Наступної секунди він присунувся ближче і сильно примусив її - Лін Вейся зачепила від болю, сльози вилинули з очей. На білій шиї відразу ж проникнув яскравий ряд алих слідів від зубів.
Дух захоплювався.
Через десять хвилин вони вийшли один за одним.
Першим вийшов Бань Шен. Підчекавши деякий час, Лінь Вейся привела в порядок збите вбрання і вийшла слідом. Вона відразу побачила, що він вже повернувся на диван. Сидячи руками об коліна і тримаючи келих з пальчиками, вона слухала його та час від часу кричала губами у відповідь.
На обличчі Ліна Вейся завжди читали спокій. Вона постаралася зробити байдужий вигляд і сіла на своє місце. На цей раз Бань Шен сидів навпроти - вони не обмінювалися поглядами, але чомусь у неї горіли щоки.
- Гей, Бань-шао, досить трясти кості. Що в тебе з губами - вони такі червоні, сліди помади? — вигукнув якийсь хлопець навпроти.
І без того шумна атмосфера миттєво стихла. Всі втупилися на Бань Шена. І правда - подивилися і обомлели: дійсно схоже на помаду.
На його блідому шиї виднілися дві подряпини від нігтів, і найважливіше те, що в нього були не лише червоні губи — вони мали червону будову: то тут слід, то там - чорт візьми, та й засмоктали!
Бань Шен і без того виглядав хуліганисто, а після цього й зовсім підтверджував репутацію плейбою, яка ходила про нього.
Усі погляди попрямували на Бань Шена, очікуючи пояснень. Лінь Вейся сиділа на місці і вже відчувала, як деякі погляди крадькома ковзають по ній.
Вона трохи занервувала, взяла зі столу пакет молока, щоб зробити ковток і заспокоїти пересохле горло.
Але, тільки взявши його, відчула, що це незручно і поставила назад.
Вона була досить сором'язливою і не хотіла, щоб це обговорювали при всіх. Але тільки що, в цьому божевільному забули, поцілунок зі смаком рома...
Чи визнає його Бань Шен?
Запала тиша, всі чекали відповіді Баня Шена, у тому числі й кілька дівчат, яким він подобався. Під пристанними ідеями Лінь Вейся відчула, як його погляд повільно, ліниво затримався на її обличчі - цілих півхвилини. Кров швидше побігла по судинах, і шкіра почала жувати.
Потім він так само повільно відвернув очі, взяв з вази з фруктами клубнику, відправив у рот і почав неквапливо пережовувати, злегка рухаючи скулами.
Сок клубники розфарбував його губи в прозоро-аловий колір, придаючи його холодному обличчю чуттєвості - так і хотілося поцілувати.
— Я тільки що їв полуницю, — сказав Бань Шен.
Як тільки він це зробив, на нього посипався град гральних карт, і всі перебобою засміялися:
— Та кинь, коли я їм полуницю, у мене губи так не змінюються!
- І що ж це за клубника така, що губи в колір помади фарбують?
- І таке буває? Завтра ж почну клубнику оптом продавати!
Ші Лі, яка щойно виходила поговорити по телефону, пропустила найцікавіше. Вона увійшла, почувши тільки кінець розмови, і з посмішкою запитала:
- Що за полуниця?
— Ну, є така, - відповів хтось з натовпу під сміх і слинкання.
Після цього компанія знову почала базікати. Бань Шен підняв руку і поплескав себе по кишені штанів. Лінь Вейся, зауваживши, що він щось шукає, підказувала:
— Може, в тій маленькій кімнаті?
Бань Шен підняв повіки, глянув на щільно закриті двері і негромко відповів:
— Напевно.
З цими словами він піднявся і пішов туди. Не пройшло й хвилини, як Лінь Вейся побачила на дивані Ши Лі і пішла за ним.
А потім двері повільно зачинилися - прямо на її очах.
Лін Вейся промовчала і залишилася сидіти на місці.
Незабаром Бань Шен відчинив двері і вийшов, а Ші Лі повернулася на диван - виглядала вона доситью і навіть злегка стурбованою.
— Я знаю, що у Бань Шена за татуювання! — Ши Лі загадково вимовила.
- Він тобі її показав? — запитала подруга.
Ши Лі знизила голос:
— Ага. Він якраз шукав у кімнаті гаманець, і я зайшла слідом. Він дуже легко посміхнувся.
- І що далі? Що він сказав? — подруга нетерпеливо торопила її.
Ця дівчина, мабуть, була вражена мистецтвом — пара фраз створила цілу картину і дуже розгнівалася.
Лінь Вейся налила склянку крижаної води, зробила ковток — прояснювала затуманений розум і покаталась горлами й досягла серця.
Ші Лі зніяковіла носа і спеціально покосилась на Лінь Вейся, а потім продовжувала:
— Він дозволив, і я побачила.
- І що ж там? Кажи швидше!
« Запитай його сама », — загадково відповіла Ші Лі, не бажаючи видати таємниці.
Подруга тут же вдавала розсердженої і приступила лоскотати Ші Лі, кажучи:
- Ти мала брехунка, думаєш я не зможу з тобою впоратися? У мене є свої способи.
У цей момент хтось виключив саму ясну лампу в кімнаті - зник колишній хаос, приміщення занурилося у напівмарк, що лише розгострило обурені нерви.
Цю Мінхуа жував в зубах якусь невідомо звідки з'єднану паличку фруктового льоду і розмахував картками:
— Друзі, зіграємо в гру - 789. Хто програє - "правда або дія".
— Знову 789! У мене вже фобія на дев'яту. Давайте щось інше?
- Мене зараз точно напоїть до смерті.
Правила гри були прості. Кожен по черзі кидає кістки: випало 7 — можна призначити будь - якого гравця на штрафний ковток; 8 — це те, що його треба вип’ятити; 9 — той, хто викидає і стає жертвою.
Жертва може відмовитися від випивки і вибрати «правду або дію».
Саме в цей момент Бань Шен повернувся з телефоном і сів на своє місце - навпроти Лінь Вейся, через стіл.
Ші Лі та її подруга переглянулися і про щось зашепталися.
Лінь Вейся не треба було ворожити, головною темою їхньої розмови був Бань Шен.
Цю Мінхуа роздавав келихи всім учасникам. У нього вже була голова від суєти, і він поставив перед нею квадратну склянку.
Але тут же замер, згадав щось, забрав його і сказав:
- Ні, ти не можеш грати.
Але тут біла рука зупинила келих - Лінь Вейся накрила його долонею і зустріла погляд темних очей навпроти, дивлячись у відповідь:
— Я хочу грати.
Гра почалася під дзвін ложок про скло.
Ші Лі покинула кістки першою — їй випало 7. Вона витягла палець і вказувала на Бань Шена, навіть не вирішуючи подивитися на нього.
Всі навколо загуділи і кидали погляди то на неї, те на нього.
— Ши Лі, богиня, ти правда заставиш Бань-е пити? Нічого не розумію в вас, дівчат.
— Ти, балда, не розумієш. Вона хоче почути від нього правду!
Хтось ще говорив по ходу, випадали числа, відмінні від 7, 8, 9. Коли підійшла черга Цю Мінхуа, йому випало 8, і він вказав на келих на столі:
- П'ять змішаних.
Коктейль "мікс" - це найшвидший спосіб сп'яніти. Бань Шен підвів свої тонкі повіки і глянув на Цю Мінхуа. Той, отримавши цей сигнал, тільки зараз зрозумів, що це ж Ши Лі призначила Бань-е випити!
Але слово вже було сказано, і його не візьмеш. Цю Мінхуа міг тільки уявляти себе за тупість.
Коли настала черга кидати Бань Шену, він взяв склянку з кістками і недбало струшив.
Чорний склянок з кістками відкрили, — всі затамували подих і втупилися на цифру: випало 9.
— У-у-о! - Хтось ізголосився.
Подруга Ши Лі схрестила руки на грудях і сказала:
- Будеш пити, або вибереш "правду чи дію" Бань-шао?
— Дія, — без вагань відповів Бань Шен.
Подруга Ши Лі посміхнулася, підперла підборіддя рукою і сказала:
— Сяо Лі поступилася мені право запитати. Скажи-но, Баню Шен. Мені дійсно цікаво що у тебе за татуювання на ключицю? Покажеш нам?
Хтось свиснув. Цю Мінхуа почухав затилиць і додав:
- Я теж хочу подивитися.
Ніхто з присутніх не знав, що у Бань Шена витатуовано. Зазвичай він носив вітрову на блискавки, яка закривала ключі і можна було розгледіти лише половину малюнка або чорну товстововку, під якою взагалі нічого не видно.
Усім до смерті було цікаво, що ж він наколов.
Бань Шен посміхнувся, підняв руку, дёрнув бігунок блискавки вниз - всі кинули погляди. Світло було тьмяним, але його можна побачити.
Лін Вейся теж підняла очі.
Чорний хвостатий метелик затаївся в блідій ложці ключиці. Тіло метелика було темно-червоного відтінку, а хвіст, здавалося, тягнувся нижче по тілу, але далі вже нічого не було видно.
Узор був дуже красивим, наче народився з нею.
Все виглядало так, ніби це було приречення долі.
Він витатуював метелика на своєму тілі.
Серце в'яне.
— Ого, та це ж метелик!
Поблизу величаво вигукували:
- Який гарний метелик!
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno