заїкався і, тримаючись за стіну, прошепотів:
— Бань... Шан, дякую.
Бань Шен, який щойно пережив розмову з батьком, був не в дусі і майже байдуже відповів:
- Не піддавайся мені більше.
Слова виявилися пророчими, бо Лев Цзяшу загинув.
Бань Шен не простягнув руку, але втратив його.
Йому ніколи не щастить.
Тому він навмисно приписував собі злу людину — почуття вини і сорому.
Він закашнувся, груди здригнулася, очі почервонів, і він преривисто прошепотів:
— Якби я не сказав цих слів, якби я проводив його до дому...
Може, все було б по-іншому.
Сім’я Бань Шена була складною. Пізніше батько знайшов іншу жінку, і Бань Шен, навчаючись у школі, дражнив її, намагаючись перешкодити батькові одружитися.
Йому здавалося, що він залишиться сам, якщо батько одружиться.
Коли скандал розлютився, батько відправив його за кордон і сказав прямо:
— Твоя тітка вагітна.
Він застиг, але потім посміхнувся з напускною недбалістю:
- Вітаю.
Він залишився один.
За три роки за кордоном він страждав від почуття вини за дві смерті і нестерпного болю.
Його ніхто не любив.
Він був пилком у всесвіті, про яку ніхто не піклується, осколком, який вітер заніс в рейки і розчавив, він був зморщений зеленим яблуком в холодильнику, яке повільно гниє і про якого забувають. Він був гумкою, яка прилипла до килима, яку господар хоче викинути.
Він постійно думав про смерть.
Йому ніхто не дзвонив. У Різдво він подзвонив батькові, але номер був відключений.
Може, в їхніх очах він вже мертвий.
« Чому, чому?» — думала вона знову і знов.
Її світлий, прекрасний хлопець, у якого було стільки надій, пережив багато болю.
Якби вона могла зробити його звичайним хлопцем, який повертається додому після гри в м'яча вечеряє з сімою, чує вітання у день народження і святкує, відкриваючи пляшку пива через відкритої зірки.
А не той, хто блукає в темному тунелі.
На самоті.
Лінь Вейся опустилася на коліна і заткнулась обличчям в його бік. Вона відчувала його чистий, легкий запах, від якого хотілося плакати. Сльози залили його одяг, вона схлипувала, ледь виговорюючи слова:
- Пробач мені, А-Шен... Вибач... Це я в усьому винна.
Якби вона тоді не викрила Чжен Чжаосіна, то ніколи б цього не зробила.
Бань Шен поклав руку на її чорні волосся і хрипло сказав:
- Дурна, чому ти тут?
Навіть без цього у батька з'явився би інший привід відправити його за кордон.
— Ты не винна. Це були нещасні випадки, коли вона швидко витерла сльози і підняла на нього очі. — Інколи небо забувають про добрих людей. Наприклад, про тебе.
— Лінь Вэйся, мене ніхто не любить, — тихо сказав він.
— Я люблю Бань Шена найбільше на світі, — захлипнула вона.
Бань Шен - той, хто у важкий момент привіз її до моря і сказав, що готовий прийняти все, про що вона переживає. Той, хто приїхав з нею в Цінбей дивитися сніг, який зігрівав її руки і ноги у холоді. Той, хто залишив її і змінив спеціальність та мовчки захищав її весь цей час.
Він повернув голову, витер сльози з її обличчя. Вони зіштовхнулися, дивилися один одному в очі, червоні від сліз, і поцілувались. Смак поцілунки був солодким, гірким - смаком відчаю.
Лінь Вейся думала, що після електрошоку йому стане краще, але він був слабкий і тремтіли руки, прискорювалося серцебиття. Іноді він спав 24 години від ліків, а іноді зникав.
Бань Шен відмовився від терапії та акупунктури. Коли лікарі та медсестри відволікалися, він втікав, купував у магазині цигарки і дві банки холодного пива, сідав в машину й кудись поїхав.
Кожного разу Лінь Вейся забирала машину і їхала шукати. Одного разу він зупинив машину біля скелі.
Один крок вперед - і бездня, туман приховував дно. Коли вона йшла до нього, підказувалися ноги. Вона не розуміла, як він міг просидіти там три години, його самотня фігура здавалася такою далекою.
Їй було страшно, гірше за нього. Вона боялася, що він зробить щось несправжнє.
Вона сіла в машину, поклала руку на його і подивилася на нього ясним поглядом:
— А-Шен, мне страшно. Завези мене звідси, добре?
Він застиг з сигаретою, його рука здригнулася.
Бань Шен сидів за кермом і курив, втомлений, з болючою шкірою. Сигарета майже догоріла до пальців, дим вився навколо його довгої шиї.
Він був наче зірка, що зникає.
В машині грала дивна панк-песна з веселим ритмом, і чоловічий голос неживо співав: « Я бачив цей світ, нічого особливого, просто звичайний".
Лін Вейся нахилилася і вимкнула музику. Настала повна тиша — була перша година, лише птахи і вітер.
- Тоді подивися на мене! - Вона взяла його за підборіддя і повернула до себе. Її голос тремтів від сліз, але був твердим.
Він повернув голову і зустрівся з нею поглядом. Її обличчя було ясним і чистим, а позаду її спиною сонце піднімалося над темним морем, пробиваючись крізь хмари. Темрява розсіялася, і світ засяяв золотим світлом.
Ніч пішла. Тепло, м'яке і милостиве сонце торкнулося його, окутав повністю.
Від цього мені хотілося плакати.
У її очах він побачив день.
Світ став новим.
— Добре, - сказав він, кинувши цигарку і притиснувся до її лоба. Його очі почервоніли, голос тремтів.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno