Він мчав крізь хмари на межі своїх можливостей, закладаючи великі віражи навколо великих міст. Генрі не прагнув слави, а волів би мати більше влади. Але коли минути людські скупчення не вдавалося, він знизився над сільськими районами. Пролітаючи над головами селян, він помітив жах і радість цих людей через те, що вони падають ниць та моляться до небесного мандрівника. Для них його політ був актом божественного втручання.
Через три дні Генрі побачив на горизонті щогли кораблів, які досягли порту Марґарет — головного морського вузла західного узбережжя. У порту ліс постійно оновлювався, а повітря було наповнене сіллю та криками чайок.
— Сюди, Ваша Світлосте, прямо за цей кут! — Дюркий, виснажений до кісток хлопчисько в обносках привів Генрі до вивіски таверни « Птичий говір ».
Генрі скупо кивнув і вклав у брудну долоню провідника дві срібні монети.
- Благослови вас небо, пане! « Очі хлопця розширилися, — каже він. — Він нахилився так низько, що ледве не торкнувся носом мостів.
Для нього це була чудова подорож. Генрі спочатку хотів віддати золото, але коли йому було важко оцінити вигляд дитини, то він негайно зупинився. Така сума в руках жебрака, як порт Марґарет, не стала б благословенням, а смертним вироком.
В основному, зал « Притча гостини» був густим напівмраком, який мав запах дешевого тютюну і пролите еля.
Усередині було тісно і шумно.
Моряки, які вирвалися на суходіл після довгих місяців у океані, жадібно пожирали випивку з величезних заволок.
Для них, чий горизонт роками обмежувався лише палубою та хвилями, стоянка була єдиним моментом життя.
Однак зароблені важкою працею срібло рідко можна було купити в їхніх кишенях. За кілька днів воно перетічало у скриньки трактирників, кравців дівок і власників гральних притонів.
Залишившись без копійки, вони знову найнялися на кораблі і замикали це нескінченне поркове коло.
Генрі повільно підійшов до масивної стійки.
— Добрый день. Я шукаю пана Ставена.
Трактирщик, що промив склянку, завмер. Він уважно,цепким поглядом професійного вибирали оглянув гостя з ніг до голови.
— Вы - пан Генри?
— Саме так, — підтвердив маг.
— Господар відлучився по справах, повернеться тільки до заходу сонця. Якщо бажаєте, можете почекати на внутрішньому подвір'ї, там тихіше.
Ставлений, очевидно, готувався до візиту: навіть простий слуга був проінструктивний. І назва "Ставен" була свого роду паролем - випадкові відвідувачі знали боса закладу під зовсім іншим прізвиськом.
Генрі коротко кивнув. Офіціант провів його через вузький коридор у внутрішній простір, де ховалося масивне п’ятиповерховий будинок. Дивлячись на скромний фасад таверни з вулиці, ніхто і уявити не міг, що за ним ховається справжній бастіон.
На подвір’ї була створена маленька навіса, де слуга поспішно присунув Генрі зручне крісло і запитав його смаки у напійах.
Генрі відповів недбало, подавши вибір на огляд персоналу, і важко опустився в крісло, намагаючись компенсувати фізичні навантаження останніх днів - постійне використання "Елементного польоту" вимочувало навіть його.
Через деякий час слуга повернувся, приніс пічку, чайник і чашку. Генрі відкинувся на спинку, прикрив очі і розслабився, вслуховуючись у розмірну бочку закипляючої води. Ставен, здається, ще не повернувся, але Генрі не виявляв занепокоєння - точного часу зустрічі ніхто не призначав, лише зразковий період перебування в Порту Маргарет.
Генрі знав, що Ставен - чаклун кристалізації з острова Міра Снів. Але він волів проводити більшість часу в справах далеко за межами своїх земель.
Тут, в Порту Марґарет, він тримав таверну, вміло підтримуючи імідж ерудованого вченого, хоча місцева елліта вважала його справжньою природою, віддавалася йому з благоговійним трепетом.
Сонце клонувалося до заходу сонця, коли в порту лунали крики чайок і кілька людей почули кроки з входу на подвір’я. Генрі відкрив очі: слуга, який його раніше прийняв, шанобливо пояснював щось чоловікові середніх років з густою бородою. Поруч з ним невпевнено переминався хлопчик років восьми-дечаті з каштановим волоссям.
Андрі, помітивши погляд Генрі, на ім’я дитини, злякався і почав дивитись крізь пальці.
Генрі зробив швидкий аналіз, і хлопчик мав схильність до магії. Але на ньому не було жодних ознак демонізованих предметів. Він, по суті, не був знайомий з магічним шляхом. Закінчивши звіт, слуга відклався і повернувся в таверну.
— Пане Генрі, прошу вибачення за довге очікування. Я Ставен з острова Міра Снов.
Ставен підійшов ближче і простягнув руку на вітання.
- Нічого страшного, я щойно прибув. Схоже, цього разу мені доведеться доставити вам багато клопоту.
— Пустяки. Я вже оприлюднив керівництво організації, і вони дуже радіють вашому візиту, пане Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu