Іноді буває так: що сильніше ми любимо чи захоплюємося кимось, то більше схильні триматися на відстані — аби захистити себе від розчарування чи розбитого серця. Проте у переважній більшості випадків людина не дізнається про ваші почуття, доки ви не вплетите їх у слова. Побудова близьких стосунків — справа тонка й ризикована, особливо коли немає готовності до відмови, яка може поранити обох. Та все ж це видається дещо несправедливим, чи не так? Бачити, як найщиріші емоції залишаються без відповіді.
Глибоко в душі ми розуміємо: нераціонально чекати, що хтось прочитає наші думки. Ба більше, це межує з токсичністю — говорити одне, сподіваючись, що інша сторона вгадає прихований зміст, хоча насправді ми маємо сприймати слова буквально. І все ж, коли почуття настільки сильні, що їх неможливо висловити чи втілити в дію, ми мимоволі співпереживаємо — хочемо, щоб ці нестримні емоції були винагороджені, щоб вони щось значили. Власне, це і є стислий опис того, що я відчував до головної героїні, Акарі, протягом усього часу написання роману. Понад усе на світі мені хотілося, щоб вона отримала свій щасливий фінал.
Наостанок, перш ніж попрощатися, я хотів би висловити кілька подяк.
Пану Хамаді, моєму вірному редактору: шлях від перших планів до фінальних правок був неймовірно тернистим, і я безмежно вдячний за те, що ви пройшли його разом зі мною. Щось мені підказує, що з наступною книгою на нас чекає ще одна запекла битва, тож сподіваюся на вашу подальшу підтримку та мудрі поради.
KUKKA, моєму неймовірному ілюстратору: саме тоді, коли мені здавалося, що письменницького майбутнього немає і час покинути перо, аби переїхати на Хоккайдо й ледь зводити кінці з кінцями на якійсь фермі, я отримав ваш перший концепт-арт. Це дало натхнення впорядкувати сирий рукопис і довести справу до кінця. Цієї книги, ймовірно, не існувало б без ваших приголомшливих ілюстрацій. Щиро дякую, що знову прикрасили ці скромні сторінки своїм талантом.
Моїм надзвичайно відданим читачам: цей другий роман зміг побачити світ лише завдяки вам. Дякую за кожен лист, за вашу любов у соцмережах — це справді допомагає рухатися далі день за днем. Я маю намір писати, доки вистачатиме фізичних сил, тож сподіваюся, що бодай дехто з вас стежитиме за моєю творчістю і розділить зі мною подальші мандри.
Нарешті, хочу подякувати всім іншим чудовим людям у редакції: коректору, дизайнеру та кожному працівнику друкарні, хто доклав руку до появи цієї книги.
На цій ноті, дорогий читачу, я прощаюся з тобою. До нових зустрічей.
МЕЙ ХАЧІМОКУ
ПРО АВТОРА
Мей Хачімоку
Народився у 1994 році. Лев за гороскопом. Живу на одному місці вже цілу вічність, але досі не знаю назви мелодії, що лунає під час вечірнього передзвону. Якщо серед моїх переслідувачів є знавці — маякніть мені по-тихому.
ПРО ХУДОЖНИКА
KUKKA
Неймовірно тішуся можливості попрацювати над ще одним романом Мей Хачімоку! Останнім часом фанатію від COBIHAMU-CHAN. На дворі вже 2020-й, а я все ще ганяю у Splatoon 2. Шукайте мене в мережі! Мій Twitter: @hamukukka
Перекладач: Elein Dark
Редактор: Liliia Alon