Генрі на мить занурився в роздуми, а потім вийняв з просторового кільця старовинний артефакт - « Кольцо Вітряного ельфа». Це було зачароване кільце з простим закляттям на підвищення Ловкості, яке він сам давно перестав використовувати. Для мага його рівень подібної безробітки в реальному бою був майже даремним, оскільки час її активації не збігав з швидкостями, на яких він тепер воював.
Генрі простягнув перстень Довіну. Дитина, не усвідомлюючи цінності дару, інстинктивно вхопилася за холодний метал пухлою торочкою і міцно стиснув його наче скарб.
— Це розпізнавальний знак організації магів « Світло Леса », — пояснив Генрі, дивлячись на побляклий метал. — Якщо у майбутньому Девін побачить своє покликання і вирішить вибрати шлях магіЇ, то це кільце стане його перепусткою.
Генрі здобув Перстень Ветряного ельфа у сватці, обірвав життя іншого амбітного учня і цей трофей дійсно відкривав двері в цитадель « Повне світло ».
Розглядаючи в маленькому Девіні ледь помітне, але істинні іскри магічного таланту, він без коливань порвав з артилерією.
Для мага такі речі вже давно втрачають практичну цінність.
Ці демонізовані предмети, що мають найпростіші чари нульового рівня, служили великим магічним школам лише для вербування — свого роду притокою « Нової крові».
У колах офіційних чарівників шоу таких дрібниць обдарованим простолюдинам вважалося звичайним жестом, так старші давали дівчатам примарний шанс на сходження.
Для більшості саме з такого непримітного артефакту і почалася паломництво у світ магії.
Їх чекало лише три фінали: підвищення до офіційного рангу і занурення в безодню духовних таємниць, або безвіста загибель, чи вічне прозріння на нижній частині ієрархії.
Генрі згадав свого першого противника: він мав кільце « Вогнище», отримане від наставника - ймовірно, такого ж невдахи, який хотів передати естафету безнадійною підопічною. Той старий навряд чи думав, що його учень складе голову, навіть не встиг залишити межі Континента Корсон.
Генрі не нав’язував долі Девіна. Вибір залишався за хлопчиком, і тільки його воля визначить, чи варто грати свічки.
Магія стала могутнішою, з серістю буднею, але для більшості людей вона була лише білошкірою на сонці. Іноді життя тихе і незабутнє — це найліпший спосіб, яким людина може скористатися.
Ед, чиє обличчя перекосилося від благоговійного тремтіння, важко опустився на коліна. Його чоло з глухим стуком торкнувся землі в глибокому поклоні. Хоча він був світським чоловіком, але добре усвідомлював вагу подарунка: така річ коштувала більше десяти тисяч золотих і могла перевернути долю цілого роду.
Генрі жестом наказав йому піднятися.
— Досить церемонійний. Я лише помітив потенціал хлопчика і передав те, що мені більше не потрібно. Пам’ятай: коли прийде час, вибір повинен зробити він сам. Не смій змушувати його.
— Я все зрозумів, пане, - глухий відгукнувся Ед, намагаючись назавжди закарбувати кожне слово мага у своїй пам'яті.
...
На світанку наступного дня, коли туман ще чіплявся за околиці Райена, Ед зважився на останнє прохання:
- Пане, дозвольте мені та моїм людям супроводжувати вас до Західного узбережжя.
— Подорож займе два місяці, ти просто не витримаєш темпа. - Залишайся тут.
У ту ж секунду простір навколо його фігури спотворено. Потоки мана прийшли в шалений рух, висихнувши сліпучо-червоним блискучим сяйвом, і маг зірвався з місця, перетворившись у полум'я на тлі неба.
Ед завмер, пильно дивлячись на вишину точку, після чого знову став навколішки в останньому прощальномуклоні.
Мешканці Райни, приваблені до спалахів люті, один за одним задиралися над хмарами. Світло проминуло і розчинився в лазурі, перш ніж натовп встиг усвідомити побачене.
Цей короткий момент тріумфу надприродної сили викликав у місті справжній фурор. Усюди розгорілися суперечки: хтось бачив у цьому божественний знак, хтось - грізне провіщення. Ті, хто пропустив це видовище, жадібно ловили кожне слово очевидців. У тихому містечку така подія була обов’язковою темою протягом багатьох тижнів під час обідньої перерви.
Звичайна карета долавала шлях від Райена до узбережжя за вісім тижнів, але Генрі, досконало пристосований техніці « Елементного польоту» не збирався витрачати час на порожнє пил. Його подорож над густонаселеними землями, позбавленими небезпечних пустощів, не була достатньою для страху перед серйозною засідкою.
У цих місцевостях, відомі як Безплідні Землі, вплив великих магічних організацій був мінімальним і рідкісні військові чарівники були надто слабкі для того, щоб загрожувати життю. Магі другого рівня зустрічались тут не частіше, ніж перли у придоріжній канаві.
Єдиною небезпекою могли бути сили, з якими він зіткнувся у Землях Свитання, але його відстань була надто велика.
Завдяки Жабі Генрі перемістився так швидко, що жоден ворог не міг би підготувати зустріч у Чорній Скелі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu