Потім один за одним зайшли хлопці, які були там - всі вони були підлеглі Чжен Чжаосіна, його прибічниками. Їхні свідчення збігалися з показаннями Чжен Чжаосіна.
Бань Шен зайшов передостаннім.
Він відсунув стілець, сів, потерти шию. Світло люмінесцентних ламп падає на його темні вії, відкидаючи тіні.
Вираз його обличчя було спокійним, без тіні хвилювання.
Жінка-поліцейська рідко бачила таких незахищених підлітків.
Вона поглянула на його особисте справу і запитала:
- Ви зараз у нормі?
— У нормі, — відповів Бань Шен.
- Ви визнаєте, що били Лян Цзяшу? — запитала жінка.
— Так, — відповів він.
- Можете повторити деталі?
Бань Шен ледве помітно дриг віями і почав:
— У п’ятницю після уроків я збирався поплавати у підземному басейні, де зазвичай плавав. Заходжу, вони б'ють Лен Цзяшу. У мене був поганий настрій, Чжен запитав, чи не хочу я теж вдарити. Я підвівся, вдарив його і сказав: « Перейшов геть.
- А потім ви пішли?
— Так, подзвонили, і я вийшов, — сказав Бань Шен.
- Можете сказати, як саме ви його били?
Бань Шен на мить затримав погляд, потім повільно вимовив:
— Не пам'ятаю. Пару раз пнув.
Останнім викликали Дін Лі, ще одного підручного Чжен Чжаосіна. Його показання були такими ж: він зізнався у биття і стверджував, що Бань Шен теж брав участь.
Усі показання вказували на одну людину — Бань Шена.
Навіть Бань Шен сам визнав свою провину.
Лао Лю, до цього мовчазного, нарешті заговорив і посміхнувся жінці-поліцейською:
— Давайте я поговорю с ним. Дін Лі, — покликав він.
- Чого треба? — Старий не давав йому піти, і Дін Лі вже почав дратуватися.
Лао Лю подивився на свого учня і сказав:
— Твоя мама сьогодні знову дзвонила мені.
- Навіщо вона тобі дзвонить? - Дин Лі роздратовано з'їдав волосся. - Знову про навчання? Я не створений для навчання...
— Нет. Твоя мати дізналася про цю справу і звільнилася з будинку Чжен Чжаосіна, де працювала домробітницею. Вона сказала мені, що не хоче, щоб ти досяг великих висот або купив їй великий будинок. Вона хоче тільки, щоб ти був здоровою і доброю людиною.
Так, Дін Лі виріс у неповній сім'ї разом з мамою. Він також вступив до Шенґао з програми соціальної підтримки, і мати постійно казала йому, що хоче добре вчитися.
Кожного разу Дін Лі роздратовано відповідав:
— Та що то була за ідея? Важливо вміти заробляти. Ось куплю тобі великий будинок...
Пізніше швейна фабрика, де працювала мати Дін Лі, закрилася і з огляду на свої обставини вона знайшла дім для роботи в Чжен Чжаосіні.
Раптом уся бразада і спісь хлопчика зникли, плечі поневоднили. Він довго мовчав, а потім вирішив сказати правду.
Бань Шена знову викликали в імпровізовану допитну. Лао Лю налив йому склянку води і почав:
— Бань Шен, ти чув коли-небудь історію про Расмероне?
- Що ви хочете сказати?
Лао Лю, як учитель літератури, почав розповідати неквапливо і чітко. Він пояснив, що « Росемон » - фільм Акіни Куросава з мотивами розповіді Рюноске Актаґави "В частіше"
У ньому розповідається про самурая, який подорожував з дружиною Масаго. У дорозі дружини образили, вона втекла до храму Кіемідзу, а самуруя вбили. На суді починають допитувати свідків і причастих.
Дровосек, мандрівний монах, сторожник, стара Тадзитера, жінка з Кіемідзу, примара самуря, який говорив устами шаманки - кожен дає різні свідчення.
Кожен говорить по-своєму: дружина і Тадимчера стверджують, що вбили самурая, а його привид каже, ніби він наклав на себе руки.
- Ось така історія. Помста різна, але кожне звучить переконливо. Як і ви, хлопці: кожен з вас через свої причини говорить по-різному, створює брехню, відтворюючи картину знущання над Ляян Цзяшу. Тільки Дін Лі передумав і сказав правду. Він бачив усе. І те, що він сказав, співпадає з тим що поліція встановила, опитавши багатьох людей. Ти не бив Лен Цзяшу і не брав участі в травлі. Ти схопив його за комір, щоб допомогти йому встати. Він відповів на дзвінок і повернувся до басейну — все вже розійшлося. Знайшов Льоян Цзяшу замкненим у підсобці біля басейну...
Лао Лю випив чай і подивився на Бань Шена:
— Ти відкрив йому двері.
Чому Лао Лю вірив Баню Шену і вмовляв Дін Лі? Тому що ті, хто дійсно знущався над іншими і через злі наміри опинилися причетні до смерті Лев Цзяшу в аварії, назавжди запам’ятали той день у найменших подробицях. Ускладний рефлекс не обманює.
Бань Шен сказав, що не пам'ятає, просто пнув кілька разів — очевидно, збрехав.
Кожен має свої мотиви, і кожен говорить по-своєму. Чжен Чжаосин не ладив з Банем Шеном і затаїв на нього образу, звичайно ж він вхопився за можливість його підставити.
Решта пішли за ним, щоб утягнути Бань Шена в ту ж яму.
А Фан Цзябей, хоча й не бачила всього, хотіла захистити Бань Шена - їй здавалося, що він не здатний на таке і вона його прикрила.
Так, Фан Цзябей таємно любила Бань Шена з першого курсу. Тоді багато хлопців у класі дражнили її, викликаючи « Чайчастою», і реготали, коли вона проходила повз. З якоїсь причини однокласники почали її уникати, ізолювати, називати чудовиськом.
Багато разів вночі Фан Цзябей запитувала себе, що ж вона зробила не так. Вона не вловила відповіді, почала затулятися і тягти голову у плечі, намагаючись не привертати уваги - думала, що тоді її перестануть дражнити та принижувати.
Поступово Фан Цзябей стала невидимою у класі, тінню на стіні. Навіть коли вона пропускала спільні зустрічі, ніхто не помічав.
Ніхто не пам'ятав її імені.
Одного разу група хлопців зі шкідників сховала її записник. Якось вона опинилася на парті Бань Шена.
У той момент Бань Шен спав, заткнувшись в стіл. Сонячне світло падало на його відкриту шию, а зернисті покручені хребці робили їх майже прозорими.
Вона пройшла повз нього, тінь ковзала по парті, але Бань Шен раптом гукнув її - низький, хрипловатий зі сну голос:
— Фан Цзябей, да? Твоя зошит.
Фан Цзябей зупинилася, обернулась і взяла зошит, який він простягнув. Серце тремтіло як скажене, вона навіть не сміла підняти на нього очі.
Вона згадала, що між усіма хлопцями, які сміялися з неї і уникали, Бань Шен ніколи до них не приєднався. Коли все в класі називали її потворною, дивакою, дивною і лускатою, тільки він точно й ясно вимовив її ім'я.
Фан Цзябей ніколи не надіялася на взаємність.
На когось досить дивитися здалека і зберігати в душі.
Коли Лінь Вейся перейнялась у їхню школу, Фан Цзябеї відразу впізнала її - дівчину, яка не раз з'являється біля могили Ляйнша.
Спочатку Фан Цзябей ставилась до Ліні Вейся обережно і навіть попереджала її триматися подалі від Бань Шена. Але пізніше Лінь Вейся не раз допомагала їй, робила багато доброго для всіх. Фан Цзябей запитала, чому вона добра. І та відповіла: « Я така ж сама як ти» Все, що пережила Фан Цзябей, Лінь Вейся знала не почулося.
Саме тому Фан Цзябей запросила її додому подивитися комікси.
А потім віддала відео Лін Вейся з умовою, що та заревушує кадри з Баню Шеном. Вона погодилась, але порушила слово.
Тому що Лінь Вейся не хотіла упускати правду.
Допитів було завершено, результат отримано.
Жінка-поліцейський закрила блокнот і встала. Поглянувши на гарного хлопця перед собою, вона підійшла простою цікавістю і запитала Бань Шена:
— Я не зовсім розумію. Інші учні кажуть, що ти до цього часу кілька разів допомагав Лев Цзяшу. Чому ти вирішив виставити себе винним?
У відповідь - лише тиша, тільки ехо від її голосу звеніло в кімнаті для допитів.
Вони не могли знайти відповіді на свої запитання.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno