Перед нами з'явилися звуки налаштування апаратури - хтось перевіряв мікрофон, хтось крутив диджейський пульт. Лінь Вейся примружилася.
Неподалік виднілася сцена — синій баннер з зображенням кита в океані було сказано: « Темальна фестиваль “Кит врізається у море ”». Зі сцени валив дим — танув сухий лід, електронна музика громіла з колонок.
Поруч стояв стенд з описом: фестиваль організований студентським союзом кількох вузів, а внизу - правила і умови.
- Це музичний фестиваль? — запитала вона, притулити рот.
До них підбіг хлопець — студент, мабуть, знайомий з Бань Шеном. Він простягнув йому чотири квитки і сказав, що якщо незручно, можна зайти через службовий вхід.
Бань Шен посміхнувся:
— Облиш, думаєш я така неженка?
Хлопець на ім'я Цзень подивився на нього і сказав серйозно:
— Неженка чи ні, але я знаю, що тебе важче всіх затягнути на таке захід.
Всі пішли на вхід, пройшли контроль, і кожному одягли зелений браслет з символом фестиваля.
Площа була величезною — скрізь натовпи людей. Хтось сидів на надувних кріслах і грав у карти, ми проходили групи з прапорами, де було написано: « Ви що, стали в чергу за хлібом?», "Один концерт - і ти щасливий як бог."
У натовпі штовхалися. Бань Шен прикривав Лінь Вейся, тримаючи її в безпеці, і вони пройшли у зону PRO.
Групи на сцені були студентами, вони виконували канери та свої пісні. Концерт вже йшов, з натовпу то і справа доносилися крики та свист.
Спочатку Лін Вейся була затиснута, але атмосфера заразила - вона почала махати рукою в такт і кутки її губ самі собою поповзли вгору. Поганий настрій розвівся.
Вона так захопився музикою, що не помітила, коли зник Банель Шен. Вона встала на курки, озираючись, але його ніде не було. Серце в'яне.
Але вона помітила невдалеку Взуань і пробралася до неї, із занепокоєнням запитавши:
— Ви не бачили Бань Шена? Він пропав!
Усюань прибрала локон з шиї і посміхнулася:
— Подивися.
Лін Вейся підняла очі — Бань Шен був на сцені. Він стояв за клавішними, поруч з ним гітарист — той самий хлопець Цзянь, а позаду акордеон сидів Лі Іжань млявий і лінивий, показуючи всім своїм виглядом: « Мене змусили, якщо я просто так".
« У вокаліста захворіло горло, довелося підмінити », — сказав Бань Шен і поправив мікрофон. Коротко і без зайвих слів.
Але його нахабний і ледачий вигляд змусив дівчат в залі вигукнути:
- Який красунчик!
Вираз його обличчя не змінився. Він переглянувся з друзями, і гітарист взяв акорд — задзвонила ритмічна музика.
Роздався гарний голос, який співає на кантонському:
Кожної хвилини хочу її бачити,
Стою мовчки і не репщу.
Кожної хвилини мрію зустрітися,
І навіть зустріч на ходу — як кілька днів радості...
Голос Бань Шена звучав як свіжий лимонний сік, слова проникли в душу, у ньому була і теплота, і холод. Він не примушував грати на клавішах своїми довгими пальцями, тримаючись впевнено і вільно.
— Боже, цей вокаліст просто невірний!
- Як я могла його не знати? Група з Наньцзянського університету? Він просто зводить з розуму!
- Чекаю, коли зніме сорочку!
— Подруга, пристегнись, а то в клітку загородять.
Люди танцювали і підспівували навколо себе. У кульмінаційний момент зі сцени повалив дим. Бань Шен нахилився до клавіш, рожева стрічка на зап’ясті хиталась від вітру. Він підняв очі, і раптово знайшов поглядом Лін Вейся в натовпі. На губах його заграла лінива усмішка, і він заспівав прямо на неї:
Сьогодні я зрозумів:
Побачити її здалека.
Ось вона, та нова радість...
Я не спав всю ніч...
- Ти бачив? Він посміхався!
— Кому? Треба підійти після концерту, запитати номер...
На сцені за його спиною йшло відео. Лінь Вейся стояла біля сцени в натовпі: солоний вітер, захід сонця, крики та пальми. Все це наче зникло.
Вона відчувала, як горять вуха, серце тряслось як божевільні. Вона казала собі: вуха горять від сонця, серце б'ється від гучної музики, а не від хлопця на сцені, який, недбало і водночас серйозно, дивився тільки на неї і співав ніби лише їй.
У натовпі хтось запустив холодний феєрверк.
І в той же момент пролунав чудовий голос - він звучав тільки для неї:
Немає досвіду в любові,
Але тінь її в серці.
Чому ж одна зустріч -
Як перша любов?
Кожної хвилини хочу її бачити,
Стою мовчки і не ремщу ...
Білі феєрверки з'явилися вдень. Лін Вейся стискала натовп. На екрані перед нею змінились літери, і з’явився напис — косим англійським шрифтом: « Це мій світ, хia.»
І тут же низький голос Бань Шена закінчив рядком:
Мила, як перша любов.
Ці слова билися в її вухах, не затихаючи.
Всюань кричала і свистіла, як і все навколо. Вона сказала, посміхаючись:
- А-Шен дуже тебе любить. Я ніколи не бачила, щоб він був таким через когось. Ти - єдина, чий погляд означає для нього все.
У натовпі хтось направив на неї водяний пістолет - обличчя стало мокрим, але жар не йшов. Пісня була прекрасна. Лінь Вейся не знала, як Бань Шен дізнався, що вона любить море.
Її ім'я у WeChat - xia. А той хлопець, який ніколи не брав участі в шкільних заходах, що завжди носив на обличчі байдужість і нудьга, хто ні з ким не зближався, зараз стояв перед нею та відкривав свій світ.
Це мій світ, Лінь Вэйся.
Вперше полюбивши, я хочу показати тобі все, що маю.
Все тобі.
Пісня закінчилася. Зворушений стукіт серця Лінь Вейся помітила, як погляд Усюань, прекрасний і живий, весь час стежить за Лі Іжанем.
Вона раптом зрозуміла щось і запитала:
— Усю... Адже ви...
Я похитала головою і посміхнулася:
— Нет. Він завжди вважав мене просто подругою.
Вечір наступав. Лін Вейся слухала музику, але ноги вже затіяли. Вона вийшла з натовпу, щоб відпочити, аж раптом задзвонив телефон — це був Бань Шен.
— Виходь, — коротко сказав він.
Вона вибігла з фестивалю, але нікого не побачила — тільки нескінченне море вдалині.
— Сюди.
Голос пролунав збоку. Вона обернулася, і Бень Шен стояв біля стіни. Відштовхуючись, він пішов до неї.
Він привів її на стоянку і, не кажучи ні слова, сів на мотоцикл, жестом пропонуючи їй зробити те ж саме. Вона не знала, де він його роздягнув, але під його поглядом нерішучість залізла на сидіння.
Мотоцикл рвався, як стріла.
Його спина була шокована, і він інстинктивно обхопив його за талію.
Він трохи напружився, але швидко взяв себе в руки.
Коли швидкість вирівнювалася, вона відійшла, тримаючись за поручні. Але він різко загальмував, і вона знову притиснулася до нього. Його спина обпалювала її груди. Вона випросталася.
Він повторив, навмисне дразня. Вона почервоніла від злості:
— Бань Шен!
Побачивши, що вона дійсно розсердилася, він заспокоївся:
— Ладно, не буду. Подивися направо.
Вона глянула і замерла.
Вони опинилися на березі.
Сонце сідає, заливаючи все навколо оранжевим світлом. Море простягалося аж до горизонту, переливалося зеленню та блакитною. Небо було в рожевих і золотих смугах. Здавалося, що світ став м’якшим і приємнішим.
Море забирає всі тривоги.
- Подобається? — Він запитав, і голос його змішався з вітром.
— Так, — кивнула вона.
— Якщо хочеш, то кричи. Можна загадати, можна просто випустити пару.
Вона зволікала, але він не наполягав. Вони їхали далі, огинаючи острів.
І на повороті вона викрикнула від душі:
— А-а! Як же хочеться, щоб у Наньцзяне пішов сніг!
Вона ніколи не бачила снігу — у шкільній поїздці до столиці, але не взимку.
Бань Шен посміхнувся:
— Дитинство. Загадай щось реальне.
Вітер хлестав по обличчю, і, забувши про стриманість, вона крикнула у весь голос:
— Я хочу скорше виїхати звідси! Хочу поїхати до Пекіна і побачити сніг!
Все, що накопичилося - смуток, біль, надія — вирвалося назовні. Вона була легкою і усміхнулася.
І тоді він сказав - спокійно, але твердо, як обіцянку:
- Я поїду з тобою.
Вона довго мовчала, потім тихо сказала:
— Я вмію бути дуже набридливою.
Він не відступив, повернув кермо і сказав:
— Линь Вэйся, я можу прийняти всі твої надії.
Вона розуміла, що він має на увазі. Вона знала, який він хороший.
Але у її свідомості з'явилися слова Лю Сицза про вічну дружбу і янтарна підвіска.
Її очі накинулися.
— У мене є інші справи, — тихо сказала вона.
Це була відмова.
Вона бачила, як його плечі були широкими і прямими — ніби у нього вирвали стрижень. Він нічого не відповів, але тиша стала важкою, давила на серце.
І Ліна Вейся зрозуміла, що їй боляче бачити його — того, хто завжди був впевнений у собі, - дуже сумним.
Їй було шкода його.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno