За останні дні на сайті YCH з’явилося кілька нових постів, в основному про спортивні змагання. Один з них особливо відрізнявся: [Ви чули? Учні 3-го класу "А" беруть участь в естафеті 4400! І A-студенти, і F-стаденти разом - це ж історична подія в Шенгуо, буде на що подивитися!]
[Фантан Пузирів: У автора дивна формула: рейтинг учнів вже скасовано, а він все про A- і Fстудентів.]
[2333: Вибачте за клікбайт. Хоча система і відмінила, упередження все ще існують, ці два табори ніяк не можуть злитися разом.]
[Зелена Роза: Автор правий, ситуація стає цікавою.]
[Їду поїздом в Лхасу: Мені здається, 3-й клас "А" виграє: F-студенти практичні і ґрунтовні, а A-стаденти не подарунок, вони завжди вимогливі до себе, у них дух конкуренції, високо цінують репутацію, і зараз кожен день після уроків їх можна бачити тренуючими на стадіоні.]
З другого боку, це добре — союз двох сильних сторін.
Але перед тим, як Бань Шен застудився, його голос став глибшим і огиднішим. Лінь Вейся питала його про причини, з’ясувала, що він затримався в басейні ввечері.
- Зможеш бігти? Може, нехай заміна зробиться? — Засмучено запитала.
— Все гаразд, — відповів Бань Шен.
Вони разом пішли на обід у їдальні. Бань Шен не любив натовп і спеціально повів її на другий поверх. Але вони майже не сіли, як на них почали кидати заздрісні погляди.
Вони вже вчилися у випускному класі, і до школи прийшло нове поповнення — свіжі першокурсники. Поки вони їли, до Ліні Вейся дійшли голоси:
— Це ж Бань Шен, правда? Який красунчик!
- Він просто гіпнотизує, а-а! А ця рожева пов'язка на зап'ястку, чорт, як вона йде його образ - просто слів немає! Хочеться підійти і попросити номер.
— Але хто ця дівчина навпроти нього? У неї на обличчі якась дивна пляма.
Лін Вейся повільно жувала стручок фасолі, почувши це, її вії здригнулися, але вона продовжувала їсти, не звертаючи уваги.
Бань Шен піднявши очі, мигцем подивився на Лінь Вейся, але нічого не сказав.
Лінь Вейся якраз простягнула йому суп через стіл, як перед ними з'явилася струнка фігурка, і одночасно донісся аромат свіжих духів. Дівчина з високим хвостом, завмерлим голосом, в якому все ж відчувала себе простою боязкістю і сказала:
— Старший, я першокурсниця, ще багато чого не знаю в Шенгау. Не могли б ви дати мені свій номер телефону?
Договоривши, дівчина відчула, як її серце шалено закололося - і від хвилювання та надії. Але скільки вона чекала, то Бань Шен не відреагував.
Він повільно потягував суп, його кадик рухався вгору-вниз, ніби він навмисно змушував дівчину чекати. Допивши, він відкинувся на спинку стільця, навіть не глянувши на неї, і з презирством вимовив:
— Пов'язка - її подарунок. А те, що тобі здалося дивним - це моє найприємніше. Щодо телефону — спочатку запитай свою старшу особу, — ліниво додав Бань Шен.
Своїми словами він спантеличив дівчину, їй стало соромно, фарба на її обличчі змінювалася кілька разів, поки вона нарешті, тупнувши ногою, не втекла.
Лін Вейся дістала по три таблетки з двох блистів, простягла їх йому і підсунула воду:
- Навіщо ти її налякав?
Бань Шен взяв таблетки, навіть не запивши водою, просто проковтнув їх сухими. Він тихо посміхнувся, і Лінь Вейся зустрілась поглядом з його чорними очима:
— Тобі варто радіти, що твій майбутній хлопець знає, як тримати себе в руках.
Наступного дня спортивні змагання офіційно відкрилися директоркою. Учні стояли внизу, ледве не засинаючи, і то й справа бурчали: « Директор вміє говорити».
— Директор вміє говорити, тому що ти стоїш під палючим сонцем, а він виступає з трибуни - зауважив хтось.
Лю Сицзя, яка була представницею учнів-спортмменів, вийшла на сцену яскраво зарядженою. Коли вона встала і хотіла почати промову, пролунав тріск - папір з мовою порвалася навпіл, а її красиві пальці виявилися намертво склеєним суперклеєм, який на сонці тягнувся дедалі сильніше.
У натовпі пролунав сміх, хтось навіть свиснув і багато людей почали фотографувати на телефони, дивуючись: « Коробка стає дедалі брутальнішою ».
- Сьогодні буде весело.
- Поставте себе на її місце - зганьбитися перед всією школою, я б такого не витримав.
Бань Шен стояв поруч, засунувши руки в кишені, і дивився на Лю Сіцзя на сцені, у її очах була рішучість.
— Вона повертає тобі своїм способом, — сказав він.
Сонце було непрощане. Лін Вейся підняла очі і побачила, як Лю Сіцзя сходить зі сцени.
Після виступів керівники роздали бавовну, а машина витіснила червоні й білі кулі. Група учнів у формі стояла на зеленому полі і плескала, вони були схожі на вітрила юності, підняті вітром.
Учні почали заспокоюватися. Двоє хлопців тягли надувний матрац, зайняти місце. Ті, хто не брав участі в цьому проекті, були накладені шкільною формою і ховалися всередині з телефонами. Хтось навіть притягнув невелику колонку.
— Це круто, і фестиваль тут влаштували », — сказав Нін Чао. Він показав їм середній палець.
Тільки він зробив пару ковтків води, як по радіо оголосили збирати по стрибках у висоту. Він кинув пляшку:
— Чоловечка два потім прийміть допомогу.
Уранці були здебільшого особисті дисципліни, а естафета — після обіду. Після двох стартів Лінь Вейся знайшла у себе записку від Лю Сіцзя:
« За віолончель я не вибачаюсь.
Коли тебе облили в туалеті, я не наказувала і не брала участі, а ти відповіла тим же. Але все почалося з мене - вибач.
За клей - я повернула тобі ту ж монету."
Лін Вейся моргнула, потім сховала записку в кишеню і поспішила до кімнати відпочинку до Бань Шена.
Його застуда не пройшла, а здавалося, посилилася. Вранці він не з'явився на відкриття і весь час відпочивав у кімнаті.
Двері відчинилися, впускаючи Лінь Вейся. Бань Шен сидів на стільці, відкинувши голову на холодну стіну, і відпочивав з закритими очима. Його вії були щільно стиснені, профіль парний і холодний.
Почувши звук, він відкрив очі і подивився на вошну.
— Тобі краще? — Поцікавилася Лінь Вейся, простягаючи йому гарячу воду.
Бань Шен виглядав втомленим, його бліда рука стиснула чашку. Його голос звучав хрипло:
— Нормально.
Він, здавалося, зрозумів її занепокоєння, посміхнувся:
- Не такий вже я і слабкий.
- Добре, але якщо після обіду відчуєш себе гірше — скажи мені.
Незабаром настав час естафети. Перед початком клас зібрався навколо учасників.
Бань Шен виглядав набагато пильніше. Він стояв поодаль з кам'яним обличчям, руки в кишенях, з зап'ястями, що бачилися з-під рукавів.
Лі Шенжань у яскраво-розовому спортивному костюмі нервово розходилася взад-вперод.
Коли Суцзі відчувала її занепокоєння, вона сказала:
- Досить ходити, від тебе нудотно.
- Я нічого не можу з собою вдіяти! Серце так і б’ється, - з тривогою відповіла Лі Шенжань і взяла її руку до грудей: Сицзя, потрогай, серце здається не в порядку. Все, я підведу команду, це ж просто ганьба, — продовжувала відмітити Лі Шенжань, намагаючись збити серцебиття водою.
Дівчата оточили її, радили зробити глибокий вдих і таке інше.
Раптом пролунав боязкий голос:
- Хочеш спробувати це?
Всі обернулися. Одна з F-студенток в окулярах простягнула свою термокружка і привітно сказала:
— Це чай з заспокійливою лілеєю, який мені мама заварює. Вона фармацевт, додала туди пару трав. Кожного разу перед екзаменом, коли я нервую, вона дає мені цей чай.
Дівчата з компанії Лі Шенджі фиркали іронізують те, що чай такий заспокійливий, чому вона завжди така погана.
Вона одразу замовкла. Але Лі Шенжань простягнула руку і взяла чашку:
— Дякую, спробую.
— Ах, не за що, - збентежено відповіла F-студентка.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno