Після його слів розходилися дружнє "о-о" і багатозначні погляди заскочили між ними. У цей момент хтось гукнув Бань Шена. Він повернувся до Лін Вэйся:
— Чекай мене тут, нікуди не йди.
Вона кивнула. Коли він пішов, поруч з'явився рудий мажор. Він подивився на віддаляється Бань Шена і сказав:
— Вперше бачу, щоб він водив дівчину.
Вона нічого не відповіла. У трьох метрах від них суддя розмахував прапором і повторював правила:
— Коло навколо гори на півдорозі. Переможець, який повернеться на базу за мінімальний час.
- А що на кону? - Вона запитала рудого.
Він почухав шию і відповів:
- Той, хто програв, віддає свою машину. А якщо не хоче - встає на коліна і називає переможця "папой". що твій хлопець програє? — Усміхнувся він. - Він ніколи не програє. З ним я завжди другий. Цього разу я точно не повинен програти, - зло процідив він. - Ти прийшла відмовити його?
Він хотів додати, що Бань Шен занадто впертий і коханець, і її навряд чи вдасться його переконати, але Ліне Вейся похитала головою і тихо сказала:
— Я прийшла побути з ним.
Рижний поспішав і погляд його змінився. Він відкрив рот, щоб щось сказати, але в цей момент Бань Шен, невідомо коли повернувся, стояв у двох метрах від них з холодним і грізним видом:
— Линь Вэйся, иди сюда.
Вона підійшла, зауваживши, що він похмурий. Вона хотіла заговорити, але він схопив її за зап'ястя і потягнув у чагарник сухої тростини за базою.
Зимою навіть у передмісті ще чулися цвіркуни. Бань Шен дринув скупиною, дихання стало важким:
- Не підходь до нього.
Лін Вейся відчувала себе абсолютно невинною - вона нічого не робила, це той чоловік підійшов до неї. Вона інстинктивно заперечила:
— Я не...
Холодне місячне світло падало на її обличчя, роблячи його більш вишуканим і прекрасним. Її вологі губи алелі, чорні волосся і яскравий рот - хто б не залюдбався. Бань Шен підняв руку і великим пальцем грубо стьор з її губ помаду.
Її губи були м'якими, теплими, і незабаром на його пальці залишився Аловий слід.
Стерва помаду, він побачив її справжній колір губ - ніжний-розовий, світле попереднє. Він зрозумів, що так вона навіть гарніша, і від цього йому стало ще гірше.
Невдовзі хтось помітив, що Бань Шен зі своєю дівчиною ховався за очеретом, і коли вони вийшли, якийсь хлопець мерзко посміхнувся:
— Бань-е, ви там що, трахалися?
У Бань Шена були хороші манери, він рідко лаявся, але тут він роздратовано посміхнувся і подивився на нього колючим поглядом:
— Пішов на хер.
Його погляд з'їхався і вже не знав, як вибачитися, але його друг почав кланятися та просити вибачення:
— Бань-е, не звертайте уваги, у нього мова без кісток.
Бань Шен навіть не глянув на них. Суддя дав свисток, запрошуючи учасників зібратися. Він повторив правила і ставки. Один з мажорів нетерпляче потерпелював вухо:
- Брате, давай швидше, ми всі тут не нові. У мене ще друга половина вечора.
Всі розсміялися, суддя зітхнув, дав ще один свисток і оголосив, що кожен може вибрати штурмана.
Лінь Вейся уважно слухала пояснення: штурман сидить поряд з водієм, допомагає оцінювати ризики і попереджати про небезпеки на дорозі. Але для них це був скоріше спосіб, щоб хтось нагадував їм не ризикувати життям.
Усі вони були досвідченими гонщиками, штурманів вибирали з знайомих або команди.
— Дай мені спробувати, - сказала Лін Вейся, доторкнувшись до його мізинця і злегка потягнувши - так вона робила, коли просила про щось.
Як у старшій школі.
Бань Шен навіть не вагався:
— Нет.
Вона знала, про що він думає, і зустріла його погляд:
- Ти дозволиш, щоб зі мною щось сталося?
Він замовк, не знаючи, що відповісти. Вона продовжувала умовляти його, в її ясніх очах не було страху:
— Я не боюсь.
Після довгих дискусій він нарешті погодився взяти її штурманом. Це Мінхуа, який спостерігав за ними, все зрозумів - вона ризикувала собою, щоб допомогти йому кинути небезпечну звичку.
Перед тим як Лінь Вейся сіла в машину, він сказав їй:
- За стільки років тільки ти можеш його зупинити. І він дозволяє тільки тобі.
Суддя змахнув прапором, і п'ять або шість машин зі своїм рівом зірвалися з місця, зникаючи в ночі.
Бань Шен сидів за кермом, спритно переключаючи передачі, натискуючи газ. Машина літала швидше звичайного, наче привид, розчиняючись у темряві.
Він вів дуже швидко, але Лінь Вейся сиділа спокійно і мовчки. Вона бачила, як йому подобається цей стан - скажений пульс.
Чим швидше він їхав, тим впевненіше ставав, в очах загорявся азарт. На наступному крутому повороті машина різко вильнула, Лінь Вейся відчула, як пересохло в горлі, вона стискувала ремінь, але не подала виду.
Навігатор показував, що попереду вузький звивистий край — улюблене місце Бань Шена. Машина заскочила, і здавалося, весь світ перевернувся.
Це був вирішальний момент гонки.
Його збудження досягло піку, він уже хотів натиснути на газ, як раптом зауважив пробледенні губи Лінь Вейся.
Наче відро крижаної води вилилося на нього, повертаючи розум.
Він міг дозволити собі ризикувати нею?
Він стиснув зуби, але замість газу натиснув на гальма, зменшив швидкість і поїхав повільно, тому що вона сиділа поруч.
Його гоночна машина перетворилася на туристичний автобус.
Одна машина за іншою легко обганяли Бань Шена. Лін Вейся запитала:
- Ми більше не гоніємо?
« Звичайно, ми йдемо на переслідування », — ліниво відповів він. — Я просто вирішив показати тобі нічні види гори Цзюцзія.
І він повіз її на трасі, не поспішаючи, як на прогулянці. Лін Вейся подивилася на небо - темно-синіше, з рідкісними зірками, і десь вдалеці злетіли феєрверки.
Вони пронеслися у них перед очима.
Бань Шен приїхав на базу останнім. Швидкість його машини була черепашкою. Вони вийшли один за одним, і всі, хто стояв на базі, схвалено підняли великі пальці:
— Круто, з начальницею все по-іншому! Ми в шоці.
Бань Шен не звертав уваги на їхні жарти, кинув ключі від машини рудого мажору і взяв Лінь Вейся за руку й пішов геть.
Рижій вперше виграв, але зрозумів, що Бань Шен дозволив йому перемогти. Скинені ключі і непошкоджений вигляд Бань Шена показали, що він навіть програвав, ніби робив руду послугу.
Рижого це розлютило - в ньому викинулися гордість і приниження. Зворуш шум він гукнув заходу:
- Ні, давай ще раз.
Бань Шен обернувся з крижаним поглядом. Рудий не злякався і навіть змінив правила, підозривши суддю.
— Міняємося штурманами, - сказав він Бань Шену і потім змінив погляд на Лінь Вейся, вказуючи на неї. - Я хочу її.
Обличчя Бань Шена дёрнулось, ознака неминучого гніву. Він насмішку подивився на рудого зверху вниз:
- Ти цього не вартий.
Рудий не образився і відповів все ще ввічливо:
ти забув правила? Якщо переможець не зупиняє гру, ніхто не зупиняється.
- Це ти придумав.
Всі переглянулися. Всі знали, що рудий не ладить з Банем Шеном, але ніколи раніше вони не сварилися відкрито. Бань Шен стиснув зап'ястя Лінь Вейся і вже хотів відпустити, але вона відчула невдале.
Боячись, що він зробить щось несправжнє, вона схопила його за рукав і спокійно сказала:
- Все буде в порядку. Я з ним в одній машині, він теж не захоче ризикувати своїм життям.
Бань Шен мовчав, його обличчя затьмарювалось тінню. Світло фар ковзнув по його обличчю, залишаючи темний слід під очима.
Він підійшов до машини, відкрив дверцята і, дивлячись на рудого, повільно вимовив:
- Якщо з неї впаде хоч один волосина, я особисто скормлю тебе акулам.
Відчинилися двері з гуркотом. Напарник рудого, здригнувся і з тремтячими руками сів в машину Бань Шена.
По сигналу судді дві машини з рівом зірвалися. Чорний GTR зник, наче вогняна куля.
Рижий, зачаровано присвиснувши, погнався за ним. Його машина теж була швидкою, але від неї захопило дух - вона здавалося небезпечною. Кілька разів він різко пірнав вниз, і Лінь Вейся зводив шлунок, але вона терпіла.
Сквоювання скла майже не було чутно вітру, але швидкість відчувалася. Вона мовчала, але рудий не витримав:
— Чесно кажучи, я вперше бачу його таким. Раніше думав, він бездушний монстр, але тепер ... - Він подивився на неї. - Здається, знайшов його ахіллесу п'яту.
Лінь Вейся не відповіла.
Рижій продовжував розганятися, дивлячись на її спокійне обличчя:
— Тебе не страшно?
Зазвичай дівчата в його машині починали плакати через п’ять хвилин. Якщо він був у доброму настрої, то міг потішити, якщо ні — виганяв.
Зірки мерехтіли за вікном, наче зимова картина олією. Лін Вейся відвела погляд і з холодом запитала:
- Страх допоможе?
Рудий здивувався такій відповіді. Наблизившись, він побачив красу її очей - ясні та чисті, з краплинками. Він зацікавився:
— Я передумав.
- Що? - Вона нагальмувала.
Не встигла вона опам’ятатися, як рудий різко повернув кермо — машина розвернулась і помчала вниз по схилу, а він досить присвиснув.
- Куди ти мене везеш? — запитала Лінь Вэйся, відчуваючи недобре.
Рудий посміхнувся, виблискавши білими зубами:
— Как куда? На побачення.
Вона подивилася на нього і мало не вирубалася, але стримався. Синя машина помчала вниз звивистою дорогою. Рижий, задоволений, включив музику, і, випадково подивившись у дзеркало заднього виду, побачив, що чорний GTR постійно слідує за ним.
Він переключив передачу і натиснув на газ. Він теж був зірвигувальним, а машина рвалася вперед і незабаром зникла з виду. Він уже подумки святкував перемогу, але на стадії шляху йому перешкоджала чорна машина.
Рудий вирубався. Він натиснув на газ, збираючись протаранити її, сподіваючись, що Бань Шен відступить.
Він не боявся зіткнення, але забув, що Бань Шен був божевільним.
Чорна машина стояла нерухомо, наче насміхаючись з нього - давай, спробуй. Рудий роздратувався і натиснув на газ до упору. Машина носилася прямо на чорний GTR, і за три сантиметри до зіткнення він різко загальмував. Ліній Вейся мало не вдарилась головою.
У темряві до них наблизилася висока фігура. Ніхто не міг пригадати, як Бань Шен витягнув рудого з машини і вразив його кулаком у обличчя — потекла кров.
Він схопив рудого, наче мішок, і кинув його назад в машину. Від нього знову віяло темної, шаленої енергії.
Лінь Вейся поспішно відстінула ремінь, вийшла з машини, обійшла її з іншого боку і схопила його за край куртки, міцно стиснувши пальці:
— Бань Шен, я хочу піти.
Його кулак застиг у сантиметрі від носа рудого. Почувши її спокійний голос, він зупинився, кинув погляд і забрав її геть.
Вони були на середині гори. Бань Шен вів машину повільно, залишивши рудого позаду, і зупинився на широкій дорозі.
Опустивши скло, він взяв пачку цигарок, вибив одну, затиснув в зубах - клацнула запальничка, і синє-червоне світло осяяло його різкий профіль.
Він затягнувся і, видихнувши дим, тихо сказав:
— Я жаль.
Що привіз її сюди.
Бань Вейся дивилася на нього, але її турбувало інше. Вона дістала з бардачка серветки, взяла його руку з руля і поклала до себе на коліна, опустила вії та почала акуратно стирати кров з його костяків.
що з тобою сталося. Ти думаєш, гонки приносять тобі щастя? Що вони допомагають забутись. Але в житті є багато інших радощів. Може, ти дозволиш мені... І я покажу тобі іншу дорогу?
Він відкинув голову, тінь лягла під його холодні повіки. Почувши її голос, він відкрив очі, побачив чорну стелю, перейняв погляд на неї.
І зустрів чесний, повний надії погляд.
Його кадик тремтів, він замучився:
— Я...
Поки він говорив, Лінь Вейся нахилилася, щоб прибрати серветки назад, і з дзвоном упустила на підлогу щось.
Бань Шен здригнувся.
Вона підняла фіолетовий дзвіночок. Побачивши його, Бань Шен збліднув і різко запитав:
- Звідки він у тебе?
Вона не зрозуміла його реакції, струшила дзвіночок, і він видав мелодійний дзвінок:
- Мені його дала якась дівчина. Якщо хочеш...
Вона обернулася і побачила його побіліле обличчя. Вени на скроні здулись, він важко дихав і стиснув зуби та сказав:
— Выходи.
Вона заніміла:
- Що?
Він ніби став іншим — дихання тягнулося, погляд перетворився на холодну і чужу людину. Він з огидою процідив:
— Вон! Мені повторити?
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno